Справа № 753/17304/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мицик Ю.С.
01 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Степанюка А.Г.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
До Дарницького районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивовано, зокрема тим, що оскаржувана постанова складена без дотримання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 просила суд поновити строк на звернення до суду.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, позов залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причин пропущення процесуального строку.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду від 18 січня 2021 року позивачем 26 січня 2021 року було подано до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначено ті самі причини, які вже були визнані судом неповажними.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року позов повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, оскільки вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду були визнані судом неповажними.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом не надано належної правової оцінки причинам, наведеним у заяві про поновлення строку звернення до суду та заяві про усунення недоліків.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
У судове засідання учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи до суду не з'явились та явку уповноважених представників не забезпечили. Причини неявки суду не повідомили та будь-яких заяв або клопотань до суду не надали.
З огляду на зазначені обставини, керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів ухвалила подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовною заявою про скасування постанови серії 1АВ №00322197 від 20 червня 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 255,00 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У позовній заяві позивач, крім іншого, просила суд поновити їй строк звернення до суду, з огляду на те, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень вона отримала 18 липня 2020 року та скориставшись правом на адміністративне оскарження спірної постанови, яке передбачено нормами статті 288 КУпАП у межах встановленого законодавством строку, а саме 28 липня 2020 року, звернулась до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції. Водночас, оскільки жодного рішення, прийнятого за результатом розгляду її скарги вона станом на 12 жовтня 2020 року не отримала, вона вирішила скористатись правом оскарження постанови серії 1АВ № 00322197 від 20 червня 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності у судовому порядку. За наведених обставин, позивач вважає, що строк звернення до суду з відповідним позовом нею пропущено з поважних причин.
Крім того, позивач посилалась на те, що під час дії карантину строки, визначені ст. 122 КАС України, а також інші процесуальні строки продовжувались на строк дії такого карантину, у зв'язку з чим, остання вважає, що вказані обставини є достатніми для поновлення строку та відкриття провадження по справі.
Аналогічні причини пропуску строку були зазначені позивачем у заяві про усунення недоліків від 26 січня 2021 року.
Суд першої інстанції розглянувши відповідне клопотання позивача дійшов висновку, що зазначені останньою причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом не є поважними, оскільки подання скарги до вищестоящого органу не є обов'язковою передумовою звернення до суду із позовом про оскарження відповідної постанови. Крім того, щодо доводів позивача про продовження строків на час дії карантину, судом першої інстанції зазначено, що 17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-ІХ, яким внесені зміни, зокрема у пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, встановивши, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку останньою не наведено та не доведено, суд першої інстанції, керуючись приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, дійшов висновку, що позов підлягає поверненню позивачу.
Переглядаючи справу за наявними доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно пункту 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Приписами ст. 289 КУпАП регламентовано, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до вимог ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Як зазначає позивач, вона отримала копію оскаржуваної постанови 18 липня 2020 року та у визначений ст. 289 КУпАП строк звернулась зі скаргою на вказану постанову до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.
В контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження судового рішення з поважних причин.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.
Аналогічна правова позиція знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 463/1221/17, від 05 березня 2020 року у справі № 127/7446/19, від 07 грудня 2020 року у справі № 522/14986/19, від 26 січня 2021 року у справі 757/48987/18-а.
Разом з тим, колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції зі скаргою на постанову серії 1АВ № 00322197 від 20 червня 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності та відповідно апелянтом до матеріалів апеляційної скарги не додані, що у свою чергу вказує про необгрунтованість зазначених у клопотанні про поновлення строку звернення до суду доводів.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення зі скаргою у вищестоящий орган не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправною та оскарження постанови.
Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на запровадження на території України з 12 березня 2020 року карантину, як поважну причину пропуску строку на звернення до суду з позовом у цій справі, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на усій території України запроваджено карантин з 12 березня 2020 року.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) було внесено зміни до п. 3 розд.VI "Прикінцеві положення" КАС України, якими передбачалось, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.295 КАС України щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, дійсно, передбачені КАС України строки, у тому числі на апеляційне оскарження судових рішень були законом продовжені на весь строк дії карантину.
Водночас, як вірно було зазначено судом першої інстанції, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, серед іншого, внесені зміни до п. 3 розд. VI "Прикінцеві положення" КАС України та встановлено наступне: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач звернулась з даним позовом до суду 12 жовтня 2020 року та у позовній заяві (клопотанні про поновлення строку звернення до суду), заяві на усунення недоліків, а також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 жодним чином не мотивує причини зволікання на звернення до суду з відповідною позовною заявою під час впровадження на території України карантину та не зазначає про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позову в цей період, які б були об'єктивними та не залежали від її волевиявлення, а також були зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, викладеної в ухвалі щодо прийнятності справи від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані".
Аналогіна правова позиція підримана у рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/201, в якому зазначено, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними, а висновки суду першої інстанції - обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Відповідно до приписів ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 242-248, 272, 286, 310, 312, 315-316, 321-322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню, відповідно до приписів ч. 3 ст. 272 КАС України, не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді А.Г. Степанюк
І.О. Грибан