суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М., Власова Ю. Л., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Сімоненко В. М. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2021 року (провадження № 11-20сап21)
у справі за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вищої ради правосуддя від 22 грудня 2020 року № 3597/0/15-20
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Друга Дисциплінарна палата ВРП відповідно) розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 призначався двічі: на 25 травня та 22 червня 2020 року.
22 травня 2020 року суддя ОСОБА_1 повідомив, що не має можливості взяти участь у засіданні 25 травня 2020 року через надмірну кількість справ, призначених до розгляду на вказану дату.
22 червня 2020 року на засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1 не прибув. Надіслав заяву, у якій зазначив про неможливість взяти участь у вказаному засіданні Дисциплінарної палати з огляду на надмірну кількість справ, призначених до розгляду, серед яких клопотання, що надійшли від органів досудового розслідування.
22 червня 2020 року Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення № 1914/2дп/15-20 (далі - рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, рішення ВРП), яким суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Цього ж дня на офіційному вебсайті ВРП були оприлюднені результати розгляду питань порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП.
Рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП оприлюднене на офіційному вебсайті ВРП 03 липня 2020 року.
03 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до ВРП скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, у якій було заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження рішення.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 зазначив, що останнім днем строку оскарження згаданого рішення стало 02 липня 2020 року. Однак те, що оприлюднення та вручення йому спірного рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП здійснено після закінчення строку на його оскарження, а також те, що він перебував у відпустці, до того ж поза межами міста Києва, і не мав можливості ознайомитися з текстом рішення дисциплінарного органу, унеможливило подання ним скарги в установлений законом десятиденний строк, отже, цей строк пропущений з поважних причин.
22 грудня 2020 року ВРП ухвалою відмовила в задоволенні клопотання судді ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП. Скаргу ОСОБА_1 на зазначене рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП залишила без розгляду та повернула скаржнику.
20 січня 2021 року ОСОБА_1 оскаржив цю ухвалу ВРП до Великої Палати Верховного Суду.
Скаргу обґрунтовано тим, що ВРП, відмовивши в задоволенні його клопотання про поновлення строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, належним чином не оцінила поважність вказаних у клопотанні причин пропуску строку на подання скарги, внаслідок чого прийняла незаконну та необґрунтовану ухвалу, яка порушує його право на доступ до правосуддя та оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
ОСОБА_1 зазначав, що об'єктивно не мав можливості подати скаргу до ВРП у визначений законом строк, адже рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП було оприлюднене на сайті ВРП лише 03 липня 2020 року, а повний його текст був виготовлений та направлений ОСОБА_1 08 липня 2020 року, тобто поза межами строку на його оскарження, який закінчився 02 липня 2020 року. Наведене унеможливлювало подання скарги у встановлений законом строк, оскільки скаржнику були невідомі мотиви прийняття рішення Дисциплінарною палатою.
Направлена ВРП копія повного тексту оскаржуваного рішення ВРП надійшла до Печерського районного суду міста Києва лише 13 липня 2020 року.
При цьому в період з 26 червня по 24 липня 2020 року ОСОБА_1 перебував у відпустці за межами Києва, а з 27 липня по 31 липня 2020 року - був відсутній у зв'язку отриманням додаткових днів відпочинку як компенсацію за роботу у вихідні дні.
Фактично копію повного тексту рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_1 отримав після виходу на роботу 03 серпня 2020 року і в цей же день звернувся зі скаргою до ВРП.
ОСОБА_1 наголошував на тому, що законом не встановлено обов'язку судді відстежувати оприлюднення повного тексту рішення Дисциплінарної палати ВРП на її офіційному вебсайті. Крім того, під час перебування у відпустці поза межами міста Києва (до 27 липня 2020 року) у нього була відсутня технічна та фактична можливість скористатися послугами Інтернету та зайти на сайт ВРП для ознайомлення зі змістом рішення ВРП. Скарга ж була подана до ВРП у 10-денний строк (на сьомий день) з дня ознайомлення з рішенням ВРП на сайті ВРП та в перший день після виходу на роботу та отримання повного тексту цього рішення ВРП.
На думку ОСОБА_1 , є підстави для висновку про поважність причин пропуску строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, однак ВРП протиправно відмовила в його поновленні.
У відзиві на скаргу ВРП вказала, що оскаржувана ОСОБА_1 ухвала ВРП прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), а тому просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
ВРП посилалася на те, що суддя ОСОБА_1 не обґрунтував причини пропуску строку для оскарження рішення Дисциплінарної палати окремо за кожен день понад десятиденний строк з дня його ухвалення навіть у разі оприлюднення рішення з порушенням строку, встановленого для його виготовлення, та після закінчення строку на його оскарження.
На переконання ВРП, вказані суддею ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного на 42 дні строку є недостатніми і непереконливими. Наведені ним обставини не належать до тих, що є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Тому у ВРП не було підстав для поновлення строку на оскарження рішення ВРП, адже причини його пропуску, що були наведені ОСОБА_1 у відповідному клопотанні, не можна вважати поважними.
18 березня 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду скаргу ОСОБА_1 на ухвалу ВРП від 22 грудня 2020 року № 3597/0/15-20 залишено без задоволення, а зазначену ухвалу ВРП - без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком ВРП про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 , оскільки суддя подав скаргу після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 51 Закону № 1798-VIII, а зазначені ним причини пропуску цього строку не можна вважати поважними й такими, що дають підстави для його поновлення.
Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках вказала, що останнім днем строку для подання скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП було 02 липня 2020 року, а суддя ОСОБА_1 оскаржив його до ВРП лише 03 серпня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на 42 дні.
Зазначила, що в клопотанні про поновлення строку для оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_1 не обґрунтував причини його пропуску окремо за кожний день понад десятиденний строк з дня ухвалення оскаржуваного рішення ВРП, тоді як 22 червня 2020 року на офіційному вебсайті ВРП були оприлюднені результати розгляду питань порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП.
Вважала, що посилання скаржника на перебування за межами міста Києва, відсутність на робочому місці в суді у зв'язку з відпусткою чи використанням днів відпочинку не можна вважати такими, що об'єктивно позбавили суддю можливості, за умови його зацікавленості в результатах вирішення дисциплінарної справи чи наміру на реалізацію його права щодо оскарження такого результату, відстежити ухвалення дисциплінарним органом рішень у його дисциплінарній справі на офіційному вебсайті ВРП, доступ до якого є вільним.
Велика Палата Верховного Суду відхилила як неприйнятне посилання судді ОСОБА_1 на те, що чинне законодавство не покладає на особу обов'язок відстежувати інформацію на вебсайті ВРП.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що ВРП правомірно залишила скаргу ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП без розгляду та повернула її скаржнику з підстав закінчення строку, встановленого для її подання, і ВРП такий строк не поновила, оскільки наведені причини пропуску цього строку не є істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду погодитися не можна, тому висловлюємо окрему думку відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною (далі - Конвенція).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду розглядає скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, за правилами касаційного провадження.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
Статус ВРП та мета її створення передбачені у статті 1 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
У статті 26 названого Закону передбачено, що ВРП у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Отже, суб'єктами дисциплінарного провадження у ВРП є дві сторони, з одного боку - орган ВРП, яким є Дисциплінарна палата, утворена із числа членів ВРП, а з іншого боку - суддя. Більш детально діяльність Дисциплінарних палат урегульовано в Регламенті ВРП.
У пункті 5.1 глави 5. Регламенту ВРП вказано, що формою роботи ВРП є засідання у пленарному складі, а її органів - Дисциплінарних палат, а також інших органів - засідання. Засідання ВРП та її органів проводяться відкрито.
Частиною шостою статті 34 Закону № 1798-VIII передбачено, що резолютивна частина рішення ВРП, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.
Частиною другою статті 42 Закону № 1798-VIII визначено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
У статті 50 Закону № 1798-VIII вказано, що за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Резолютивна частина рішення оголошується на засіданні негайно після його прийняття.
Рішення Дисциплінарної палати викладається у письмовій формі, підписується членами Дисциплінарної палати, які брали участь у його ухваленні. Рішення у дисциплінарній справі повинно містити:
1) прізвище, ім'я, по батькові судді, його посаду;
2) встановлені у дисциплінарній справі обставини з посиланням на докази;
3) мотиви, з яких ухвалено рішення;
4) суть рішення за результатами розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його застосування;
5) порядок і строк оскарження рішення, в тому числі дозвіл скаржнику на оскарження рішення, якщо він наданий.
Копія рішення Дисциплінарної палати у триденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику.
Згідно з пунктом 9.8 глави 9. Регламенту ВРП копії всіх актів, ухвалених щодо судді ВРП, її органами, членом ВРП, надсилаються судді на адресу суду, у якому він обіймає посаду, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України та до суду.
Такі вимоги щодо порядку ухвалення рішення в дисциплінарній справі передбачено і в главі 12 Регламенту ВРП.
Відповідно до пункту 12.39 глави 12 Регламенту ВРП рішення Дисциплінарної палати повинне відповідати вимогам частини восьмої статті 50 Закону № 1798-VIII.
У пункті 12.40 глави 12 Регламенту ВРП прямо вказано, що копія рішення Дисциплінарної палати у семиденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику. Копія рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності надсилається до суду, в якому працює суддя, для оприлюднення на вебсайті суду.
Такі скорочені строки оприлюднення та направлення копії рішення Дисциплінарної палати обумовлені надзвичайно короткими строками на його оскарження та задля унеможливлення порушення прав судді - учасника дисциплінарного провадження, оскільки ВРП щодо Дисциплінарної палати виступає як орган, наділений повноваженнями щодо перегляду рішення Дисциплінарної палати.
Це підтверджується і вимогами статті 35 Закону № 1798-VIII, у частині четвертій якої вказано, що рішення Дисциплінарної палати ВРП може бути оскаржено до ВРП.
Крім того, необхідно звернути увагу, що Закон № 1798-VIII містить вимоги до рішення в дисциплінарній справі, яке повинно містити, окрім іншого, мотиви, з яких воно ухвалено.
Зазначена вимога є цілком зрозумілою й обґрунтованою, адже цей закон містить вимоги і щодо скарги на рішення Дисциплінарної палати.
У пункті 13.1 глави 13 Регламенту ВРП передбачено право судді оскаржити рішення Дисциплінарної палати до ВРП не пізніше тридцяти днів з дня його ухвалення.
Відповідно до пункту 13.4 глави 13 Регламенту ВРП скарга на рішення Дисциплінарної палати має містити:
- найменування органу, до якого подається скарга;
- прізвище, ім'я та по батькові судді (скаржника), місце проживання (перебування), номери засобів зв'язку;
- дату ухвалення рішення та його номер;
- мотиви, з яких суддя (скаржник) не погоджується з рішенням Дисциплінарної палати;
- виклад вимог щодо суті рішення за результатами розгляду скарги;
- підпис особи, яка подала скаргу.
Якщо скарга подається представником судді (скаржника), то до неї додається документ, що підтверджує його повноваження.
Отже, для дотримання вимог щодо форми і змісту скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП суддя має бути ознайомлений не лише з резолютивною частиною рішення Дисциплінарної палати, але і з мотивами ухвалення відповідного рішення, оскільки суддя, оскаржуючи рішення Дисциплінарної палати, має зазначити і мотиви, з яких він не погоджується з відповідним рішенням Дисциплінарної палати.
Тому законодавець передбачив обов'язок ВРП вручити, надіслати судді саме повний текст рішення і встановив для органу ВРП скорочені строки для виконання такого обов'язку, оскільки строк на оскарження пов'язано не з моментом вручення судді відповідного тексту рішення Дисциплінарної палати, а з моментом ухвалення такого рішення, що не є логічним, і у випадку порушення органом ВРП обов'язку своєчасного повідомлення судді про прийняте рішення тягне до унеможливлення ним будь-якого оскарження рішення, яке за своєю природою є втручанням у права судді.
Такий стан законодавчого врегулювання свідчить про надання переваги в дисциплінарному провадженні саме органу, який його здійснює і приймає владні рішення щодо кар'єри судді, за умови оголошення про змагальність дисциплінарного провадження.
У статті 51 Закону № 1798-VIII урегульовано порядок оскарження рішень Дисциплінарної палати ВРП. Право оскаржити рішення Дисциплінарної палати в дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. ВРП може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати залишається без розгляду і повертається особі, яка її подала, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і ВРПтакий строк не поновлено.
Відповідні положення передбачені й у пункті 13.6. глави 13 Регламенту ВРП, у якому зазначено, що залишення скарги без розгляду і повернення її особі, яка подала скаргу, з підстав, визначених пунктами 1-3 частини шостої статті 51 Закону, вирішується доповідачем, а з підстав, визначених пунктами 4-5 частини шостої статті 51 Закону, - ВРП. Копія ухвали разом зі скаргою надсилається особі, що подала скаргу.
У пункті 13.7 глави 13 Регламенту ВРП вказано, якщо скарга подана з пропуском строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати і особа, яка її подала, порушує питання про поновлення цього строку, доповідач у висновку зазначає про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку.
А в пункті 13.8 - ВРП більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні, може поновити особі, яка подала скаргу, строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.
Якщо ВРП відмовила в поновленні строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати, скарга залишається без розгляду.
Отже, для судді-учасника дисциплінарного провадження надзвичайно важливим є дотримання органом ВРП строків направлення йому копії рішення Дисциплінарної палати, оскільки пропуск такого строку самим органом ВРП унеможливлює дотримання строків на оскарження такого рішення суддею, а відтак тягне за собою порушення прав судді на оскарження, своєрідну «апеляцію» до ВРП щодо рішення її органу.
У цьому випадку Дисциплінарна палата направила судді копію свого рішення лише 08 липня 2020 року, тобто поза межами на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП. До суду вказана копія рішення надійшла лише 13 липня 2020 року, що підтверджується супровідним листом № 26396/0/9-20, а також списком № 2180 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та номером відправлення 0405043845160 і не спростовано ВРП.
При цьому копія рішення була направлена на адресу суду, у якому суддя відправляє правосуддя. У вказаний період суддя перебував у відпустці, тобто не мав обов'язку перебувати на робочому місці.
Документально підтверджено, що копію рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 червня 2020 року суддя отримав лише 03 серпня 2020 року, що також не спростовано ні при ухваленні рішення ВРП про залишення скарги судді ОСОБА_1 без розгляду, ні при розгляді скарги суддею Великої Палати Верховного Суду.
16 липня 2020 року голова Печерського районного суду міста Києва Козлов Р. Ю. повідомив ВРП, що на час надходження (13 липня 2020 року) до цього суду рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1 перебуває у відпустці, у зв'язку із чим не вбачається можливим вручити йому вказане рішення. Надано наказ в. о. голови Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року № 215-к/2020 про надання відпустки судді ОСОБА_1 з 23 червня по 24 липня 2020 року включно та наказ голови Печерського районного суду міста Києва Козлова Р. Ю. від 24 липня 2020 року № 320-з/2020 про надання судді ОСОБА_1 5 днів відпочинку за роботу у вихідні дні, а саме з 27 по 31 липня 2020 року.
За таких обставин ОСОБА_1 не мав об'єктивної можливості подати скаргу до ВРП у встановлений законом строк до 02 липня 2020 року включно, оскільки саме рішення було оприлюднене на сайті ВРП після закінчення такого строку, а саме 03 липня 2020 року, повний текст рішення направлено судді лише 08 липня 2020 року, і лише 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримав повний текст рішення ВРП і в той же день звернувся зі скаргою до ВРП.
Тобто Друга Дисциплінарна палата ВРП порушила строки оприлюднення рішення на офіційному вебсайті ВРП, строки направлення ОСОБА_1 повного тексту рішення, що й унеможливило для судді подання скарги до ВРП у встановлений законом строк.
Однак, попри те, що ВРП самостійно констатувала факт надіслання судді та оприлюднення рішення ВРП поза межами встановленого законом строку і після закінчення строку на оскарження цього рішення, цим обставинам не надано належної оцінки і вони не враховані при вирішенні питання про поновлення строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП.
Вважаємо, що причини пропуску строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, вказані в клопотанні, є поважними і скарга подана ОСОБА_1 у розумний строк, у день отримання копії рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, а тому ВРП мала достатні підстави для поновлення строку.
Крім того, необхідно враховувати значний обсяг рішення ВРП (42 сторінки) та відповідно обсяг скарги до ВРП, що також вимагає додаткового часу для складання скарги.
У вказаній справі вбачається порушення ВРП гарантованого статтею 13 Конвенції права на ефективний засіб юридичного захисту, яке передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому значення адекватного реагування на скарги полягає в їх розгляді та відповідній перевірці законності, обґрунтованості та справедливості рішень, дій чи бездіяльності державних органів, у наданні можливості виявити помилки і недоліки правозастосовної діяльності.
Порівняно з іншими процедурами, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних органів забезпечує більшу об'єктивність, більш широкі можливості зацікавлених осіб у відстоюванні своїх інтересів, більшу авторитетність та обов'язковість прийнятого за результатами розгляду скарги рішення.
Змагальні засади розгляду скарг, що притаманні судовій системі, визначаються особливою роллю судової влади в системі поділу влади. Суд виступає найвищим арбітром у вирішенні конфліктів на ґрунті реалізації норм права, гарантом захисту прав і свобод людини та громадянина.
ВРП не є судовим органом держави, однак має характеристики «суду» з точки зору автономного трактування статті 6 Конвенції та під час здійснення своїх функцій може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна при перегляді рішень свого дисциплінарного органу.
Вважаємо, що в таких випадках ВРП фактично виконує функцію «квазі-суду», оскільки цей орган наділений Законом № 1798-VІІІ широкими повноваженнями з приводу вирішення питання про притягнення або відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Тобто в разі відсутності в скаржника можливості на оскарження рішення Дисциплінарної палати в дисциплінарній справі до ВРП обмежується право скаржника на доступ до суду.
Керуючись однією з аксіом судочинства: «рlacuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem» («у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права»), вважаємо, що порушення Дисциплінарною палатою строків оприлюднення та вручення копії свого рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що унеможливило оскарження її ж рішення, свідчить про порушення права скаржника на звернення до суду за захистом порушеного права.
Тому позиція ВРП щодо перекладення тягаря дотримання строків на оскарження лише на особу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без урахування основних порушень такого строку з боку дисциплінарного органу, ставить у більш вигідне становище ВРП, тоді як в адміністративному процесі ВРП та його дисциплінарний орган виступають як суб'єкти, наділені владними повноваженнями, а суддя - як фізична особа.
Вважаємо, що скаргу ОСОБА_1 необхідно було задовольнити, а ухвалу ВРП від 22 грудня 2020 року № 3597/0/15-20 - скасувати.
Судді О. М. Ситнік Ю. Л. Власов Г. Р. Крет Л. М. Лобойко В. М. Сімоненко
