Ухвала
31 березня 2021 року
м. Київ
справа №759/22611/19
провадження №61-4684ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року та постановуКиївського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління фіскальної служби у м. Києві, Прокуратури м. Києва, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,
19 березня 2021 року Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернулося із касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 17 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 12 лютого 2021 року. Дана касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року оприлюднено 22 лютого 2021 року.
У клопотанні, яке містить касаційна скарга, заявником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду
від 12 лютого 2021 року отримано 17 лютого 2021 року. На підтвердження наведеної обставини заявником надано копію супровідного листа суду апеляційної інстанції, датований 17 лютого 2021 року про направлення на його електронну адресу копії оскаржуваної постанови.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому підлягає поновленню.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ГУ ДПС у м. Києві зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте заявником не уточнено щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Заявником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на його майновий стан.
За приписами статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Заявником не наведено достатніх підстав, які б свідчили про його скрутний майновий стан та неможливість сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі, а відтак, заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності
01 листопада 2011 року, з подальшими змінами.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Зважаючи на те, що позовну заяву пред'явлено у грудні 2019 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2019 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становив 1 921 грн.
Ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 * 0,4 = 768,40) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1 921 * 5 = 9 605 грн) (редакція закону на момент подачі позовної заяви). Закон пов'язує сплату судового збору за подачу касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті.
Ураховуючи, що ціна позову становить 1 690 065 грн, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 19 210 грн (9 605*200%).
Таким чином розмір судового збору складає 19 210 грн.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Поновити Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві строк на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року.
Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби
у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у
м. Києві на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 17 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 12 лютого 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Висоцька