ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2021Справа № 910/477/21
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант»
про стягнення 42 833, 18 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 42 833, 18 грн, з яких: 39 709, 74 грн страхове відшкодування, 1 601, 41 грн пеня, 400, 40 грн 3% річних, 1 121, 63 грн інфляційні втрати та 3 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Як зазначає позивач, відповідач добровільно не виплатив страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем нараховано 3 % річних у сумі 400, 40 грн, 1 601, 41 грн пені та інфляційні втрати в сумі 1 121, 63 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 відкрито провадження в справі №910/477/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
25.01.2021 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по полісу №АМ/009917266 станом на 01.03.2020.
09.02.2021 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 14.01.2021 надійшли докази направлення відповідачу заяви.
12.02.2021 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми страхового відшкодування в розмірі 39 709, 74 грн. У поданій заяві останній просить стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 3 123,44 грн, з яких: 1 601, 41 грн пеня, 400, 40 грн 3% річних та 1 121, 63 грн інфляційні втрати.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, тому приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
12.02.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідачем було сплачено на користь позивача відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 14935 від 05.02.2021. Також просить суд закрити провадження в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 39 709, 74 грн, оскільки вказана сума грошових коштів сплачена відповідачем добровільно.
Крім того, в поданому відзиві відповідач просить поновити строк для його. В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання відзиву відповідач посилається на те, що враховуючи продовження карантину товариством встановлено віддалений режим роботи працівників, а тому відповідачу було необхідно більше часу для підготовки відзиву на позовну заяву.
Ухвала про відкриття провадження була отримана відповідачем 18.01.2021, останнім днем строку для подання відзиву є 02.02.2021.
Суд відмічає, що відповідно до пункту четвертої розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
З огляду на викладене вище, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними та поновити відповідачу пропущений строк для подання відзиву.
Що стосується клопотання відповідача про закриття провадження в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 39 709, 74 грн, суд приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки після сплати вказаної суми грошових коштів, позивачем було зменшено розмір позовних вимог на суму 39 709, 74 грн, а тому стягнення вказаної суми страхового відшкодування не є предметом даного позову.
18.02.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В обґрунтування якого зазначено, що спір у даній справі не є складним, а підготовка позову не зайняла великого обсягу правових знань, крім того відповідач до початку розгляду по суті сплатив суму страхового відшкодування самостійно.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 02.03.2021 по 02.04.2021 включно на лікарняному, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з лікарняного - 05.04.2021.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.04.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № АК-1125-19-00008 (надалі - договір), предметом якого є страхування транспортного засобу «Volvo XC90» державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до договору про приєднання затвердженого протоколом 16 Загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» від 19.12.2019 та протоколом № 29 позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» від 19.12.2019, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» приєдналось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група».
Таким чином, позивач є правонаступником Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (страховика).
Відповідно до п. 8. договору строк його дії встановлено з 00 год. 00 хв. 13.04.2019 по 24 год. 00 хв. 12.04.2020.
01.03.2020 у м. Києві по вул. Панківська. 27/78 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volvo XC90» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Ford Kuga», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.04.2020 року у справі № 752/5187/20 (номер провадження № 3/752/3123/20), яку постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2020 та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.07.2020 року залишено без змін, водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження транспортних засобів, зокрема застрахованого транспортного засобу «Volvo XC90» державний номер НОМЕР_1 .
03.03.2020 страхувальник звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку та виплатою страхового відшкодування.
Відповідно до рахунку №1057618 від 03.03.2020 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volvo XC90» державний номер НОМЕР_1 становить 25 373, 74 грн, 16.03.2020 позивачем на підставі рахунку № 1057618 від 03.03.2020 було складено страховий акт № СТОКА-11913 на розрахунок суми страхового відшкодування.
Згідно з платіжним дорученням № 7510 від 17.03.2020 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Віннер Автоматів» у розмірі 25 373, 74 грн.
Відповідно до рахунку №108621 від 13.04.2020 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volvo XC90» державний номер НОМЕР_1 становить 14 336, 00 грн, 14.04.2020 позивачем на підставі рахунку № 1057621 від 13.04.2020 було складено страховий акт № СТОКА-11913/1 на розрахунок суми страхового відшкодування.
Згідно з платіжним дорученням № 10588 від 15.04.2020 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Віннер Автоматів» в розмірі 14 336, 00 грн.
Отже, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № АК-1125-19-00008, у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 39 709, 74 грн.
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої в деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Ford Kuga», державний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем на підставі полісу серії АМ № 009917266, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з центральної бази даних МТСБУ від 14.12.2020 та інформацією наданою Моторно (транспортним) страховим бюро України по полісу №АМ/009917266 станом на 01.03.2020.
Згідно з вищевказаним поліс серії АМ № 009917266 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 100 000, 00 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.
Тому, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля «Ford Kuga», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , тобто особи, яка винна в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП у межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.
На підставі вищевикладеного позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування № 11/20083 від 02.06.2020.
Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою № 11/20115 від 30.06.2020 про виплату страхового відшкодування, в якій просив останнього в добровільному порядку врегулювати спір та здійснити виплату страхового відшкодування.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 39 709, 74 грн суми страхового відшкодування.
Разом з тим, після відкриття провадження в справі, відповідачем сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 39 709, 74 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 14935 від 05.02.2021, у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 39 709, 74 грн.
Також, у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем за страхове відшкодування, позивачем нараховано до стягнення 400, 40 грн 3 % річних за період прострочення з 05.09.2020 по 05.01.2021, 1 121, 63 грн інфляційних втрат за період з вересня 2020 року по грудень 2020 року та пеня в розмірі 1 601, 41 грн за період з 05.09.2020 по 05.01.2021.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Рекомендованим повідомленням № 0303800602524 підтверджується, що 04.06.2020 відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування, однак своєчасно не виконав своїх обов'язків із відшкодування такої суми.
Відтак, зважаючи на положення п. 36.2 ст. 36 Закону та ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, встановлений законом 90-денний строк на виплату суми страхового відшкодування відповідачем сплив 04.09.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори та інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).
Таким чином, дія ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт). Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі №14-16цс18 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17, від 04.12.2019 по справі №910/13238/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц дійшла висновку, що за змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.04.2018 по справі №910/12028/17.
Перевіривши розрахунок про стягнення 3 % річних наданий позивачем у розмірі 400, 40 грн за період з 05.09.2020 по 05.01.2021 судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню.
Також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 1 121, 63 грн за період з вересня 2020 по грудень 2020 року, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Крім цього, згідно з пунктом 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації (а не регресу), які склалися між сторонами в справі, є грошовим зобов'язаннями, на які в разі несвоєчасного виконання нараховуються штрафні санкції передбачені статтею 625 ЦК України, тому суд вважає за можливе нарахування трьох процентів річних, інфляційних нарахувань, а також нарахування пені.
Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених ч. 5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оплата страхового відшкодування не здійснена, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня
Перевіривши розрахунок позивача про стягнення пені в розмірі 1 601,41 грн за період з 05.09.2020 по 05.01.2021, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 121, 63 грн. інфляційних втрат, 1 601,41 грн пені та 400, 40 грн 3% річних.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як установлено судом, позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 05.11.2018, додаток № 4 до відповідного договору від 09.09.2020, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність № КВ 6153 від 09.08.2018, копії довіреності № 0120-103 від 30.10.2020 та акт виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 05.11.2018 з детальний розрахунком та описом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 05.11.2018 на суму 3 000, 00 грн та платіжне доручення №3367 від 05.01.2021 на суму 3 000, 00 грн.
Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, а тому клопотання про зменшення таких витрат задоволенню не підлягає.
Таким чином, беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, у зв'язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.
При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця Федорова, будинок 32, літера А, ідентифікаційний код 30859524) 1 601 (одну тисячу шістсот одну) грн 41 коп. пені, 400 (чотириста) грн 40 коп. 3% річних, 1 121 (одну тисячу сто двадцять одну) грн 63 коп. інфляційних втрат, 2 720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн 00 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань