ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2021Справа № 910/464/21
За позовом Виробничо-комерційного підприємства «Спецстрой» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Спец Буд»
про стягнення 540 905, 00 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Виробничо-комерційне підприємство «Спецстрой» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Спец Буд» (надалі - відповідач) про стягнення суми попередньої оплати (авансової оплати) в розмірі 540 905, 00 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.525, 526, 530, 837, 849, 1212 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо повного та своєчасного виконання робіт за договором на виконання робіт від 10.11.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/464/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
15.02.2021 від позивача надійшли заяви про долучення до матеріалів справи: виписки банку про рух коштів між позивачем і відповідачем, дозвільної документації, копій листів направлених відповідачу, а також письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася, повного або часткового погашення відповідачем боргу не відбулося.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 02.03.2021 по 02.04.2021 включно на лікарняному, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з лікарняного - 05.04.2021.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
10.11.2017 між позивачем (генпідрядник) та відповідачем (підрядник) укладено договір на виконання робіт (надалі - договір), відповідно до умов п.1.1. якого, підрядник зобов'язується у 2017 році виконати гідромеханізовані роботи по будівництву та облаштуванню траншеї по дну річки Південний Буг, що знаходиться на 574 км. в м. Вінниця між технологічними камерами № 1 та № 2 для виконання в подальшому конструкції дюкерного переходу напірного каналізаційного колектору, а генпідрядник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи і провести за них оплату.
Відповідно до п. 2.1. договору строк виконання робіт з урахуванням облаштування відстійника для технологічного тимчасового зберігання вимитого грунту встановлено 60 робочих днів в два етапи: 1 етап - 30 днів підготовчі роботи та розробка основного об'єму траншеї для подальшого закладання труб; 2 етап - 30 днів формування та корегування траншеї згідно проектних параметрів після заглиблення трубопроводу та виведення на кінцеві глибини відносно поверхневого горизонту дна.
Згідно з п. 2.3. договору датою початку робіт вважається дата перерахування авансу на розрахунковий рахунок підрядника та передачі дозвільної документації на виконання робіт.
Виконані підрядником роботи з розробки та облаштування траншеї та складання грунту на карту намиву (відстійнику) приймаються технічним надзором і генпідрядником після повного виконання робіт зі складанням акту виконаних робіт по фактично виконаним обсягам. Акти виконаних робіт підрядником надаються технагляду. Замовнику і Генпідряднику. На протязі 3-х днів акти розглядаються і затверджуються, якщо немає зауважень (п.4.1., 4.2 договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що генпідрядник після підписання договору протягом 3-х банківських днів здійснює авансову оплату підряднику у розмірі 20% від вартості договору для здійснення перебазування.
Ціна (загальна вартість) цього договору відповідно до договірної ціни складається з виконання робіт, зазначених у пунктах 2.2. даного договору, та визначається проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною як додатка №1 до даного договору та становить суму 2 704 525, 20 грн (п.5.2. договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 25.01.2018, а в частині виконання гарантійних зобов'язань і взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами таких зобов'язань за даним договором (п.10.1. договору).
10.11.2017 відповідачем виставлено позивачу рахунок №10-11-2017 на суму 540 905, 00 грн.
10.11.2017 позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 540 905, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1472 та №1475 від 10.11.2017.
Як зазначає позивач він виконав свої зобов'язання за договором, проте відповідач роботи, визначені договором, не виконав та сплачені грошові кошти в сумі 540 905, 00 грн не повернув, у з в'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 530 Цивліьного кодексу України також встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що між сторонами виникли господарські відносини, до яких, крім положень Цивліьного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, застосовуються також положення глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 846 цього Кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №922/2982/18, відповідно до яких аналіз ст. 837, ч. 2, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору в будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежено.
За приписами статті 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором (ч.1). За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.2).
Згідно зі статтею 598 Цивліьного кодексуУкраїни, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1). Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.2).
Разом з тим, відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, предметом дослідження у вказаній справі має бути, зокрема, чи мала місце одностороння відмова позивача (генпідрядника) від договору, чи був повідомлений відповідач (підрядник) про цю відмову, які правові підстави існують для неповернення підрядником вартості сплачених робіт.
При цьому суд зазначає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення (якщо ним оформлюється воля сторони на розірвання договору), а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на розірвання договору.
Аналізуючи умови спірного договору в контексті з нормами чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що закінчення строку дії договору 25.01.2018 не є підставою для припинення передбачених ним зобов'язань, оскільки приписами законодавства визначено такою підставою його виконання, проведене належним чином.
У свою чергу, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що договір було розірвано сторонами або визнано недійсним у судовому порядку, а також відсутні докази відмови позивача від цього договору.
Як зазначає позивач у позові 23.10.2020 ним на адресу відповідача було надіслану претензію №53 від 22.10.2020 про повернення суми попередньої оплати (авансової оплати), а також про відмову від договору підряду на підставі ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України.
Істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення (якщо ним оформлюється воля сторони на розірвання договору), а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на розірвання договору.
Зазначена правова позиція повністю узгоджується з судовою практикою, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №916/1701/18 та від 21.10.2019 у справі № 916/3009/17.
Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, (далі - Правила) передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
У відповідності до п. 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59 Правил).
Згідно п. 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Враховуючи наведені вище норми належним доказом надіслання стороні документів є опис вкладення до поштового відправлення, який повинен містити вичерпний перелік найменувань документів, що надсилаються, а також розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням.
Разом з тим доказів направлення претензії відповідачу (опису вкладення поштового відправлення, розрахункового документу поштового відділення) матеріали справи не містять та позивачем суду не наданою. На виконання ухвали суду позивач надав копію рекомендованого повідомлення від 23.10.2020 де адресатом зазначено відповідача та фіскальні чеки Укрпошти про купівлю поштових марок і конверту, однак з вказаних доказів не можливо встановити, що саме було направлено відповідачу та чи взагалі направлено.
Отже, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази припинення вказаного договору підряду, припинення зобов'язань між сторонами.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України)
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Таким чином, дослідивши правові підстави для повернення підрядником сплаченої вартості робіт, суд дійшов висновку, що такі вимоги є недоведеними, оскільки належних та допустимих доказів розірвання договору на виконання робіт від 10.11.2017 матеріали справи не містять, а відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов'язання підрядника вчинити певні дії у випадку порушення строків виконання зобов'язань або стягнути завдані порушенням зобов'язань збитки, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору, інших способів захисту прав замовника договором підряду не передбачено.
Крім того, умовами вищевказаного договору також не передбачено можливості повернення вартості сплачених робіт підрядником за порушення строків виконання робіт.
З сукупності наведених норм та доказів, що наявні в матеріалах справи суд дійшов висновку, що договір на виконання робіт від 10.11.2017 є діючим, а отже, підстави для повернення грошових коштів (попередньої оплати) сплачених за ним відсутні.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Виробничо-комерційного підприємства «Спецстрой» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю є необґрунтованою та задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань