Ухвала
29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 718/235/20
провадження № 61-4016ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який надалі уточнив, до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Посилався на такі обставини. 09 липня 2019 року водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», номерний знак « НОМЕР_1 », реєстрації Республіка Литва, рухався на автомобільній дорозі «Н-10» сполученням Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці - Мамалига (на м. Кишинів). Поза межами населеного пункту с. Дубівці Кіцманського району Чернівецької області, наближаючись до 218 км + 200 м зазначеної автодороги та здійснюючи обгін транспортних засобів, що рухались попереду у попутному напрямку, водій ОСОБА_2 проявив самовпевненість в своїх діях, не врахував дорожньої обстановки, змінивши напрямок руху вправо на смугу руху в напрямку м. Снятина, де не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення із автомобілем марки «Mercedes-Benz Е 200», номерний знак « НОМЕР_2 », який рухався попереду в попутному напрямку під його, ОСОБА_1 , керуванням. В салоні його автомобіля перебували пасажири ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4 . Внаслідок цього він втратив можливість керування автомобілем, виїхав за межі проїжджої частини дороги вліво, де на узбіччі автомобіль наїхав на припаркований вантажний тягач марки «IVECO», номерний знак « НОМЕР_3 », реєстрації Республіки Румунії.
Внаслідок ДТП він, а також пасажири ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження.
Вказану ДТП водій ОСОБА_2 скоїв внаслідок порушення та невиконання вимог підпунктів 1.5, 2.1, 2.3 (а, б, д), 2.9 (б), 12.6 (ґ) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року.
Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 грудня 2019 року у справі №718/2661/19 ОСОБА_1 визнано потерпілим, а ОСОБА_2 визнано винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.
Внаслідок ДТП знищений належний позивачу автомобіль «Mercedes-Benz Е200», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з відомостями офіційного сайту МТСБУ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на зазначеної вказаної ДТП не була застрахована (автомобіль марки «VolkswagenPassat», номерний знак « НОМЕР_1 », реєстрації Республіка Литва), а згідно з посвідченням № НОМЕР_4 ОСОБА_2 є учасником бойових дій, а відповідно до статті 13.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а отже, відшкодування збитків від ДТП проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Цивільно-правова відповідальність позивача застрахована на підставі поліса №АО/4002378 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16 квітня 2019 року.
Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача МТСБУ на його користь майнову шкоду за пошкодження транспортного засобу в розмірі 100 000 грн; витрати на лікування в розмірі 16 692 грн та упущену вигоду в розмірі 202 630 89грн.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 16 692 грн, а також упущену вигоду в розмірі 169 071,21 грн. Додатковим рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 вересня 2020 року стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 майнову шкоду за пошкодження його транспортного засобу в розмірі 100 000 грн.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу МТСБУ задоволено частково. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 вересня 2020 року у частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 упущеної вигоди у розмірі 169 071,21 грн, скасовано. Додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 вересня 2020 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до МТСБУ про відшкодування упущеної вигоди у розмірі 169 071,21 грн та майнової шкоди за пошкодження його транспортного засобу у розмірі 100 000 грн відмовлено.
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому за законом не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 319 322,89 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн*250=567 500 грн).
Отже, постанова Чернівецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У касаційній скарзі немає посилання на зазначені випадки.
Підстави для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відсутні.
Доводи касаційної скарги в основному зводяться до непогодження зі встановленими обставинами справи та переоцінки доказів.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд ускладі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
С. О. Погрібний