Справа № 240/6037/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
30 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивача: Мельніченко А.С.,
представника відповідача: Стасюк І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 1673 від 23.12.2019 в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0071022) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Також, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №24о/с від 31.01.2020 в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0071022) зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №205 о/с від 21.07.2020 в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0071022) з 07.03.2020; поновити ОСОБА_1 (0071022) на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.03.2020 по день поновлення на службі.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 1673 від 23.12.2019, в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №24о/с від 31.01.2020 в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №205 о/с від 21.07.2020, в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 07.03.2020.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 07.03.2020.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.03.2020 до 03.11.2020 у розмірі 57525 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн 82 коп. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та стягнення з Головного управління Національної поліції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволені позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 з 31.10.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 в органах Національної поліції України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області №55 о/с від 12.04.2019 призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління поліції в Житомирській області.
Позивач у період з 10.12.2019 по 14.01.2020 перебував на лікарняному в КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Житомирської ради" Амбулаторія загальної практики сімейної медицини № 1, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність осіб рядового і начальницького складу № НОМЕР_1 від 10.12.2019 (а.с.11).
З 14.01.2020 по 24.01.2020 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні гастроентерологічному відділенні КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. "Гербачевського" про що свідчить лист вказаної установи № 01/235 від 29.01.2020 (а.с.132).
З 31.01.2020 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції про що винесено відповідний наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 24 о/с від 29.01.2020 (а.с.8), який листом за вих. №359/12/01-2020 від 31.01.2020 (а.с.142) за підписом начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області направлено поштовим зв'язком ОСОБА_1 з повідомленням про те, що його звільнено з поліції та необхідність прибути до управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки. Однак, вказане поштове відправлення повернулось до Головного управління Національної поліції в Житомирській області у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання (а.с.143).
Втім, у зв'язку із встановленням факту перебування позивача у період з 25.01.2020 по 06.03.2020 включно на лікуванні в поліклініці №1 КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради після стаціонарного лікування в обласній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського (а.с.163), наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 21.07.2020 № 205 о/с (а.с. 165) внесені зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 29.01.2020 № 24 о/с в частині дати звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , зокрема дату звільнення з 31.01.2020 замінено датою звільнення з 07.03.2020.
Позивач, вважає притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції незаконним, оскільки підстави, які слугували звільненню не відповідають дійсним обставинам справи. Наголошує, що будь-якого порушення транспортної чи службової дисципліни не вчиняв, Правил дорожнього руху не порушував, а тому оскаржуваний наказ №1673 від 23.12.2019 та всі наступні накази, які прийняті на виконання такого наказу є протиправними та підлягають скасуванню.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що наказом тво начальника Головного управління Національної поліції у Житомирській області №1454 від 22.11.2019 (а.с.82) призначено службове розслідування за фактом складання адміністративних матеріалів за ч.6 ст.121 та ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
За результатами вказаного розслідування складено висновок від 20.12.2019 (а.с.117-122), в якому серед іншого вирішено застосувати до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, у зв'язку із встановленням факту грубого порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст. 1 Статуту, п.1-2 ч.1 ст. 18 Закону №580-VIII, в частині неухильного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, поваги та охорони честі держави, гідного несення високого звання поліцейського, гідного і чесного поводження в позаслужбовий час, ігнорування вимог керівництва НПУ та ГУНП, не маючи почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, вчинення негідної поведінки проти інтересів служби, що суперечить покладеним на поліцейського обов'язку, підриває довіру до нього, як носія влади, що призводить до підриву авторитету державного органу, порушення розділу II Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, що виразилось у вчиненні поза службою дій і вчинків, які можуть зашкодити негативно вплинути на імідж Національної поліції України, порушення п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в частині керування транспортним засобом без номерного знаку, що стало підставою для складання адміністративних матеріалів за ч. 6 ст. 121 КУпАП, а також порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху України, що виразилось у невиконанні вимоги поліцейського щодо проходження в установленому законом порядку медичного огляду з метою встановлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що призвело до складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Під час проведення службової перевірки, встановлено, що 21.11.2019 під час патрулювання вулично-дорожньої мережі м. Житомира та здійснення моніторингу за дотриманням працівниками управління патрульної поліції вимог законодавства України та організаційно-розпорядчих документів Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції України та Департаменту патрульної поліції, о 20.59, черговою зміною відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної полії Житомирській області Департаменту патрульної поліції у складі: старшого інспектора ВМтАЗ УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та старшого інспектора цього ж підрозділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , на перехресті вул. Шевченка та вул. Східна, помічено автомобіль марки «MERCEDES-BENZ С 1 номерний знак НОМЕР_2 , водій якого, всупереч 2.9 Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом з відсутнім заднім номерним знаком.
Вказаний автомобіль був зупинений, за кермом якого перебував ОСОБА_1 .
За твердженнями поліцейських, у водія зупиненого автомобіля виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагували на світло, порушення мови та координація рухів, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідала обстановці.
Враховуючи обстановку, що склалася та з метою надання допомоги і подальшого оформлення процесуальних документів на місце зупинки вул. Східна, 12, поліцейськими викликано додатковий екіпаж патрульної поліції № 202 у складі інспектора роти №1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4 та поліцейського роти № 1 цього ж підрозділу сержанта поліції ОСОБА_5 , якими у присутності двох залучених свідків ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) запропоновано позивачу пройти огляд на стан наркотичного сп'янінні встановленому законом порядку, у найближчому закладі охорони здоров'я. Проте медичний огляд позивач 21.11.2019 не проходив.
На підтвердження факту відмови позивача від проходження освідування на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку представник відповідача посилався на відео з нагрудних «боді-камер» патрульних поліцейських УПП в Житомирській області, у зв'язку із чим, складено відносно останнього протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 171632 від 21.11.2019 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП, а.с.88).
Разом з тим, стосовно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 6 ст. 121 КУпАП (керування водієм транспортним засобом (його експлуатація) без номерного знаку).
Натомість, суд першої інстанції не погоджується із твердженнями представника відповідача та вважає за необхідне вказати, що факт перебування 21.11.2019 ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом спростовується винесеною постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 03.03.2020 у справі №296/11492/19, якою відносно нього на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події складу адміністративного правопорушення провадження у справі закрито (а.с.9-10).
Корольовським районним судом м.Житомира під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення встановлено взагалі відсутність факту керування автомобілем ОСОБА_1 , оскільки повністю спростовується як поясненнями самого ОСОБА_1 , а також поясненнями свідків ОСОБА_6 (усних пояснень у судовому засіданні) та ОСОБА_7 (письмових поясненнях, надісланих до суду).
Як вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.02.2019 у справі 404/4467/16-а само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом (експлуатація) це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. В свою чергу, тимчасова несправність або відсутність певних деталей (в межах спірних правовідносин знаку аварійної зупинки) свідчить лише про певний технічний стан цього транспортного засобу і сама по собі ця обставина не свідчить про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування чи експлуатацію такого транспортного засобу з порушенням вимог ПДР України.
Також не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні під час вирішення справи про адміністративне правопорушення, факт відмови позивача від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили, що у їхній присутності водій від проходження огляду не відмовлявся, крім цього ознак наркотичного сп'яніння, про які зазначено працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення, на думку свідків також не було.
Як пояснив позивач під час розгляду даної справи, про факт складання вказаних матеріалів, а також про безпідставність та необґрунтованість дій працівників патрульної поліції 21.11.2019, на початку наступного робочого дня, а саме 22.11.2019 повідомив свого безпосереднього керівника та з метою спростування обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП в присутності працівників інспекції по особовому складу Головного управління Національної поліції в Житомирській області 22.11.2019 пройшов медичний огляд та здав всі необхідні аналізи в спеціалізованій медичній установі, за наслідками якого будь-яких заборонених речовин чи стану сп'яніння у нього не виявлено, що підтверджується копією висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 22.11.2019, дата та точний огляд: 22.11.2019 о 11:00 (а.с.95).
Тобто, факт перебування 21.11.2019 ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом, який у свою чергу слугував підставою для проведення службового розслідування щодо позивача, а в результаті звільнення останнього зі служби в органах поліції під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП Корольовським районним судом м.Житомира не встановлено.
Крім того,суд першої інстанції зазначив, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, Корольовським районним судом м.Житомира встановлено відсутність в діях позивача адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке у свою чергу слугувало підставою для винесення оскаржуваних наказів та їх реалізації.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні вказаного дисциплінарного правопорушення, є недоведеною, а тому висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, зокрема основних обов'язків поліцейського, передбачених вимогами статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги поліцейського, вимог пункту 5 розділу І та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, вимог пункту 2.5 ПДР України, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції є також недоведеним, оскільки не підтверджуєтеся належними та допустимими доказами.
Також, суд першої інстанції зазначив, що дисциплінарне покарання особи, вина якої не доведена належними та допустимими доказами не може вважатись результатом ефективного розслідування.
Щодо прийнятого рішення за результатами службового розслідування та порядку його виконання посадовими особами суд першої інстанції зазначив, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування наділений правом надавати усні чи письмові пояснення з приводу діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування, тобто вказана особа має бути повідомлена про обставини, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Проте, як стверджує позивач будь-яких пояснень під час проведення службового розслідування ним не було надано.
У матеріалах службового розслідування міститься копія пояснень від 22.11.2019 (а.с.94), з яких видно, що ОСОБА_1 не надавав пояснення у зв'язку із поганим самопочуттям, при цьому зазначив, що такі надасть пізніше у повному обсязі. Втім, будь-яких пояснень стосовно обставин, які слугували призначенню службового розслідування матеріали справи не містять, відсутність таких позивач пояснює проведенням службового розслідування у період тимчасової втрати працездатності, а тому про початок та проведення службового розслідування йому не було відомо.
Крім того, наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення безпосередньо в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції за місцем проходження служби зазначеним поліцейським, особисте ознайомлення поліцейського з вказаним наказом здійснюється безпосередньо кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи).
Як вказує позивач в обґрунтування своєї позиції, з оскаржуваними наказами не був ознайомлений в порядку передбаченому чинним законодавством, з такими ознайомився лише 11.03.2020, після закінчення тимчасової втрати працездатності, про що свідчить відповідна відмітка на такому наказі (а.с.33).
З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є необґрунтованим та таким, що порушує право позивача на проходження служби в поліції, а тому оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення підлягають скасуванню.
Як наслідок, порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення його на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, тобто з якої був звільнений останній.
Щодо недотримання принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що висуваються до професійних та моральних якостей поліцейського, про які відповідачем зазначено у висновку службового розслідування та в наказі про застосування дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції зазначив, що станом на час розгляду даної справи в матеріалах справи міститься судове рішення (постанова Корольовського районним судом м.Житомира від 03.03.2020 у справі №296/11492/19), яким встановлено відсутність в діях позивача адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке у свою чергу слугувало підставою для винесення оскаржуваних наказів та звільнення позивача зі служби в поліції.
Таким чином, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції зазначає, що як свідчить довідка про доходи від 20.07.2020, яка міститься в матеріалах справи (а.с.81), позивачу за два останні місяці перед звільненням нарахована заробітна плата, у розмірі 14738,16 грн за 62 фактично відпрацьованих дня, а тому середньоденна заробітна плата позивача становить 237,71 грн (14738,16 грн/62дні).
Разом з тим, час вимушеного прогулу позивача з 07.03.2020 до 03.11.2020 склав 242 дні.
А тому, за весь час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції у Житомирській області, грошове забезпечення в розмірі 57525,82 грн середнього заробітку (242 дні x 242 грн = 57525,82 грн), з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Як передбачено ч.1 ст.48 Закону України "Про Національну поліцію" призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону, якою в свою чергу визначено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Розділом XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ст.60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Разом з тим, Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який набрав чинності 07.10.2018. (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - отримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Згідно з ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Як передбачено ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Відповідно до ч.2-4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Крім того, у відповідності до ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з ч.7,8 ст.19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до ч.3, 4, 9 ст.20 Дисциплінарного статуту керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських.
Інші керівники застосовують дисциплінарні стягнення в межах повноважень, визначених керівником Національної поліції України.
Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.
Крім того, у відповідності до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).
Згідно з п.1 Розділу І Правил ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідно до абз.1, 5, 11 п.1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.
Згідно з п.1 Розділу IV Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, з 31.01.2020 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції про що винесено відповідний наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 24 о/с від 29.01.2020 (а.с.8), який листом за вих. №359/12/01-2020 від 31.01.2020 (а.с.142) за підписом начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області направлено поштовим зв'язком ОСОБА_1 з повідомленням про те, що його звільнено з поліції та необхідність прибути до управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки. Однак, вказане поштове відправлення повернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання (а.с.143).
Втім, у зв'язку із встановленням факту перебування позивача у період з 25.01.2020 по 06.03.2020 включно на лікуванні в поліклініці №1 КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради після стаціонарного лікування в обласній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського (а.с.163), наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 21.07.2020 № 205 о/с (а.с. 165) внесені зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 29.01.2020 № 24 о/с в частині дати звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , зокрема дату звільнення з 31.01.2020 замінено датою звільнення з 07.03.2020.
Крім того, наказом тво начальника Головного управління Національної поліції у Житомирській області №1454 від 22.11.2019 (а.с.82) призначено службове розслідування за фактом складання адміністративних матеріалів за ч.6 ст.121 та ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
За результатами вказаного розслідування складено висновок від 20.12.2019 (а.с.117-122), в якому серед іншого вирішено застосувати до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, у зв'язку із встановленням факту грубого порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст. 1 Статуту, п.1-2 ч.1 ст. 18 Закону №580-VIII, в частині неухильного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, поваги та охорони честі держави, гідного несення високого звання поліцейського, гідного і чесного поводження в позаслужбовий час, ігнорування вимог керівництва НПУ та ГУНП, не маючи почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, вчинення негідної поведінки проти інтересів служби, що суперечить покладеним на поліцейського обов'язку, підриває довіру до нього, як носія влади, що призводить до підриву авторитету державного органу, порушення розділу II Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, що виразилось у вчиненні поза службою дій і вчинків, які можуть зашкодити негативно вплинути на імідж Національної поліції України, порушення п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в частині керування транспортним засобом без номерного знаку, що стало підставою для складання адміністративних матеріалів за ч. 6 ст. 121 КУпАП, а також порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху України, що виразилось у невиконанні вимоги поліцейського щодо проходження в установленому законом порядку медичного огляду з метою встановлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що призвело до складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Разом з цим, в межах справи №296/11492/19, а саме постанови від 03.03.2020 встановлено, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили, що у їхній присутності водій від проходження огляду не відмовлявся, крім цього ознак наркотичного сп'яніння, про які у протоколі про адміністративне правопорушення зазначає працівник поліції у ОСОБА_1 , на їхню думку також не було. Факт керування автомобілем ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження в судовому засідання, оскільки повністю спростовується як поясненнями самого ОСОБА_1 , а також поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
На підтвердження того, що ОСОБА_1 не вживав наркотичні засоби останній надав суду висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння №1078 від 22.11.2019 та протокол медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння №1078 від 22.11.2019, зі змісту яких станом на 11 год. 00 хв. 22.11.2019, ОСОБА_1 тверезий, в сечі морфін, амфетаміни, канабіноїди, метамфетаміни, метадон не виявлено.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 171632 від 21.11.2019 , встановлено порушення о 20 год. 59 хв. В свою чергу, свідок ОСОБА_6 зауважив що близько 21 год. 00 хв. він перебував у м. Коростень, а тому фізично не міг бути присутнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
На підставі вказаного, постановою від 03.03.2020 в межах справи №296/11492/19 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку із відсутністю події складу адміністративного правопорушення.
Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно з рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01.10.2020 в справі №296/6957/20 визнано неправомірною та скасовано постанову інспектора взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Маньківського О.В. серії ДП18 №518718 від 21.11.2019 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 340 грн. 00 коп. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП.
Щодо посилання апелянта на позицію Верховного Суду в справі №819/738/18 колегія суддів зазначає, що в даній справі предметом позову є реєстрація податкових накладних.
Щодо посилання апелянта на позицію Верховного Суду в справі №806/2555/17 колегія суддів зазначає, що в даному проваджені вказувалось те, що особа відмовилась від проходження медичного освідування, а також позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу за ст.122 КУпАП. Проте, в межах адміністративного провадження в справі 240/6037/20, позивач не відмовлявся від проходження медичного освідування (відсутні докази іншого), а також не був притягнутий за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, оскільки рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01.10.2020 в справі №296/6957/20 визнано неправомірною та скасовано постанову серії ДП18 №518718 від 21.11.2019.
Тобто, позиція Верховного Суду в справі №806/2555/17 не є тотожною до даних правовідносин.
В свою чергу, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, з урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні вказаного дисциплінарного правопорушення, є недоведеною, а тому висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, зокрема основних обов'язків поліцейського, передбачених статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги поліцейського, вимог пункту 5 розділу І та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, вимог пункту 2.5 ПДР України, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції є також недоведеним, оскільки не підтверджуєтеся належними та допустимими доказами. При цьому дисциплінарне покарання особи, вина якої не доведена належними та допустимими доказами не може вважатись результатом ефективного розслідування.
Крім того, з відеозапису (а.с.208) не вбачається, що позивач відмовився від проходження медичного освідування на стан наркотичного сп'яніння. В свою чергу, позивач сам пропонував пройти медичне освідування.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо в даному випадку відповідач діяв неправомірно та без встановлення усіх обставин дисциплінарної справи (проступку).
Крім того, суд першої інстанції також правомірно встановив, що позивач не відмовлявся від проходження освідування, оскільки матеріалами справи іншого не встановлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Разом з тим, у відповідності до вимог ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 02 квітня 2021 року.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.