П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 квітня 2021 р.м. ОдесаСправа № 400/3505/20
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
29.10.2020 року;
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 площею 1455,2 м кв. та АДРЕСА_2 , площею 419,4 м кв. як такі, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно;
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 року №0378173, від 27.04.2018 року №0378175-1302-1411, від 21.05.2019 року №0067551-5106-1411, від 21.05.2019 року №0067552-5106-1411, від 22.05.2019 року №0066901-5105-1411, від 22.05.2019 року №0066903-5105-1411.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов'язку сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є необґрунтованими та не враховують те, що наявне у власності позивача майно є спорудами, які використовуються у сільськогосподарській діяльності, а отже не є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. "ж" п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України. З огляду на те, що визначення грошового зобов'язання відбулось неправомірно та необґрунтовано, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про скасування рішень суб'єкта владних повноважень в судовому порядку.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкове повідомлення - рішення від 27.04.2018 № 0378173-1302-1411, податкове повідомлення - рішення від 27.04.2018 № 0378175-1302-1411, податкове повідомлення - рішення від 21.05.2019 № 0067551-5106-1411, податкове повідомлення - рішення від 21.05.2019 № 0067552-5106-1411, податкове повідомлення - рішення від 22.05.2019 № 0066901-5105-1411, податкове повідомлення - рішення від 22.05.2019 № 0066903-5105-1411.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки належні позивачу будівлі використовуються у сільськогосподарській діяльності, а відтак, згідно з п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, ці будівлі мають пільги у справлянні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахування податку є протиправним.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не декларував у перевіряємому періоді отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, об'єкти нерухомості не призначені для використання у сільськогосподарській діяльності, а отже пільги, передбачені п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, на нього не поширюються. Зазначені обставини свідчать, що визначення грошового зобов'язання відбулось цілком обґрунтовано та правомірно і у суду першої інстанції не виникло обставин для задоволення позову.
Судом першої інстанції встановлено та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 є власником нежитлового об'єкту будівель та споруд, загальною площею 1455,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, згідно даних Єдиного реєстру, позивачу належить нежитловий об'єкт майстерні, загальною площею 419,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Договору суборенди від 02.01.2013 року в користуванні у позивача знаходиться земельна ділянка, загальною площею 7,38 га, яка використовуються ним для вирощування сільськогосподарської продукції.
Рішеннями Баштанської міської ради від 20.04.2017 року №2, від 07.11.2017 року № 4, від 31.05.2018 року № 5 встановлено податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Лук'янівської сільської ради, визначено ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості на 2017, 2018, 2019 рік.
Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на підставі п.п. 266.7.1 п.266.7 ст. 266 ПК та відповідно до зазначених відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в сумі 13420,80 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2018 №0378173-1302-1411 та в сумі 46566,40 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2018 №0378175-1302-1411; за 2018 рік в сумі 7807,13 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2019 №0067551-5106-1411, в сумі 27088,55 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2019 року №0067552-5106-1411; за 2019 рік в сумі 60725,50 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2020 року №0066903-5105-1411 та в сумі 17501,56 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2020 року №0066901-5105-1411.
Не погоджуючись із визначенням грошових зобов'язань, посилаючись на те, що об'єкти використовуються безпосередньо в сільськогосподарських цілях, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.
У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).
Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Приписами п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
З 01.01.2019 року п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначає, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Так, в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Саме вказаною нормою Головне управління ДФС у Миколаївській області обґрунтовує вимоги своєї апеляційної скарги зазначаючи про те, що на позивача, як власника нежитлових об'єктів нерухомого майна, не поширюється положення пп. «ж» пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України.
При цьому, слід зазначити, що визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави 1 «Спеціальні податкові режими» розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності», що прямо визначено самим пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України.
З вказаного слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».
Відповідно до пп.5.2, 5.3 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.
Відтак, будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.
Виходячи зі спірних правовідносин, колегія суддів приймає до уваги, що за цільовим призначенням будівлі, що належать позивачу, не визначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідне функціональне призначення не підтверджується і наявністю в користуванні позивача земельної ділянки для сільськогосподарського призначення, у тому числі податковою звітністю платника.
Обставини справи показали, що у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що визначення зобов'язань відбулось обґрунтовано, відповідно до норм податкового законодавства, а тому підстави для скасування рішень відповідача відсутні.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло