Справа № 333/2997/20
Провадження № 2-а/333/6/21
30 березня 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., за участю секретаря Джос І.Ю.,
справа № 333/2997/20
провадження № 2-а/333/6/21
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Тютюник Михайло Вікторович
відповідачі - Інспектор першого батальйону другої роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Пахомов Олексій Олексійович
-Управління патрульної поліції в запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, адміністративну справу про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Короткий зміст позовної заяви
15 червня 2020 до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка у процесі розгляду справи було уточнена.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2552906 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУПАП та накладено стягнення в вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
З оскаржуваною постановою позивач не згоден з наступних підстав.
Так, 19 травня 2020 року він рухався Набережною магістраллю в м. Запоріжжя на автомобілі, де був зупинений екіпажем патрульної поліції за нібито порушення правил дорожнього руху, а саме перевищення швидкості руху. На вимогу інспектора патрульної поліції ним було передано посвідчення водія та реєстраційне свідоцтво на автомобіль, після чого інспектором було повідомлено про перевищення ним швидкості руху, а саме рух зі швидкістю 74 км/год.
На місці зупинки поліцейським не була складена та надана йому постанова про адміністративне правопорушення, проте в той же час інспектор вимагав сплати зазначеного ним штрафу.
Через незаконні дії поліцейського ОСОБА_1 зателефонував на лінію 102 та повідомив про факт порушення його прав поліцейськими. Через неотримання ним постанови складено скаргу до ГУ ПП у м. Запоріжжя, на що було отримано відповідь про складення постанови відносно нього поліцейським першої роти другого батальйону Пахомовим О.О.
Позивач вважає, що при складанні постанови поліцейським були порушення вимоги ст. 280 КУпАП, окрім цього, в його діях взагалі відсутній склад правопорушення, оскільки відповідачем не надано достатніх доказів перевищення ним швидкості руху, через що він просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії ЕАМ № 2552906 від 19 травня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення.
Відзив на позовну заяву
08 липня 2020 року до суду надійшов відзив від поліцейського УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Пахомова О.О., в якому вказано, що 19 травня 2020 року у м. Запоріжжя за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM 000549 було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме рух транспортного засобу «Honda Accord» зі швидкістю 74 км/год., що є перевищенням встановленої швидкості руху в населеному пункті, а саме порушенням п. 12.4 Правил дорожнього руху, за наслідками чого була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення. У задоволенні позові відповідач просив відмовити повністю.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 16 червня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
30 червня 2020 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Ярошенка А.Г. задоволена, справа передана до канцелярії суду для визначення судді у порядку ч. 1 ст. 31 КАС України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2020 року справа передана у провадження судді Дмитрієвої М.М.
02 липня 2020 року ухвалою суду позовна заява залишена без руху, надано строк для усунення недоліків у десять днів з дня отримання ухвали суду.
Ухвалою суду від 21 липня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, призначено розгляд справи за правилами ст. 286 КАС України.
05 серпня 2020 року ухвалою суду від УПП в Запорізькій області витребувана належним чином засвідчена копія постанови серії ЕАМ № 2552906 від 19 травня 2020 року.
Ухвалою суду від 10 лютого 2021 року до УПП в Запорізькій області застосовані заходи процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Тютюнник М.В., повідомлені своєчасно та належним чином, не з'явилися, до суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутністю.
Відповідач інспектор першого батальйону другої роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Пахомов О.О., повідомлений своєчасно та належним чином, у судове засідання не прибув, у відзиві зазначив, що просить розглядати справу за його відсутності.
Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, повідомлене своєчасно та належним чином, у судові засідання на 12 жовтня 2020 року, 27 листопада 2020 року, 21 грудня 2021 року, 10 лютого 2021 року та на 30 березня 2021 року свого представника не направив, причини його неявки суду не відомі.
Оскільки відповідачі, повідомлені належним чином, повторно не з'явилися у судові засідання, на підставі ч. 3 ст. 205 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Установлені судом фактичні обставини справи.
19 травня 2020 року поліцейським першої роти другого батальйону УПП в Запорізькій області капралом поліції Пахомовим О.О. винесено постанову серії ЕАМ № 2552906, відповідно до якої 19 травня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Запоріжжя по Набережній магістралі ЛЕП 231 неподалік буд. 70б по вул. Перемоги, керуючи транспортним засобом ««Honda Accord», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 74 км/год. Вимір зроблений приладом TruCAM 000549, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
26 травня 2020 року УПП в Запорізькій області ДПП НП України на ім'я Пархоменка В.Г. надано відповідь, згідно якої 19 травня 2020 року поліцейським першої роти другого батальйону УПП в Запорізькій області капралом поліції Пахомовим О.О. винесено постанову серії ЕАМ № 2552906 про притягнення ОСОБА_1 о адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Оскільки постанова по справі про адміністративне правопорушення була надана відповідачем тільки на підставі ухвали суду у процесі розгляду справи, то суд вважає, що встановлений ч. 2 ст. 286 КАС України строк звернення до суду позивачем не порушено.
Позиція суду та нормативно - правове обгрунтування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП зокрема віднесено розгляд справи за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов'язків передбачених законом.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ч. 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; нормативно-правовий акт № 1395 від 07.11.2015" передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Згідно із п. 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км./год.
Рішенням Запорізької міської ради № 68 від 18 грудня 2019 року, яке оприлюднено на офіційному сайті 03 лютого 2020 року, збільшено швидкість руху транспортних засобів вздовж вул. Прибережна автомагістраль у м. Запоріжжі до 70 км./год. У період з 01 квітня до 01 листопада.
Враховуючи викладене, найнижча допустима швидкість руху транспортного засобу становить не більше 70 км/год., що вказує на те, що у разі фактичного руху позивача на зазначеній ділянці автошляху зі швидкістю 74 км./год, воно не є адміністративним правопорушенням за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam 000549, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Дійсно, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.
Суд звертає увагу, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.
Проте, судом встановлено, що у постанові відносно ОСОБА_1 вказано прилад TruCam 000549, який взагалі відсутній як самостійний у переліку вимірювачів швидкості руху.
Таким чином, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено того, що ОСОБА_1 допустив 19 травня 2020 року порушення Правил дорожнього руху.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанов, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а отже рішення відповідача слід вважати необґрунтованим.
Щодо вимоги позивача про визнання дій поліцейського протиправними, то слід вказати, що ч. 3, ст. 286 КАС України, передбачені права суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності серед яких: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тобто право суду на визнання дій протиправними у вказаній категорії справ не передбачено, через що у задоволенні вказаної вимоги позивача необхідно відмовити.
Окрім цього, позивач в позовній заяві не ставить питання про закриття справи про адміністративне правопорушення, однак відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.122, 241-246, 255, 286 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора першої роти другого батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Пахомова Олексія Олексійовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову серії ЕАМ № 2552906, винесену 19 травня 2020 року, поліцейським першої роти другого батальйону УПП в Запорізькій області капралом поліції Пахомовим О.О. про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225 грн. - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання.
Повний текст рішення суду складено 31 березня 2021 року.
Копію рішення направити учасникам справи.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва