ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2021Справа № 910/1057/21
За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддизайн-21»
про стягнення 10 835, 53 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддизайн-21» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 10 835, 53 грн.
Позовні вимоги з посиланням на ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 ЗУ «Про страхування», ст. 3, 22, 35.1, 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обґрунтовано тим, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій стороні в наслідок настання страхового випадку, а саме дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.03.2020 за участю транспортного засобу «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 , у розмірі 10 835, 53 грн. Відтак, перейшло право вимоги до відповідача як страхувальника, оскільки водій транспортного засобу «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 залишив місце ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 відкрито провадження в справі №910/1057/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
15.02.2021 від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
09.03.2021 на виконання вимог ухвали суду, від представника позивача надійшло підтвердження, що станом на 01.03.2021 ціна позову не змінилась та повне чи часткове погашення спірної суми відповідачем не здійснювалось, а також копія полісу та заяви на виплату страхового відшкодування.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 01.02.2021, яка отримана останнім 08.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475014517.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 02.03.2021 по 02.04.2021 включно на лікарняному, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з лікарняного - 05.04.2021.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.03.2019 між позивачем (страховик) та відповідачем (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АМ №9826347), предметом якого є страхування транспортного засобу «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно поліс АМ №9826347 діє з 02.06.2019 по 01.06.2020.
Вищевказаний полісом, передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 100 000, 00 грн.
10.03.2020 в м. Києві по вул. Юрія Шумського, 5, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Фіат», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 В
Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження вищевказаних транспортних засобів.
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 07.04.2020 в справі № 755/4652/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Також постановою встановлено, що ОСОБА_1 залишив місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_1 є працівником відповідача та відповідно до витягу з наказу ОЗ-03/20 від 02.01.2020 за останнім закріплено транспортний засіб «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 .
02.06.2020, потерпіла сторона, яка є власником транспортного засобу «Фіат», державний номер НОМЕР_2 , звернулась до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до дослідження №АА3228МК-2 від 25.05.2020, ремонтної калькуляції, розрахунку страхового відшкодування від 02.06.2020, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Фіат», державний номер НОМЕР_2 становить 10 835, 53 грн, 03.06.2020 позивачем складено страховий акт №ОЦВ-СП-20-32-23932/1 на розрахунок суми страхового відшкодування.
На підставі вищезазначеного страхового акту за платіжним дорученням №26615 від 04.06.2020 відповідно до реєстру безготівкових переказів № 104 від 04.06.2020, у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено потерпілій стороні страхове відшкодування в розмірі 10 835, 53 грн.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Положення ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Підпунктом "в" підпункту 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Частинами 4, 5, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.04.2020 в справі № 755/4652/20 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та встановлено, що останній спричинив дорожньо-транспортну пригоду після чого самовільно залишив місце пригоди, тому в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, зазначені обставини не підлягають доказуванню.
Крім того ОСОБА_1 є працівником відповідача та відповідно до витягу з наказу ОЗ-03/20 від 02.01.2020 за останнім закріплено транспортний засіб «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що 21.03.2019 між сторонами укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс), предметом якого є страхування транспортного засобу «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 , страхувальником якого є відповідач.
Як убачається із матеріалів справи позивачем було виплачено потерпілій особі (власнику автомобіля «Фіат») страхове відшкодування в розмірі 10 835, 53 грн.
Отже, враховуючи вищевказані обставини, зокрема щодо виплати позивачем (страховиком) страхового відшкодування в сумі 10 835, 53 грн, останній має право до страхувальника (відповідача) право вимоги, в порядку регресу, оскільки водій відповідача після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Доказів відшкодування відповідачем позивачу вказаної суми страхового відшкодування матеріали справи не містять та відповідачем, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів не надано.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 10 835, 53 виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддизайн-21» (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, 7, ідентифікаційний код 24093124) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) 10 835 (десять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн 53 коп. страхового відшкодування, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань