Ухвала
29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 524/4152/20
провадження № 61-3769ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом та просив, з урахуванням уточнень позовних вимог, визнати незаконним та скасувати наказ дочірнього підприємства «Укравтогаз» (далі -ДП «Укравтогаз»)від 11 червня 2020 року № 185к про звільнення з роботи; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз»; стягнути з ДП «Укравтогаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 160 448 грн 40 коп.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ДП «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 грудня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
05 березня 2021 року ОСОБА_1 подав на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 містить посилання щодо звільнення від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
З урахуванням наведеного, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, відтак заявник не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленими ним позовними вимогами щодо визнання наказу незаконним та його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з цим, наведені заявником доводи щодо відсутності доходів, оскільки не вирішено питання його працевлаштованості не дають достатніх підстав для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору, оскільки не є безумовною підставою та не підтверджують з достовірністю скрутний матеріальний стан заявника, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Враховуючи викладене у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
У зв'язку з наведеним заявникові потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн.
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (визнання наказу незаконним та його скасування), яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви, де містяться окремі вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми, таким чином (160 448 грн 40 коп.*1%+840 грн 80 коп.)*200%=4 890 грн 60 коп.
Ураховуючи характер спору заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 890 грн 60 коп.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги місячний строк, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян