ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2021Справа № 910/1296/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІС ВУД"
про стягнення 250 000, 00 грн.
за участю представників:
від позивача: Зайцева Г.С.
від відповідача: Наконечна Н.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІС ВУД" про стягнення 250 000, 00 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідачем без будь-якої правової підстави утримуються грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн., які були помилково перераховані позивачем згідно платіжних доручень №44 від 04.11.2020 та №75 від 19.11.2020.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.02.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1296/21, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
04.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на укладений між сторонами договір підряду №01/10 з надання послуг на розпилювання деревини. Відповідач стверджує, що сторонами було досягнуто згоди, що для виконання умов договору та замовник здійснить попередню оплату (аванс) за певну частину виконаної роботи. Окрім того, відповідач зазначає, що в повному обсязі виконав свої зобов'язання загальною вартістю 495 007,96 грн, що підтверджується актами здачі - прийняття виконаних робіт (послуг) за договором №1/10 від 01.10.2020, а саме: № 3 від 02.11.20202, № 4 від 03.11.2020, № 5 від 03.11.2020, №6 від 16.11.2020, №7 від 17.11.2020 та № 8 від 19.11.2020. Окрім того, замовником на підставі рахунку - фактури № СФ-0000211 від 28.10.2020 здійснено передоплату/ часткову оплату 04.11.2020 в розмірі 100 000,00 та 19.11.2020 в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Отже, на думку відповідача на дату складання відзиву існує борг позивача перед відповідачем згідно договору, який складає 245 007,96 грн.
04.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІС ВУД" звернулось до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" про стягнення 245 007,00 грн.
05.03.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" проти прийняття зустрічного позову, за змістом яких позивач посилається на те, що первісний та зустрічний позови мають різні предмети, не пов'язані одне з одним.
05.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів по справі та відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що сторонами а ні усної, а ні письмової згоди на здійснення попередньої оплати за договором підряду не досягнуто. За доводами позивача між сторонами не було вчинено жодних господарських операцій у 2020 році, які б призвели б до виникнення зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.03.2021 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІС ВУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" про стягнення 245 007,00 грн. та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.
Враховуючи викладені у відзиві обґрунтування заперечень на позов, з огляду на викладені у позові обставини справи, суд прийшов до висновку про необхідність призначення судового засідання та виклику сторін у судове засідання, Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.03.2021 призначив судове засідання у справі на 30.03.2021.
29.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач вказує про невірно обрану позивачем правову підставу позову, а саме положення ст.1212 ЦК України, оскільки між сторонами існують договірні зобов'язання.
У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки враховуючи обставини викладені у заявах по суті, характер спірних правовідносин, справа є складною.
Суд розглянув клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
При цьому частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Предметом позову в даній справі є стягнення 250 000, 00 грн., а отже, ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв'язку з чим справа може розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження.
Наведені відповідачем пояснення не є достатніми для наявності підстав для призначення справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Саме лише посилання на наявність спірних обставин не є обґрунтованими підставами для розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Окрім того, надані сторонами у справі докази не є значними за своєю кількістю.
Таким чином, клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню.
Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2021 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення по суті заперечень на позов, проти позовних вимог заперечив.
У судовому засіданні 30.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" (позивач) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІС ВУД" (відповідач) № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «ПУМБ» було перераховано кошти в загальному розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням: №44 від 04.11.2020 (призначення платежу: "оплата за роботи з виготовлення лісоматеріалів згідно рах№СФ-211 від 28.10.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн), № 75 від 19.11.2020 (призначення платежу: "оплата за роботи з виготовлення лісоматеріалів згідно рах№СФ-211 від 28.10.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 25000,00 грн).
В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що кошти в загальному розмірі 250 000,00 грн сплачені на рахунок відповідача помилково, оскільки господарських операції з виготовлення лісоматеріалів не відбувалось та не було укладено правочинів у спрощений спосіб.
Позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №15/01-1 від 15.01.2021, в якій просив відповідача повернути помилково сплачені кошти у розмірі 250 000,00 грн. На підтвердження направлення претензії позивач надав опис вкладення в цінний лист від 15.01.2021, поштову квитанцію №0302808615084 від 15.01.2021, поштову накладну №0302808615084 від 15.01.2021 та роздруківку відомостей з веб-сайту АТ «Укрпошта» про перевірку відправлення 0302808615084.
За доводами позивача, грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн перераховані позивачем на рахунок відповідача є помилково сплаченими та отримані відповідачем без достатніх на те правових підстав, на вимогу позивача відповідачем не повернуті, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача помилково сплачених грошових коштів в розмірі 250 000,00 грн, посилаючись на ст. 1212 ЦК України.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі №906/1279/16, Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року по справі № 6-88цс13.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив про наявність між позивачем та відповідачем господарських правовідносин на підставі укладеного договору підряду №01/10 з надання послуг на розпилювання деревини.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав про те, що між позивачем і відповідачем укладено договір підряду №01/10 з надання послуг на розпилювання деревини від 01.10.2020. Однак, послуги по розпилюванню деревин з боку ТОВ "АРТІС ВУД" не надавались, будь-які акти виконаних робіт між сторонами не складались, між сторонами не було вчинено жодних господарських операцій у 2020 році, які б призвели до виникнення будь-яких зобов'язань. Отже, позивач стверджує, що спірні грошові кошти не є сумою оплати чи передплати за зобов'язання, а були помилково перераховані.
Згідно наданого в матеріали справи договору підряду №01/10 з надання послуг на розпилювання деревини (надалі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТІС ВУД" (виконавець), замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик надати послуги по розпилюванні деревини, торцювання, складання на перекладки, ув'язування поліпропіленовою стрічкою і в контейнер пиломатеріалу, виготовленню профільованого матеріалу (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору виконавець зобов'язується прийняти по товарно-транспортній накладній деревину для розпилювання, в кількості яка необхідна для продукції згідно заявки замовника.
Виконавець проводить розпилювання деревини, складання на перекладки, ув'язування пиломатеріалу, виготовленню профільного матеріалу згідно Кошторису наданого замовником (п. 3.2. договору).
Пунктом 3.3. договору визначено, що виконавець здає готову продукцію замовнику по акту виконаних робіт.
Водночас, замовник зобов'язався завезти виконавцю деревину для виготовлення пиломатеріалу обрізного та необрізного, профільного матеріалу згідно заявки виконавця (п. 3.5. договору).
Пунктами 4.1. - 4.3. договору, сторонами врегульовано порядок оплати, замовник оплачує виконавцю вартість виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт, виходячи із вартості наданих послуг за 1 куб.м деревини. Замовник здійснює оплату виконавцю щомісячно за фактично виконану роботу згідно акту виконаних робіт. Форма розрахунку: безготівковий переказ замовника.
Однак, в матеріалах відсутні будь-які докази складання позивачем та направлення відповідачу заявки на підставі п. 3.1. договору, погодженого між сторонами Кошторису (п. 3.2. договору), а також відсутні товарно-транспортні накладні про прийняття відповідачем деревини для розпилювання на підставі договору №01/10 (п. 3.1).
Окрім того, як встановлено судом позивач на рахунок відповідача № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «ПУМБ» перерахував кошти в загальному розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням: №44 від 04.11.2020 (призначення платежу: "оплата за роботи з виготовлення лісоматеріалів згідно рах№СФ-211 від 28.10.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн), № 75 від 19.11.2020 (призначення платежу: "оплата за роботи з виготовлення лісоматеріалів згідно рах№СФ-211 від 28.10.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 25000,00 грн).
Дослідивши рахунок-фактуру №СФ-0000211 від 28.10.2020 судом встановлено відсутність посилання на договір підряду №01/10 від 01.10.2020, на який посилається відповідач у своїх запереченнях на позов.
Окрім того, з аналізу змісту платіжних доручень №44 від 04.11.2020, № 75 від 19.11.2020 та рахунку-фактури №СФ-0000211 від 28.10.2020 вбачається, що сума рахунку (149 997,60 грн) та загальна сума в платіжних дорученнях не є ідентичними - 250 000,00 грн.
Поряд з тим, у відзиві на позов відповідач стверджував про досягнення між сторонами згоди щодо здійснення попередньої оплати (авансу) за певну частину виконаної роботи, у зв'язку із чим направив замовнику рахунок- фактуру №СФ-0000211 від 28.10.2020 на суму 149 997,60 грн, що становить 50% від вартості розпилювання деревини.
Дослідивши зміст договору №01/10 від 01.10.2020, судом встановлено про відсутність погодження між сторонами порядку оплати на умовах попередньої оплати.
Сторонами у п. 7.4. договору №01/10 від 01.10.2020 визначено, що умови цього договору є однаково чинними для обох сторін і можуть бути змінені тільки за спільною угодою сторін із обов'язковим складанням письмового документа.
Матеріали справи не містять жодних укладених між сторонами додаткових угод до договору та іншого письмового погодження сторонами про внесення змін до договору в частині зміни порядку оплати, а тому твердження відповідача щодо досягнення сторонами згоди про здійснення попередньої оплати судом відхиляються.
У своїх запереченнях на позов відповідач посилається на наявність у позивача заборгованості за договором №01/10 від 01.10.2020 у розмірі 245 007,96 грн та зазначає про не виконання позивачем зобов'язань щодо прийняття виконаних робіт шляхом підписання актів здачі-приймання.
Так, позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №15/01-1 від 15.01.2021, в якій просив відповідача повернути помилково сплачені кошти у розмірі 250 000,00 грн. На підтвердження направлення претензії позивач надав опис вкладення в цінний лист від 15.01.2021, поштову квитанцію №0302808615084 від 15.01.2021, поштову накладну №0302808615084 від 15.01.2021 та роздруківку відомостей з веб-сайту АТ «Укрпошта» про перевірку відправлення 0302808615084.
Відповідно до відомостей з веб-сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення №0302808615084 було отримано відповідачем - 19.01.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано копію відповіді на претензію позивача №15/01-1 від 15.01.2021, копію вимоги про сплату боргу за договором №01/10 від 01.10.2020 у розмірі 245 007,96 грн та Акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за договором №01/10 від 01.10.2020, а саме: Акт №3 від 02.11.2020, Акт №4 від 03.11.2020, Акт №5 від 03.11.2020, Акт №6 від 16.11.2020, Акти №7 від 17.11.2020, Акт №8 від 19.11.2020.
Як вбачається із матеріалів справи, надані відповідачем Акт №3 від 02.11.2020, Акт №4 від 03.11.2020, Акт №5 від 03.11.2020, Акт №6 від 16.11.2020, Акти №7 від 17.11.2020, Акт №8 від 19.11.2020 підписані лише з боку відповідача.
На підтвердження направлення позивачу зазначених вище відповіді на претензію позивача №15/01-1 від 15.01.2021, вимоги про сплату боргу та актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за договором №01/10 від 01.10.2020 відповідач надав копію опису вкладення в цінний лист №0411408284082 від 03.02.2020 та копію поштової накладної від 03.02.2020, копію опису вкладення в цінний лист №0411408311519 від 18.02.2020 та копію поштової накладної від 18.02.2020. Поштове відправлення №0411408284082 отримано позивачем - 11.02.2021 та №0411408311519 отримано позивачем - 12.03.2021, тобто після звернення позивачем з позовом до суду (29.01.2020). Разом з тим, надані відповідачем Акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) складені у період з 02.11.2020 по 19.11.2020.
Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на вказані документи як на правову підставу виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин, оскільки Акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за договором №01/10 від 01.10.2020 підписані в односторонньому порядку лише відповідачем та направлення зазначених Актів здійснювалось відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.
З огляду на викладене, суд відзначає, що жодного підтвердження щодо факту надання відповідачем позивачу послуг за договором №01/10 від 01.10.2020 в сумі 250 000,00 грн. сторонами до суду не надано.
Посилання відповідача на товарно-транспортні накладні між ТОВ "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" та Державним підприємством «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», контракт №1-07/09 від 07.09.2020, укладеного між ТОВ "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" та EXIMCOMPANY OU, з доданими документами (митні декларації, інвойси, пакувальні листи, акт завантаження) судом не приймаються як належні докази, оскільки надані відповідачем копії зазначених документів складені між позивачем та третіми особами, та стосуються інших правовідносин, які не є предметом розгляду у даній справі.
Враховуючи вище наведене, суд вважає про необґрунтованість та недоведеність відповідачем обставин про перерахування позивачем коштів у сумі 250 000,00 грн. на підставі договору №01/10 від 01.10.2020 та на виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором.
Водночас будь-яких інших правових підстав набуття відповідачем за рахунок позивача коштів у сумі 250 000,00 грн судом не встановлено та сторонами не зазначено.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем обставин наведених у позові належними доказами не спростовано, належних доказів наявності підстав для набуття грошових коштів у сумі 250 000,00 грн суду не надано.
Матеріалами справи не підтверджено про перерахування позивачем грошових коштів у сумі 250 000,00 грн на виконання умов договору №01/10 від 01.10.2020.
Надані позивачем у матеріали справи докази, а саме платіжні доручення №44 від 04.11.2020, № 75 від 19.11.2020 підтверджують обставини щодо помилковості перерахування позивачем на користь відповідача коштів у сумі 250 000,00 грн та безпідставності набуття відповідачем грошових коштів у вказаній сумі.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд задовольняє вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІС ВУД" про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 250 000, 00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІС ВУД" (04074, місто Київ, ВУЛИЦЯ БЕРЕЖАНСЬКА, будинок 4, ідентифікаційний код 43210398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД-ТРАНС-ЛОГІСТІК" (03039, місто Київ, провулок ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ, будинок 14,ідентифікаційний код 43167491) грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн та судовий збір у розмірі 3750,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 05.04.2021.
Суддя О.В. Гулевець