Справа № 308/10661/20
31.03.2021 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І., за участю представника Закарпатської митниці Держмитслужби Зубенко І.І., особи, відносно якої складено протокол про порушення митних правил - ОСОБА_1 , захисника особи, відносно якої складено протокол про порушення митних правил - адвоката Коваленко О.М., розглянувши справу про порушення митних правил, що надійшла з Закарпатської митниці Держмитслужби, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 25.07.2017 року, орган, що видав: 7310, за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,
З протоколу про порушення митних правил № 1440/30500/20 від 14.09.2020 року вбачається, що 14.09.2020 року, о 12 год. 16 хв., в зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав легковий автомобіль марки «Mercedes-benz», моделі «Sprinter», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що повертався з Бельгії, де перебував у приватних справах, в Україну. Крім водія в транспортному засобі в якості пасажирів слідували громадяни України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Формою проходження митного контролю ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор».
При усному опитуванні ОСОБА_1 заявив про наявність у нього іноземної валюти в сумі 10000 євро, що знаходилася в його особистій сумці.
В своїх поясненнях пасажири повідомили про наявність у них власних коштів, а саме: ОСОБА_2 - 5000 євро, ОСОБА_3 - 5120 євро, ОСОБА_4 - 9800 євро, ОСОБА_5 - 8100 євро, ОСОБА_6 - 8300 євро, ОСОБА_7 - 7550 євро, ОСОБА_8 - 1300 євро.
В ході митного контролю транспортного засобу марки «Mercedes-benz», моделі «Sprinter», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , та речей ОСОБА_1 , окрім вказаних ним та пасажирами грошових коштів, було виявлено незаявлені при усному опитуванні 15000 євро, а саме купюри номіналом 50 євро - 130 купюр, купюри номіналом 100 євро - 29 купюр, купюри номіналом 200 євро - 28 купюр.
Іноземна валюта в кількості 15000 євро знаходилася під килимком, що знаходився під ногами водія ОСОБА_1 у чотирьох паперових конвертах та 10000 євро в особистій сумці ОСОБА_1 у чотирьох паперових згортках. Доступ до виявленої іноземної валюти став можливим після відкриття водійських дверей автомобіля та піднімання килимка на підлозі під водійським сидінням.
Виявлена іноземна валюта перевищує в еквіваленті 10000 євро та складає 25000 євро. Згідно з курсом НБУ станом на 14.09.2020 року 1 євро = 33,0674 грн. Виявлена сума в еквіваленті становить 826685 грн.
Після завершення митного огляду ОСОБА_1 у своїх поясненнях визнав, що виявлені готівкові кошти в сумі 15000 євро він переміщував з Бельгії в Україну на прохання різних знайомих та помістив їх під килимок з метою приховування від крадіжки на території Європейського Союзу.
Таким чином, за твердженням митного органу, ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів.
Представник Закарпатської митниці Держмитслужби у судовому засіданні вважає, що ОСОБА_1 винний у вчиненні адміністративного правопорушення, його вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому його необхідно притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України та застосувати до нього стягнення відповідно до санкції вказаної статті.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що йому не було відомо про те, що кошти, вилучені від нього митним органом, потрібно декларувати і відповідну декларацію йому ніхто не пропонував для заповнення. Кількість людей в автомобілі була вісім чоловік, відповідно сума грошей не перевищувала межу, дозволену законом. Зауважив, що якби він знав, що кошти потрібно декларувати, то він вказав би на кожну людину по 10000 євро, що дозволено законом.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко О.М. у судовому засіданні пояснив, що його підзахисний умислу, спрямованого на переміщення грошових коштів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, не мав, такі кошти дійсно знаходилися в салоні автомобіля під килимком на підлозі під водійським сидінням, та не приховувалися ним. Просив провадження у даній справі закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Заслухавши пояснення представника Закарпатської митниці Держмитслужби та захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За приписами ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Матеріалами справи встановлено, що під час митного контролю транспортного засобу та речей ОСОБА_1 , окрім заявленої іноземної валюти у сумі 10000 євро, у нього виявлено не заявлену іноземну валюту - 15000 євро, яку вилучено на підставі ст. 511 МК України згідно з протоколом про порушення митних правил. Іноземна валюта у сумі 15000 євро знаходилася в салоні автомобіля під ногами водія ОСОБА_1 у чотирьох паперових конвертах, доступ до неї став можливим після відкриття водійських дверей автомобіля та піднімання килимка на підлозі під водійським сидінням. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 ствердив, що кошти в сумі 15000 євро він переміщував з Бельгії в Україну на прохання різних знайомих та помістив їх під килимок з метою приховування від крадіжки на території Європейського Союзу.
Пунктами 3, 7, 8 ч. 1 ст. 8 МК України визначено, що державна митна справа здійснюється на основі принципів (серед іншого): законності та презумпції невинуватості; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; заохочення доброчесності.
Згідно з ч. 1 ст. 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Об'єктивною стороною даного правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.
Суб'єктивна сторона за ч. 1 ст. 483 МК України передбачає прямий умисел, тобто, винний у вчиненні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з конкретною метою порушення встановленого порядку.
Таким чином, обов'язковою кваліфікуючою ознакою складу даного адміністративного правопорушення є умисел на його вчинення.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на переміщення товарів (іноземної валюти) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, та під час розгляду справи не встановлені будь-які докази того, що ОСОБА_1 мав умисел вчинити вказане правопорушення.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як випливає зі змісту положень ст. 1 Першого протоколу, вони містять три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі по тексту - Суд) напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний інтерес»; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
При цьому Суд констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).
Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п. п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п. п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
За змістом п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України валютні цінності є товаром.
Національне законодавство не містить будь-якого нормативного документа, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон України.
Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України визначені ст. 197 МК України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 цієї статті обмеженими до переміщення через митний кордон України є товари, митне оформлення яких здійснюється на підставі документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органами доходів і зборів передбачено законами України. Перелік таких товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 3 ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України чи вивезення за межі території України валютних цінностей можуть встановлюватись Національним банком України.
Крім того, обмеження щодо переміщення через митний кордон України валютних цінностей можуть встановлюватися Національним банком України. Поєднання положень наведених нормативних документів, дає підстави стверджувати те, що для визнання валютних цінностей у вигляді готівкових коштів, в тому числі і у іноземній валюті товаром, обмеженим до переміщення через митний кордон України, необхідна наявність будь-якого документа, виданого Кабінетом Міністрів України чи Національним банком України, яким би встановлювалось те, що переміщення валютних цінностей через митний кордон України фізичними особами повинен здійснюватись на підставі відповідного дозволу.
Будь-якого нормативного документа, яким би встановлювалася необхідність отримання/видачі зазначеного вище дозволу, національне законодавство не містить.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що втручання в право на мирне володіння своїм майном (іноземною валютою) не відповідатиме принципу правомірності, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід врахувати те, що держава від дій ОСОБА_1 у цій частині не зазнала жодних збитків, оскільки законодавством не передбачено сплату в даному випадку будь-яких податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення. Тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.
Згідно з ч. 2 ст. 528 МК України у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.
Все вищезазначене, дає підстави вважати, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутній склад та подія адміністративного правопорушення.
Отже, з врахуванням наведеного, приходжу до висновку, що провадження у даній справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 528 МК України, у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові.
За таких обставин, товар, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил в порядку ст. 511 МК України, - іноземна валюта у загальній кількості 15000 євро, підлягає поверненню ОСОБА_1 або його представнику.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, ст. ст. 483 ч. 1, 527-529 МК України,
Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Вилучений на підставі ст. 511 Митного кодексу України згідно з протоколом про порушення митних правил № 1440/30500/20 від 14.09.2020 року товар, а саме: іноземна валюта у загальній кількості 15000 євро (купюри номіналом 50 євро - 130 купюр, купюри номіналом 100 євро - 29 купюр, купюри номіналом 200 євро - 28 купюр) - повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або його представнику.
Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області А.І. Сарай