вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3505/20
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія"
49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, буд. 59-А, оф. 314, код ЄДРПОУ 38897076
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Продакт"
08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Верхній Вал, буд. 29-А, оф. 11, код ЄДРПОУ 42303892
про визнання договору недійсним
за участі представників сторін:
позивача: Левковська К.Ю., ордер на надання правової допомоги серія АЕ №1046001 від 01.12.2020;
відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 3557/20 від 07.12.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Продакт" про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що договір поставки № 135 від 02.12.2019, що укладений між сторонами, суперечить нормам чинного законодавства, а саме: відсутність в особи, яка підписала даний договір від імені постачальника, необхідного обсягу дієздатності.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2020 судом прийнято позовну заяву (вх. № 3557/20 від 07.12.2020) до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3505/20 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 12.01.2021.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 12.01.2021 в режимі відеоконференції (вх. № 249/21 від 11.01.2021).
Судове засідання 12.01.2021 не відбулось у зв'язку із хворобою судді.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2021 судом призначено підготовче засідання на 12.02.2021 в режимі відеоконференції.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 3452/21 від 12.02.2021) про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку із різким погіршенням погодних умов у місті Дніпрі та неможливістю прибуття представника позивача у приміщення Господарського суду Дніпропетровської області для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 12.02.2021 у приміщення Господарського суду Дніпропетровської області представник позивача не з'явився, у приміщення Господарського суду Київської області представник відповідача не з'явився, відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відправлення відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 27.01.2021, судом встановлено, що "відправлення не вручене під час доставки".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/3505/20 на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі № 911/3505/20 та доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення судового засідання 26.02.2021 в режимі відеоконференції.
У судове засідання 26.02.2021 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився, відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відправлення відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 12.02.2021, судом встановлено, що "відправлення не вручене під час доставки".
У судовому засіданні 26.02.2021 судом враховано, що судом направлені ухвали суду на вірну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та доставляються йому завчасно до судових засідань, зважаючи на викладене та відмітки поштового відділення про невдалі спроби вручення поштового відправлення, судом враховано, що надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи, крім того, строк підготовчого провадження у справі, що був продовжений на 30 днів, спливає.
У підготовчому засіданні 26.02.2021 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з'ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.
Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Преставником позивача у судовому засіданні 26.02.2021 підтримане клопотання про проведення судового засідання у даній справі в режимі відеоконференції через Господарський суд Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.03.2021.
У судове засідання 25.03.2021 з'явилась представник позивача, яка підтримала позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.03.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фуд-Продакт» (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажно-Будівельна компанія Сінергія» (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № 135 від 02.12.2019 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість однієї тони товару складає 15384,65 грн., окрім цього ПДВ становить 3076,93 грн. Ціна договору становить суму всіх поставлених партій товару за цим договором.
Згідно з пунктом 4.4. Договору сторони домовились про наступний порядок оплати: оплата здійснюється після отримання товару.
Пунктом 6.3. Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати товару, покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія"
На виконання умов Договору відповідачем поставлено товар, всього на суму 24000054,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 285 від 23.12.2019 на суму 6000013,50 грн., № 293 від 26.12.2019 на суму 6000013,50 грн., № 294 від 27.12.2019 на суму 6000013,50 грн., № 295 від 28.12.2019 на суму 6000013,50 грн.
Позивач на виконання умов Договору здійснив часткову оплату у розмірі 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 280 від 21.01.2020.
Проте, відповідно до статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Оскільки, ціна Договору становить більше ніж 50% вартості чистих активів товариства відповідача, а рішення про надання згоди на вчинення значного правочину загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Продакт» не приймалось наявні підстави для визнання договору недійсним.
Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Продакт"
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи щодо нього у господарському суді судом направлена ухвала Господарського суду Київської області на його належну адресу: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Верхній Вал, буд. 29-А, оф. 11, що встановлена судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За приписом пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення № 0103276672120 з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" у мережі Інтернет, ухвала суду не вручена під час доставки.
З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи щодо нього у господарському суді та його процесуальні права на надання суду заперечень на позов і доказів.
Норми права, що підлягають застосуванню
За приписами частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
Предмет позову: визнання недійним договору поставки № 135 від 02.12.2019.
Підстави позову: договір підписано з боку відповідача з порушенням вимог статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фуд-Продакт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажно-Будівельна компанія Сінергія» укладено договір поставки № 135 від 02.12.2019.
На виконання умов Договору відповідачем поставлено товар, всього на суму 24000054,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 285 від 23.12.2019 на суму 6000013,50 грн., № 293 від 26.12.2019 на суму 6000013,50 грн., № 294 від 27.12.2019 на суму 6000013,50 грн., № 295 від 28.12.2019 на суму 6000013,50 грн., а позивачем частково оплачено товар на суму 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 280 від 21.01.2020.
Згідно з статтею 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно з частиною 1 та частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім, випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Як вбачається із залученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиним засновником та кінцевим беніфеціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд - Продакт» є ОСОБА_1 .
Додатково суд звертає увагу на правову позицію, що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц (провадження № 14-153цс18), відповідно до якої для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому, тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
З урахуванням того, що договір поставки № 135 від 02.12.2019 зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-продакт» підписано директором Шереметою П.М., який є єдиним учасником зазначеного товариства, тобто, в межах повноважень на укладення значних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов'язання (частина третя статті 509 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.
Зі змісту норми частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 у справі №910/19776/17.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18).
При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар за Договором всього на суму 24000054,00 грн., який позивачем оплачено частково на суму 500000,00 грн., тобто, як позивач, так і відповідач своїми діями, а саме: поставкою товару та частковою оплатою, схвалили зазначений правочин, при чому, відповідач, схалюючи правочин, знав про відсутність рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Продакт».
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 є єдиним учасником та власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд - Продакт», тобто, має повноваження на укладення значних правочинів і того, що сторонами виконані дії з виконання правочину, що підтверджує факт його схвалення, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 73, 74, 76-86, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову (вх. № 3557/20 від 07.12.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, буд. 59-А, оф. 314, код ЄДРПОУ 38897076) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Продакт" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Верхній Вал, буд. 29-А, оф. 11, код ЄДРПОУ 42303892) про визнання договору недійсним - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.04.2021.
Суддя С.О. Саванчук