Справа № 640/26198/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
31 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Коротких А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 01.10.2016р.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не застосовано положення Порядку №393 затвердженого постановою КМУ від 17.07.1992 згідно якого, на думку позивача, пільгова вислуга років враховується саме при призначенні виду пенсії та не ставиться в залежність від наявності виключно календарної вислуги років.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Державної пенітенціарної служби України від 30.09.2016р. № 243/ОС-16 ОСОБА_1 звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України у зв'язку зі скороченням штатів з 30.09.2016р.
Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 рік 01 місяць 09 днів, у пільговому обчисленні - 27 років 08 місяців 02 дні.
14.11.2019р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення йому пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивача повідомлено про те, що пенсійний орган повертає документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без виконання, оскільки на день звільнення 30.09.2016р. визначена Законом календарна вислуга років для призначення пенсії відсутні.
Позивач, вважаючи вказані дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відсутні права на призначення пенсії за вислугою років згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 мав вислугу років в календарному обчисленні лише 21 рік 01 місяць 09 днів, при необхідних 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Умови призначення пенсії за вислугою років визначені у ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якою пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» ст. 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.
Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.
Водночас, статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393, яка в свою чергу визначає які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Згідно п. «г» ч. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.
З аналізу вказаного Закону вбачається, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).
Однак, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17, від 14 листопада 2019 року у справі №806/1469/16, від 27 березня 2020 року у справі № 569/727/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні склала 21 рік 1 місяць 9 днів при необхідних 22 календарних років і 6 місяців.
Отже, в даному випадку, позивач не має необхідної для призначення пенсії наявності вислуги років в календарному обчисленні на момент звільнення зі служби.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Так, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності жодної відсилочної норми у вказаній статті, а також відсутності посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами.
Як вбачається в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.
Натомість, вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років та 6 місяців (у конкретному випадку), та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Відтак, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж є безпідставними, оскільки згідно з ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на те, що приписи п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», застосуванню підлягає саме Закон, оскільки останній має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки він не має встановленої п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.
Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції при розгляді даної справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: