Номер провадження 2/754/79/21
Справа №754/6714/17
Іменем України
30 березня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання - Тимошенко К.Г.
представника позивача - адвоката Куценка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у її вихованні та у спілкуванні з нею, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про усунення перешкод участі у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у її вихованні та у спілкуванні з нею. З урахуванням заяви про уточнення свого позову, просив усунути йому перешкоди у спілкуванні з дитиною - сином ОСОБА_3 ,2015 р.н., встановити наступний графік його спілкування з малолітнім сином : дозволити йому проводити час разом з сином у вигляді побачень до досягнення дитиною 8-річного віку кожну другу і четверту суботу і неділю, кожного місяця з 17 до 19 годин в присутності матері, після досягнення дитиною 8 річного віку кожну другу і четверту суботу і неділю, кожного місяця з 18 до 20 годин без присутності матері, до досягнення дитиною 8 річного віку кожен вівторок, кожного місяця з 17 до 19 годин в присутності матері, після досягнення дитиною 8 річного віку кожен вівторок, кожного місяця з 18 до 20 годин без присутності матері; дозволити йому проводити час разом з сином у вигляді побачень в день народження сина ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року до досягнення дитиною 8 річного віку з 10 до 13 годин в присутності матері, після досягнення дитиною 8 річного віку з 10 до 15 годин без присутності матері (за умови, що дане побачення не призведе до порушення навчального процесу); а також у вигляді побачень у встановлені законом святкові дні кожного року до досягнення дитиною 8 річного віку з 10 до 13 годин в присутності матері, після досягнення дитиною 8 річного віку з 10 до 15 годин без присутності матері матері (за умови, що дане побачення не призведе до порушення навчального процесу). Зазначає, що оскільки відповідачка не дає можливості бачитись йому з сином практично з самого народження та чинить перешкоди, він змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 13.06.2017 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд визначити графік зустрічей батька з дитиною, який зазначено у позовній заяві та в заяві про уточнення вимог позову.
Відповідачка в судових засіданнях позовні вимоги визнавала частково, зазначила про те, що відповідач взагалі ніколи не бачив свого сина та не цікавився ним, тому такий графік, який просить визначити позивач не буде відповідати інтересам дитини. В останнє судове засідання відповідачка та її представник не з'явилися, направили до суду заяву, в якій просили визначити графік, що зазначений у висновку Служби у справах дітей Деснянської РДА.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сімї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надіславши до суду листа з проханням проводити судовий розгляд без участі представника.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.
Судом встановлені та підтвердженні матеріалами справи наступні факти та їм правовідносини.
Шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано шлюб 03.04.2017 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Малолітній після розлучення залишився проживати з матір'ю. Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що з вересня 2015 року, у період вагітності відповідачки між сторонами у справі були фактично припинені шлюбні стосунки і вони почали проживати окремо ще до розірвання шлюбу.
Позивач, зазначаючи, що відповідачка перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною, звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з вищезазначеним позовом.
Відповідачка, посилалася на те, що позивач самоусунувся від виховання та утримання дитини, ніколи її не бачив від дня її народження.
Службою у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації до суду наданий письмовий висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини № 102/02/38-1022 від 15.01.2021 щодо доцільності встановлення графіку спілкування батька з малолітнім сином, відповідно до якого, враховуючи вік та інтереси дитини, її бажання, керуючись статтями 19, 159, 171 СК України, п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини постанови Кабінету Міністрів від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, вважає за доцільне встановити наступний графік спілкування батька з ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- першої та третьої суботи кожного місяця з 10.00 год. до 11.00 год. в присутності матері дитини;
- наступний день після дня народження сина ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 10.00 год. до 12.00 год. в присутності матері дитини.
За результатами психологічної роботи з батьками та дитиною було встановлено, що позивач у справі під час вагітності відповідачки фактично не підтримував з нею шлюбних стосунків і вони почали проживати окремо, з пологового будинку він її не забрав та сина жодного разу не бачив. Малолітній син сторін у справі не знає нічого про свого батька, про нього не говорив та поняття соціальної ролі «батька» під час бесіди не вживав. У малолітнього не сформований образ батька та співвідношення його з конкретною особою, а функціонально та психічно батьківський об'єкт для нього заміщають дідусь та дядько. Під час спільної зустрічі тата з сином, дитина заплакала та відразу побігла до матері, внаслідок цієї зустрічі у дитини виникла істерія, яка тривала декілька хвилин.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1 ст. З Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.
Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.
Відповідно до вимог статті 157 вказаного Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сімї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Так, згідно із ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого обєднання сімї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дітей не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, та приймаючи до уваги Висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини від 15.01.2021 року, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.
Отже, аналізуючи викладене вище, та дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, приділяючи особливу увагу до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, суд вважає правильним та справедливим задовольнити позовні вимоги частково, визначивши наступний спосіб участі батька у вихованні сина - першої та третьої суботи кожного місяця з 10.00 год. до 11.00 год. в присутності матері дитини; наступний день після дня народження сина ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 10.00 год. до 12.00 год. в присутності матері дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідачки підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до заявлених вимог у розмірі 640.00 грн.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159 Сімейного Кодексу України, статтями 7, 10, 76, 81, 133, 244-245, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у її вихованні та у спілкуванні з нею, - задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає окремо з матір'ю ОСОБА_2 .
Встановити наступний графік спілкування батька, ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
-першої та третьої суботи кожного місяця з 10.00 год. до 11.00 год. в присутності матері дитини;
-наступний день після дня народження сина ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 10.00 год. до 12.00 год. в присутності матері дитини.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640.00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: О.М. Панченко