Постанова
Іменем України
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 463/4615/18
провадження № 61-16315св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович,
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ПАТ «Дельта Банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання права на відшкодування коштів вкладу, зобов'язання вчинити дії та визнання наказу недійсним.
Позов мотивований тим, що 24 лютого 2015 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу. На її вкладний рахунок зараховано кошти у розмірі 4 000 доларів США згідно з платіжним дорученням від 24 лютого 2015 року. Вказує, що з 26 лютого 2015 року по 02 березня 2015 року вона вилучила частину вкладу в сумі 1 520 доларів США, залишок депозиту становить 2 480,34 доларів США, що підтверджується випискою за операціями по картковому рахунку станом на 04 березня 2015 року.
Постановою правління НБ України від 2 березня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого з 03 березня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В. В. 02 жовтня 2015 року постановою правління Національного банку України від № 664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію цього банку.
23 вересня 2015 року її повідомили про те, що договір банківського вкладу від 24 лютого 2015 року та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, визнані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними відповідно до вимог пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. «Щодо заходів пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями» застосовано наслідки нікчемності договору банківського вкладу. Стверджує, що наслідком визнання договору банківського вкладу нікчемним стало те, що її не включено в реєстр вкладників ПАТ «Дельта Банк», вклади яких підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Такі дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суперечать договору банківського вкладу, є протиправними та порушують її права та інтереси. Рішення про нікчемність не містить жодного обґрунтування визнання договору нікчемним та посилання на конкретні обставини, що стали підставою для визнання договору нікчемним. Договір позивачем укладено 24 лютого 2015 року ще до моменту визнання банку неплатоспроможним. Однак у зв'язку з визнанням договору нікчемним її не включено до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду.
ОСОБА_1 просила:
визнати за нею право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування за договором № 008-13511-240215 банківського вкладу «Зростаючий» від 24 лютого 2015 року, який був укладений між ПАТ «Дельта Банк» та нею;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. включити її (позивача) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 2480,34 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування;
визнати недійсним наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року № 813 «Щодо заходів пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями» в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США №008-13511-240215 від 24 лютого 2015 року укладеного між нею та ПАТ «Дельта банк».
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання права на відшкодування коштів вкладу, зобов'язання вчинити дії та визнання наказу недійсним.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v.Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади. ОСОБА_1 вже зверталась до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В. (справа № 813/536/16). Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, яка набрала законної сили, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - закрито, оскільки суд зробив висновок, що спір є таким, що виник на стадії ліквідації (банкрутства) банку, тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Постановлення районним судом 10 серпня 2018 року оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті провадження у даній справі через те, що даний спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому колегія суддів вважала, що непослідовність національного суду створила ОСОБА_1 перешкоди у реалізації права на судовий захист і тому, що цей спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2019 року в складі судді: Гирича С. В., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування за договором № 008-13511-240215 банківського вкладу «Зростаючий» від 24 лютого 2015 року, що був укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 2 480,34 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протоколом засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом від 29 травня 2015 року № 408, та витягу з наказу від 16 вересня 2015 року № 813, застосовано наслідки нікчемності догорів банківського вкладу (депозиту) згідно з додатком, зокрема, до договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року № 008-13511-240215. Відповідач зробив висновок про нікчемність вказаного договору, оскільки кошти в порушення умов договору банківського вкладу (депозиту) та банківських правил надійшли на рахунок позивача з банківського рахунку іншої особи в період дії постанови НБ України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», що на думку відповідача, свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування. За твердженням уповноваженої особи Фонду, свідченням нікчемності є зарахування коштів на депозитний рахунок позивача від третьої особи, що порушує умови договору банківського вкладу (депозиту), відповідно особі надано переваги (пільги), прямо не встановлені для неї законодавством чи внутрішніми документами банку. ПАТ «Дельта Банк» віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління НБ України від 02 березня 2015 року. Депозитний договір укладений 24 лютого 2015 року. З часу укладення депозитного договору з позивачем по ньому проводилися операції і банк такі операції проводив, таким чином визнаючи чинність вказаного договору. Відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала. Кошти на поточному рахунку позивача, є вкладом у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Позивача за відсутності правових підстав не включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», та транзакцій, здійснених за цим договором, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
У задоволенні вимог про визнання недійсним наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року № 813 «Щодо заходів пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів за вкладними операціями» в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США № 008-13511-240215 від 24 лютого 2015 року укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта банк» слід відмовити, оскільки вказаний наказ є внутрішнім документом банку і не створює жодних правових наслідків на позивача, а отже ним права позивача не є порушені.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Оскарженою постановою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. задоволено.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання за позивачем права на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування, за договором № 008-13511-240215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 24 лютого 2015 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ; зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 2 480,34 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування; визнання недійсним наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» № 813 від 16 вересня 2015 року «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США №008-13511-240215 від 24 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року застосовано наслідки нікчемності у договорах банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами - клієнтами банку, зокрема до договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року. Дії певних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в ПАТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (200 000 грн), і, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни ПАТ «Дельта Банк», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та реалізації його майна. З огляду на це, вказані фізичні особи - платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу. При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами ПАТ «Дельта Банк» за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків. 16 вересня 2015 року тимчасовою адміністрацією видано наказ № 813 щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями, відповідно до якого вирішено застосувати наслідки нікчемності до договорів вкладу на поточні рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів, на відповідність реєстру операцій, наведеному в додатку № 2, а також здійснити фактичне підтвердження таких проводок. Позивач з 26 лютого 2015 року по 2 березня 2015 року вилучала частину вкладу в сумі 1 520 доларів США. Листом від 16 вересня 2019 року № 813 позивача повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту), згідно пункту 7 частини третьої статті 38 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
AT «Дельта Банк» укладено депозитний договір з позивачем та проведено операцію за результатами якої збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладом фізичної особи Фондом, що є порушенням постанови НБ України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка обов'язкова до виконання; та чинного законодавства у сфері банківської діяльності. Постановою НБ України № 150 від 02 березня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесене до категорії неплатоспроможних, що підтверджує законність прийнятих обмежень відносно банку. Під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, який був відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок «розбивки» великого вкладу іншого клієнта ОСОБА_3 з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави, у розмірі, більшому ніж гарантований законом. Згідно частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з підстав, передбачених пунктом 7 (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Позивач не була вкладником банку. Кошти на відкритий нею рахунок надійшли з рахунку вкладника банку ОСОБА_3 , чим надано переваги (пільги), прямо не встановлені для вкладника законодавством чи внутрішніми документами банку. Тому належить вважати, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були наявні підстави для встановлення нікчемності правочину. Таким чином, оскільки договір банківського вкладу (депозиту), укладений між ОСОБА_1 і ПАТ «Дельта Банк» є нікчемним в силу закону і позивач не ставить вимогу про визнання цього правочину дійсним, то відсутні підстави для задоволення позову.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить чіткі критерії, за наявності яких правочин, зокрема договір банківського вкладу, можна вважати нікчемним. Умови такого договору повинні бути іншими ніж ті, які є типовими для цього виду договорів в конкретному банку. Такі відмінності повинні містити певні переваги для конкретних осіб і такі особи на момент укладення договору повинні бути кредиторами банку. Судом безпідставно визнано позивача кредитором банку. Такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним може бути застосований судові виключно в окремо визначених цивільним законодавством випадках.
Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 липня 2019 року у справі № 750/1535/17; від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а; від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2322/16; від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16. Поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів» не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у касаційному порядку у частині позовних вимог про визнання за позивачем права на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування за договором № 008-13511-240215 банківського вкладу «Зростаючий» від 24 лютого 2015 року, що був укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 2 480,34 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування. В іншій частині постанова апеляційного суду у касаційному порядку не оскаржується, тому не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 листопада 2020 року зазначено:
аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню;
наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 липня 2019 року у справі № 750/1535/17; від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а; від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2322/16; від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 24 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 008-13511-240215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США. Сума вкладу згідно цього договору складає 4 000 дол. США; вклад залучається на строк із моменту зарахування такого на рахунок, вказаний у пункті 1.6 цього договору, та по 10 березня 2015 року включно; процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 річних.
У відповідності до пункту 1.6 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 24 лютого 2015 року ОСОБА_3 здійснив переказ коштів на відкритий ОСОБА_1 рахунок в розмірі 4 000 дол. США.
На підставі заяви на видачу готівки №4 6639459 від 02 березня 2015 року ОСОБА_1 банк виплатив з вказаного рахунку кошти в сумі 535 доларів США. На підставі заяв на видачу готівки від 26 та 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 виплачено кошти з цього рахунку в розмірі 490 та 495 доларів США.
Відповідно до виписки за операціями по картковому рахунку з 02 по 04 березня 2015 року баланс позивача на кінець періоду складає 2 480,34 дол. США.
Згідно постанови Правління НБ України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
За результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ «Дельта Банк» Уповноваженою особою Кадировим В. В. видано наказ від 16 вересня 2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» (із змінами, внесеними відповідно до наказу № 836 від 22 вересня 2015 року), відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких і договір банківського вкладу (депозиту), укладений між позивачем та ПАТ «Дельта Банк».
Постановою правління НБ України від 02 жовтня 2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 лютого 2017 року № 619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року. Продовжено повноваження ліквідатора Кадирова В. В. строком до 04 жовтня 2019 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18) зазначено: «позивач укладав з АТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту), а отже в розумінні закону є вкладником. Також відповідно до умов договору № 003-01652-170115 від 17 січня 2015 року на відповідному банківському рахунку розміщено 8 тис. доларів США строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 44472025 від 17 січня 2015 року. Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року). Отже, вклад розміщено на рахунку АТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_4 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли вірного висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_4, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду».
Суд першої інстанції встановив, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», та транзакцій, здійснених за цим договором, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про визнання за позивачем права на відшкодування коштів вкладу та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.
Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду в оскарженій частині та залишення в силі рішення суду першої інстанції, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині не відповідає висновкам, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18). Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнанння за ОСОБА_1 права на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування за договором № 008-13511-240215 банківського вкладу «Зростаючий» від 24 лютого 2015 року, що був укладений між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 2 480,34 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування, скасувати.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2019 року у частині задволення позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнанння за ОСОБА_1 права на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування за договором № 008-13511-240215 банківського вкладу «Зростаючий» від 24 лютого 2015 року, що був укладений між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 2 480,34 доларів США, але не більше суми граничного розміру відшкодування, залишити в силі.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанціїпостанова Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов