Номер провадження 3/754/1334/21
Справа №754/2658/21
23 березня 2021 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва ЛІСОВСЬКА О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстрованого у АДРЕСА_1 ,
ІПН НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В протоколі про адміністративне правопорушення від 31.01.2021 року вказано про те, що ОСОБА_2 31.01.2021 року о 00 годин 30 хвилин керував автомобілем Шкода д/н НОМЕР_2 по вул.. Біломорській у м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини роту, поведінка, що не відповідає обстановці, незв'язна мова), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився. Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України.
В суді ОСОБА_2 вину свою у скоєному правопорушенні не визнав. Пояснив, що вони з товаришем рухалися на автомобілі Шкода, під час руху у них загорівся автомобіль, у зв'язку з чим вони заїхали на парковку біля ринку «Даринок», щоб полагодити автомобіль. До них підійшли якісь люди з вогнегасником та допомогли погасити пожежу в автомобілі. У його товариша відбувся конфлікт з цими людьми, у зв'язку з чим останні викликали працівників поліції. Він з товаришем викликав евакуатор. Поки вони його чекали, випили алкогольні напої біля автомобіля. Через деякий час приїхали працівники поліції та пожежники. Після того, як вони з'ясували, що відбулося, він надав для перевірки особисті документи та документи на автомобіль. Відразу працівники поліції почали питати, чи вживав він алкогольні напої, на що він пояснив, що так, але після того, як вже зупинили автомобіль та погасили пожежу. В цей час між його товаришем та групою людей, які знаходилися поруч, відбулася потасовка, товариша збили з ніг, застосували газований балон, але при цьому працівники поліції ніяким чином на це не реагували. Тоді він почав обурюватися такою поведінкою працівників поліції, після чого йому відразу запропонували проїхати на огляд до лікаря для встановлення ступеню сп'яніння. Оскільки він вже не довіряв даним працівникам поліції, то їхати відмовився, але при цьому зазначив, що міг пройти огляд на місці, що йому не було запропоновано. У подальшому до нього було застосовано кайданки та доставлено до відділення поліції. ОСОБА_2 у суді зазначив, що огляд на стан сп'яніння на місці йому запропонований не був, направлення на огляд лікаря також йому не надавали. Крім того, коли приїхали працівники поліції, то він не керував автомобілем, алкогольні напої вживав вже після зупинки та неможливості подальшого керування автомобілем внаслідок його технічного стану. На підставі викладеного ОСОБА_2 просив провадження у справі закрити.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2 , вивчивши письмові матеріали справи, оглянувши відеозапис, долучений до протоколу, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з?ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.. 130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп"яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Так, диспозицією ст. 130 КпАП України передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп"яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до вимог ч. 5, 6 ст. 266 КпАП України огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку № 1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів № 1395).
При розгляді даної справи встановлено, що у матеріалах, долучених до протоколу, відсутнє відповідне Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Також слід зазначити, що при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 під час приїзду працівників поліції не керував автомобілем внаслідок його технічного стану, коли приїхали працівники поліції, він разом з товаришем знаходилися біля автомобіля.
Крім того, під час руху автомобіль Шкода, на якому рухалися ОСОБА_2 з товаришем, вийшов з ладу, відбулося загорання, у зв'язку з чим останні вимушені були зупинитися на паркові та гасити пожежу в автомобілі.
Даний факт знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та був доведений відеозаписом, долученим до матеріалів справи, зроблений з камер відеоспостереження ринку «Даринок», на якому зображено зупинку автомобіля Шкода та гасіння пожежі в автомобілі.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи на підтвердження відсутності в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього письмові докази, пояснення особи у суді, інші докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 31.01.2021 року, не підтверджені у судовому засіданні, а також спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами.
Згідно із п.1 ст. 247 КпАП України розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене вище, суддя приходить до висновку, що факт порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху водієм автомобіля Шкода ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, що зумовлює закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 247, 283, 284, 290, 291 КпАП України, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КпАП України закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту винесення.
Суддя О.В.Лісовська