про залишення позовної заяви без руху
05 квітня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/1612/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» до Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» (далі - позивач) до Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548, яка виразилась у невинесенні постанови про накладення арешту на розрахункові рахунки боржника Комунального підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради та нездійсненні арешту розрахункових рахунків, виявлених згідно з листом Державної фіскальної служби від 03 листопада 2020 року;
- зобов'язати державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), усунути допущене порушення шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки боржника Комунального підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548, виявлені згідно з листом Державної фіскальної служби від 03 листопада 2020 року за переліком;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548, яка виразилась у невинесенні постанови про проведення опису та накладення арешту на транспортні засоби боржника Комунального підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради, виявлені згідно з листом Національної поліції від 03 листопада 2020 року;
- зобов'язати державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) усунути допущене порушення шляхом проведення опису та накладення арешту на транспортні засоби боржника Комунального підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548, виявлені згідно з листом Міністерства внутрішніх справ України від 03 листопада 2020 року за переліком;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548, яка виразилась у невинесенні постанови про накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на розрахункових рахунках Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області та належать боржнику Комунальному підприємству “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради, виявлені відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» від 19 січня 2021 року та доданих до нього документів;
- зобов'язати державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернути стягнення на майно та грошові кошти, що належать боржнику Комунальному підприємству “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради та перебувають на розрахункових рахунках Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548;
- зобов'язати державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) витребувати у боржника акти виконаних робіт та акт звірки взаємних розрахунків за договором Аутсорсингу від 04 вересня 2020 року, укладеним з Комунальним підприємством “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області, за весь період дії зазначеного договору, а саме з 04 вересня 2020 року по 01 березня 2021 року у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548;
- зобов'язати державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), направити запит до Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області щодо надання у визначений ним строк відомостей про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику Комунальному підприємству “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548;
- зобов'язати державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) направити запити до місцевих відділень банківських та інших фінансових установ, а також відділень Укрпошти, та встановити на підставі яких угод зазначені установи здійснюючи прийом платежів від споживачів на користь Комунального підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради за надані послуги з водопостачання та водовідведення, перераховують грошові кошти на розрахункові рахунки третьої особи - Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Відповідно до частини шостої статті 160 КАС України якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
Оглядом позовної заяви судом встановлено, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» до Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії подано та підписано в його інтересах адвокатом Лєбєдєвим Михайлом Сергійовичем, повноваження якого підтверджені ордером серії ВВ № 1011138 від 30 березня 2021 року.
Представником позивача не зазначено відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої статті 160 КАС України стосовно себе, а саме реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Згідно з пунктами 6, 7, 8 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Позивачем вимоги пунктів 6, 7, 8 частини п'ятої статті 160 КАС України не виконані.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, в яких встановлюється спосіб ліквідації правопорушення, вчиненого суб'єктом владних повноважень та іншими особами, в передбачених законом випадках, а підстава позову - це ті обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутись до суду з вимогами до іншої особи.
Позивач серед іншого просить суд зобов'язати державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) витребувати у боржника акти виконаних робіт та акт звірки взаємних розрахунків за договором Аутсорсингу від 04 вересня 2020 року, укладеним з Комунальним підприємством “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області за весь період дії зазначеного договору, а саме з 04 вересня 2020 року по 01 березня 2021 року у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548; зобов'язати державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), направити запит до Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області щодо надання у визначений ним строк відомостей про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику Комунальному підприємству “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548; зобов'язати державного виконавця Рубіжанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) направити запити до місцевих відділень банківських та інших фінансових установ, а також відділень Укрпошти, та встановити на підставі яких угод зазначені установи здійснюючи прийом платежів від споживачів на користь Комунального підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради за надані послуги з водопостачання та водовідведення, перераховують грошові кошти на розрахункові рахунки третьої особи - Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548. Проте, позивачем не наведеного жодного нормативного обґрунтування заявлення таких позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України “Про судовий збір” у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру юридична особа має сплатити судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 2270,00 грн.
Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою немайнового характеру (аналогічну правову позицію щодо сплати судового збору висловлено у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року по справі № П/800/559/16 (№ рішення в ЄДРСР 65680258), постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року по справі № 800/473/17 (№ рішення в ЄДРСР 72525464) та постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 (номер рішення в ЄДРСР 85613193) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС» до Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов'язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну.
З викладеного слідує, що однією позовною вимогою немайнового характеру є:
вимога про визнання протиправним акта як передумова для застосування способу захисту порушеного права - скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення,
вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права - зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо.
При цьому, окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, є майновою.
Таким чином, заявлені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
Отже, заявлені вимоги про визнання незаконними (протиправними) та скасування з моменту прийняття постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат є майновими вимогами.
Враховуючи вищевикладене, у позовній заяві заявлено:
6 (шість) позовних вимог немайнового характеру (перша - визнання протиправною бездіяльності, яка виразилась у невинесенні постанови про накладення арешту на розрахункові рахунки боржника та нездійсненні арешту розрахункових рахунків, виявлених згідно з листом Державної фіскальної служби від 03 листопада 2020 року, та зобов'язання усунути допущене порушення шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки боржника, виявлені згідно з листом Державної фіскальної служби від 03 листопада 2020 року; друга - визнання протиправною бездіяльності, яка виразилась у невинесенні постанови про проведення опису та накладення арешту на транспортні засоби боржника, виявлені згідно з листом Національної поліції від 03 листопада 2020 року, та зобов'язання усунути допущене порушення шляхом проведення опису та накладення арешту на транспортні засоби боржника, виявлені згідно з листом Міністерства внутрішніх справ України від 03 листопада 2020 року; третя - визнання протиправною бездіяльності, яка виразилась у невинесенні постанови про накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на розрахункових рахунках Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області та належать боржнику, виявлені відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» від 19 січня 2021 року та доданих до нього документів, та зобов'язання звернути стягнення на майно та грошові кошти, що належать боржнику Комунальному підприємству “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради та перебувають на розрахункових рахунках Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області; четверта - зобов'язання відповідача витребувати у боржника акти виконаних робіт та акт звірки взаємних розрахунків за договором Аутсорсингу від 04 вересня 2020 року, укладеним з Комунальним підприємством “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області, за весь період дії зазначеного договору, а саме з 04 вересня 2020 року по 01 березня 2021 року у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548; п'ята - зобов'язання відповідача направити запит до Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області щодо надання у визначений ним строк відомостей про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику Комунальному підприємству “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548; шоста - зобов'язання відповідача направити запити до місцевих відділень банківських та інших фінансових установ, а також відділень Укрпошти, та встановити на підставі яких угод зазначені установи здійснюючи прийом платежів від споживачів на користь Комунального підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради за надані послуги з водопостачання та водовідведення, перераховують грошові кошти на розрахункові рахунки третьої особи - Комунального підприємства “Єдиний розрахунковий центр” Рубіжанської міської ради Луганської області у зведеному виконавчому провадженні ЗВП № 2041548).
У даній справі позивач, який має статус юридичної особи, має сплатити судовий збір за 6 (шість) позовних вимог немайнового характеру у загальному розмірі 13620,00 грн (2270,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 6).
Оскільки при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 11350,00 грн.
Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 11350,00 грн за наступними реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Луг. обл./МТГ м. Сєвєр/22030101, код отримувача - 37991110, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA288999980313101206084012499, відомча ознака - «84» Окружні адміністративні суди, призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Позивачем у позовній заяві як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, вказані Комунальне підприємство «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області та Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» Рубіжанської міської ради Луганської області.
Положеннями статті 49 КАС України визначено можливість залучення до участі у справі третіх осіб: 1) які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору; 2) які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; 3) які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Згідно з частиною п'ятою статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Частиною п'ятою статті 161 КАС України визначено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Таким чином, питання щодо залучення до участі у справі третіх осіб вирішується виключно відповідною ухвалою суду, а не шляхом самостійного зазначення таких третіх осіб позивачем у позовній заяві.
Позивачем не зазначено належить залучити третіх осіб до участі у справі на стороні позивача чи на стороні відповідача.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті 123 КАС України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).
Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.
Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.
ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Салов проти України» зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову «передбачений законом», є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/19 (провадження 12-297гс18) та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 440/1290/19 (провадження К/9901/21495/19) зазначили, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 440/1290/19 вказав, що при здійсненні судочинства в спірних правовідносинах адміністративний суд правомірно застосував спеціальну норму, якою визначено порядок обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, тобто КАС України, а не Закон України «Про виконавче провадження».
Досліджуючи питання щодо юридичної визначеності норми закону та передбачуваності наслідків її застосування у питанні усунення правової колізії, яка виникла між нормою частини першої статті 341 ГПК України та нормою частини п'ятої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» щодо строку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої служби, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/19 (провадження 12-297гс18) дійшла таких висновків:
«36. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
37. Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
38. У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
39. Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
40. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).
41. Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.
42. Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.
43. ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Салов проти України» зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову «передбачений законом», є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.
44. ПАТ «Сумигаз» звернулося до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України, про зміст якої скаржник не міг не бути обізнаним, адже ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом.
45. Скаржник звернувся зі скаргою на рішення та дії державного виконавця 03 травня 2018 року, тобто майже через півроку після набрання чинності змінами до ГПК України, внесених Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що передбачають строк оскарження дій державних виконавців протягом 10 календарних днів. Таким чином, застосування відповідних процесуальних обмежень було передбачуваним для ПАТ «Сумигаз» і тому відповідає принципу юридичної визначеності.
46. Скаржник як юридична особа, що багато років здійснює професійну господарську діяльність на ринку України з виробництва та постачання газу і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень), міг передбачити наслідки несвоєчасного звернення з такою скаргою.».
В позовній заяві позивач зазначає, що частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені строки оскарження рішення та дій виконавця, посадової особи органів державної виконавчої служби, тобто наведеною нормою не передбачені строки оскарження бездіяльності виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби. Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває і надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, - порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у разі: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 175/3995/17-ц. Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів Державної виконавчої служби є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
Суд відхиляє такі твердження позивача, оскільки у межах спірних правовідносин строки звернення до суду встановлені нормами КАС України, а не Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що 25 лютого 2021 року представник позивача за довіреністю ознайомився з матеріалами зведеного виконавчого провадження ЗВП № 2041548, про що державним виконавцем складено акт від 25 лютого 2021 року, тобто дізнався про наявність оскаржуваної бездіяльності. З урахуванням положень пункту 1 частини другої статті 287 КАС України, позивач мав звернутися до суду з позовом про оскарження бездіяльності відповідача, з урахуванням вихідних та свят, 09 березня 2021 року.
Позовна заява надійшла до суду 30 березня 2021 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Луганського окружного адміністративного суду.
Отже, позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду, встановлений статтею 287 КАС України.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті 123 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтею 160, 161, 169, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» до Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та її копії для вручення відповідачу, оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 11350,00 грн, заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, заяви про залучення до участі у справі третіх осіб.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті позивачем у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяТ.І. Чернявська