Справа № 204/694/21
Провадження № 1-в/204/124/21
29 березня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» про продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суворим наглядом відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , адвоката - ОСОБА_5 , представника установи - ОСОБА_6 , особи, щодо якої розглядається заява - ОСОБА_3 ,
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 24 лютого 2017 року, відносно ОСОБА_3 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
В заяві, до якої додано висновок комісії лікарів-психіатрів № 54 від 19 січня 2021 року, зазначено про те, що в клінічній картині захворювання зберігались емоційні розлади з дратівливістю, конфліктністю. Вольовий контроль над власною поведінкою та емоційними реакціями був порушений. Продовжував дисимулювати хворобливу симптоматику (омани сприйняття), описану в медичній документації, шляхом її заперечення. Про скоєне казав байдуже. Себе вважав психічно здоровим. Негативно ставився до лікування, не розумів його необхідності, намагався ухилятися від прийому препаратів (ховав таблетки). При патопсихологічному дослідженні відмічались виражені дисимулятивні тенденції, імпульсивність і непродуманість вчинків, знижений самоконтроль, труднощі соціальної адаптації. Враховуючи викладене, пацієнт продовжує зумовлювати особливу небезпеку для оточуючих. За своїм психічним станом потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Законний представник у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
Представник Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що підтримує висновок лікарів-психіатрів. При цьому зазначив, що ані пацієнт, ані його захисник не мають фахової психіатричної освіти, тому оцінювати психічний стан пацієнта вони не можуть. У висновку лікарів-психіатрів вказаний був клінічний фактор, а саме дисимулятивні тенденції тих продуктивних розладів, які спостерігались у пацієнта: омани сприйняття, маячні ідеї, які підтверджені клінічними дослідженнями та висновком лікаря-психолога. І це означає, що якщо у пацієнта є дисимуляція то в нього наявні розлади, і це є основним фактором для визначення суспільної небезпеки пацієнта для оточуючих. Щодо ствердження адвоката щодо зберігання пацієнтом забороненого предмету, а саме запальнички, то зазначив наступне, що відповідно до наказу МОЗ України в лікувальних закладах заборонено паління цигарок. Згідно висновку комісії лікарів-психіатрів ОСОБА_3 зумовлює особливу небезпеку для суспільства та може вчинити в майбутньому суспільно небезпечне діяння. Просив заяву задовольнити.
В судовому засіданні 25 березня 2021 року лікуючий лікар ОСОБА_7 пояснила, що 19 січня 2021 року комісією лікарів-психіатрів було складено висновок № 54. Висновок комісією лікарів-психіатрів було складено з урахуванням медичної документації, спостереження за пацієнтом на протязі останніх шести місяців, а саме щоденникових записів, які віднесені до історії хвороби пацієнта, також огляду пацієнта під час проведення комісії. Суспільна небезпека ОСОБА_3 була визначена на підставі фахових знань лікарів-психіатрів. Вона була переведена до шостого відділення де перебуває ОСОБА_3 26 грудня 2020 року, і спостерігала його як лікуючий лікар до комісії. Зауважила, що висновок комісії лікарів-психіатрів було складено на підставі спостереження лікарів, які записували все в щоденникові записи. Оскільки вона є фахівцем в галузі психіатрії та має стаж 22 роки в галузі психіатрії, вона має можливість проаналізувати інформацію, яка викладена в історії хвороби пацієнта, та оцінити стан, який був у пацієнта за час спостереження. На даний час розглядається висновок за останні шість місяців. Оскільки вона була лікуючим лікарем під час складання висновку, вона і з'явилась до судового засідання. Комісія лікарів-психіатрів оглядала ОСОБА_3 на протязі 25 хвилин, а спостерігали на протязі шести місяців. Крім того, стан пацієнта підтверджується і щоденниковими записами, а саме від 03 серпня 2020 року, відповідно до якого «Доступний продуктивному мовному контакту. Всебічно орієнтований вірно. В розмові насторожений, замкнений, недовірливий. На запитання відповідає неохоче, на початку розмови коротко, в процесі розмови стає більш говірким, афектується. Схильний скорегувати дистанцію, перебиває лікаря, висловлює значну недовіру, відводить погляд, з роздратуванням заявляє «та мені все одно, Ви частина системи, що ж Ви мені іншого скажете, звісно хворий треба лікування… навіщо, якщо у мене все нормально? Я шкодую, що потрапив в лікарню, у мене дитина росте, а я тут сиджу». Критичні здібності грубо порушені. Намагається ухилятись від лікування»; від 13 серпня 2020 року, відповідно до якого «Поведінка демонстративна. Вибагливий до оточуючих. Дистанції дотримується складно. Намагається порушувати режимні вимоги, при огляді пацієнта на наявність заборонених предметів, вилучена запальничка. У відповідь на зауваження на свою адресу, дратується, заявляє «Ви порушуєте мої права, ну й що, що запальничка у мене?». Психокорекції піддається на короткий час»; від 22 серпня 2020 року, відповідно до якого «Інструкції медичного персоналу виконує неохоче, періодично сперечається. За минулі дні агресивних тенденцій не виявляв. Серед пацієнтів тримається зверхньо, періодично буває дратівливим з побутових причин. Обтяжується перебуванням на лікуванні. Критично свій психічний стан не оцінює, необхідність лікування не усвідомлює, про скоєне каже без адекватного емоційного резоному, холодно»; від 28 серпня 2020 року, відповідно до якого «При огляді скарг не висловлює. За минулі дні психічний стан без помітної динаміки. З хворим проведена чергова психокорекцій на розмова, скерована на формування у пацієнта критичного відношення до свого стану, оптимізацію його поведінки в складних для нього ситуаціях в спілкуванні з людьми, аналіз скоєного суспільно небезпечного діяння. З доводами лікаря не погоджується, полегшено сприймає скоєне»; від 04 вересня 2020 року, відповідно до якого «Пацієнт намагається підбурювати інших пацієнтів до супротиву виконанню режимних вимог, сперечається з медичним персоналом, дратується, схильний до провокування конфліктів. Психокорекції піддається на короткий термін. Дистанції в спілкуванні з медичним персоналом не дотримується. Необхідності лікування не розуміє, має збережені інтелектуальні здібності під час бесіди з лікарем формально погоджується з необхідністю прийому ліків, але намагається ухилитись від прийому препаратів, ховати таблетки, у відповідь на зауваження з цього приводу дратується, усе заперечує»; від 11 вересня 2020 року, відповідно до якого «Серед інших пацієнтів тримається високо мірно, себе вважає психічно здоровим. Мислення паралогічне, з зісковзуваннями. Продуктивна психосимптоматика не виявляється. Критичні здібності грубо порушені. Періодично намагається ухилятись від прийому препаратів. Виверткий, схильний до обману. Вважає, що його навмисно тримають у лікарні, бо від цього залежить «ваша зарплата», доводи лікаря сприймає з роздратуванням»; від 18 вересня 2020 року, відповідно до якого «З лікарем тримається підкреслено ввічливо, намагається виставити себе з кращого боку в розмові. При обговоренні наявного у нього психічного захворювання напружується, каже «я не знаю, там лікарі все написали, я вже Вам все розповідав». Про скоєне каже холодно, байдуже, при уточнені причин свого вчинку дратується, каже «та я не можу пояснити, навіщо я до лісу пішов з рушницею, та звідки я знаю, пішов та й пішов, яка різниця». Тяжкості і протиправності скоєного не розуміє. Лікування сприймає негативно, намагається ухилитися від прийому»; від 15 жовтня 2020 року, відповідно до якого «Намагається контролювати власну поведінку, однак періодично відмічається дратівливість, конфліктність з побутових причин. Знижений вольовий контроль за власними емоційними та поведінковими реакціями. Хитрий, вивертний. Себе вважає психічно здоровим, лікування приймає неохоче, необхідності не розуміє. Надмірно чутливий до зауважень на свою адресу»; від 22 жовтня 2020 року, відповідно до якого «З хворим проведена психоосвітня бесіда, скерована на формування критичного відношення до свого стану, усвідомлення наявного психічного захворювання, симптомів, якими це захворювання може проявлятися. З доводами лікаря не погоджується, вважає себе психічно здоровим»; від 29 жовтня 2020 року, відповідно до якого «емоційно напружений, легко афектується, егоцентричний. Настрій мінливий. Мислення непослідовне, з зісковзуваннями. Судження вітіюваті. З приводу скоєного жалю не висловлює. Омани сприйняття поведінкою не виявляє. Маячні ідеї не висловлював. Критичні здібності порушені, необхідності лікування не розуміє»; від 20 листопада 2020 року, відповідно до якого «В клінічній картині захворювання продовжують відмічатись дратівливість з побутових причин, конфліктність, порушення вольового контролю за власною поведінкою. Продовжує дисимілювати хворобливу симптоматику минулого, що описана в медичній документації (слухові омани сприйняття) шляхом заперечення. Критично свій психічний стан не оцінює, не розуміє мети перебування в закладі, обмежується необхідністю перебування на лікуванні, вважає, що може лікуватись на посиленому нагляді, і взагалі є здоровою психічно людиною, лікувальні настанови не сформовані. До скоєного зберігає байдуже ставлення»; від 04 грудня 2020 року, відповідно до якого «У відділенні з оточуючими спілкується вибірково, переважно з пацієнтами схильними до адекватної поведінки, порушення режимних вимог, лідерами, з іншими хворими тримається високо мірно. Вільний час проводив за читанням періодичної літератури, переглядом телепередач і фільмів, відвідує прогулянки на свіжому повітрі, грає в настільні ігри. Періодично буває дратівливим з побутових причин, сперечається з медичним персоналом. Лікування приймає під контролем медичного персоналу»; від 10 грудня 2020 року, відповідно до якого «На запитання відповідає в плані заданого, відповіді щодо хворобливої симптоматики минулого, що описана в мед документації (слухові омани сприйняття) надає після паузи, обдумує свою відповідь, після чого каже з посмішкою: «та не було у мене ніколи, ніяких голосів, нічого я не чув такого… вже не пам'ятаю, може щось перегнув на експертизі, а може це вони сам придумали». Не розуміє хронічного характеру наявного у нього психічного захворювання. параноїдну симптоматику у вигляд маячних ідей переслідування в минулому пояснює як «нервовий зрив», розповідає: «я думав, що мої знайомі хочуть відібрати у мене квартиру, під час розмов по мобільному телефону чув свій голос, слова повторювались, тому подумав, що телефон прослуховують і стежать за мною». При цілеспрямованому розпитуванні повідомляє, що попросив бабусю піти з ним, щоб перевірити свою кров в лабораторії на наявність в ній якихось речовин, бо думав, що «знайомий підсипав мені щось в чай, бо я почав погано спати, був знервований, а потім нас направили в Глеваху на обстеження, але я не поїхав, бо злякався, що госпіталізують в психлікарню». На момент огляду омани сприйняття поведінкою не виявляє, маячні ідеї не висловлює. Хворобливі переживання, що відмічались на момент скоєння делікту не розкриває. Відводить погляд, каже «я не пам'ятаю чому я пішов за рушницю..не знаю..бабуся казала, там багато зайців, я узяв рушницю і пішов шукати зайців, я узяв рушницю і пішов шукати зайців, вийшов аж до річки….потім побачив машину дядька і відчув якусь небезпеку від нього, тому почав стріляти». Про скоєне каже холодно, без жалю. При обговоренні теми необхідності лікування, формально погоджується з доводами лікаря, каже: «якщо Ви вважаєте, що треба лікувати, буду лікуватись». Самостійно пояснити, чому вважає лікування потрібним не може, однак запевняє, що розуміє необхідність прийому ліків»; від 17 грудня 2020 року, відповідно до якого «При огляді скарг не висловлює. Доступний продуктивному контакту. За доповіддю медичного персоналу, за минулі дні агресивних та аутоагресивних тенденцій не виявляв. Залучається до занять в психореабілітаційній групі, проявляє зацікавленість. З оточуючими спілкується вибірково. Інструкції медичного персоналу виконує, але не завжди з першого пред'явлення. Лікування приймає під наглядом медичного персоналу, формально погоджується з необхідністю прийому лікування, однак не може зрозуміти для чого це необхідно». Дійсно пацієнт ОСОБА_3 ховав таблетки, а саме намагався уникнути прийому лікування. Пацієнти можуть ховати таблетки за щоками або ж під язиком. Відповідно до вимог лікарі повинні робити щоденникові записи один раз на тиждень, однак якщо психічний стан пацієнта змінюється то ці щоденникові записи можуть робитись хоч тричі на день. Щоденникові записи робляться на підставі спостережень за пацієнтами, спілкування з ними. Не передбачено зазначати в щоденникових записах опис ситуацій які складались.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні просив продовжити застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суворим наглядом відносно ОСОБА_3 оскільки на теперішній час не усунені фактори суспільної небезпеки ОСОБА_3 для оточуючих.
Адвокат ОСОБА_5 суду пояснив, що він вважає, що з дослідженої в судовому засіданні медичної документації він не почув жодного підтвердження того, що зазначено в п. 27 висновку комісії лікарів-психіатрів. Не має конкретики. У ОСОБА_3 знайшли запальничку, однак відповідно до наказу МОЗ № 992 пацієнт може мати при собі необхідні речі, якщо ОСОБА_3 палить цигарки, то чому він не може мати запальничку. В щоденникових записах не було зазначено ким були виявлені допущені ОСОБА_3 порушення. Також не вказано яким саме чином ОСОБА_3 когось підбурював, та кого саме він підбурював. Належного обґрунтування висновку комісії лікарів-психіатрів він не почув, лише почув щодо суспільної небезпеки, яка була визначена комісією лікарів-психіатрів за суб'єктивним висновком. Просив відмовити в задоволенні заяви.
Особа, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_3 , в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив відмовити в задоволенні заяви.
Обговоривши заяву, заслухавши думку учасників процесу і перевіривши матеріали справи, дослідивши історію хвороби, щоденникові записи та витяги з журналу спостереження, суд вважає, що заява представника ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків і алкоголю МОЗ України» підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу медичного характеру. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.
Згідно ч. 5 ст. 94 КК України, госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом до психічно хворого, який вчинив суспільно-небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно-небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.
Згідно ч. 1 ст. 95 КК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Відповідно до п. п. 18,19 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 № 7 статтею 95 КК України, зокрема, введено положення про можливість продовження застосування примусових заходів медичного характеру, яке, як і зміна або скасування (припинення) їх застосування, здійснюється за заявою представника психіатричного закладу, що надає особі психіатричну допомогу, з долученням до цієї заяви висновку комісії лікарів-психіатрів. Судам необхідно мати на увазі, що продовжувати застосування примусових заходів медичного характеру можна кожного разу на строк, який не перевищує шість місяців. Це правило поширюється і на випадки надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. За змістом ст. 95 КК України, ст. 19 Закону N 1489-ІІІ зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі.
Згідно п. 2 Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги, затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України 31 серпня 2017 року за № 992 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.11.2017 року за № 1408/31276 ПЗМХ за рішенням суду застосовуються до осіб, які скоїли суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі - СНД), для надання їм психіатричної допомоги з метою інтеграції їх в суспільство та запобігання вчиненню ними повторних СНД.
При вирішенні питання, щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суворим наглядом, суд врахував висновок комісії лікарів - психіатрів згідно якого, за останні шість місяців в клінічній картині захворювання зберігались емоційні розлади з дратівливістю, конфліктністю. Вольовий контроль над власною поведінкою та емоційними реакціями був порушений. Був схильним скорочувати дистанцію при спілкуванні. Часто сперечався з медперсоналом з приводу виконання режимних вимог, висловлював своє невдоволення, сперечався. Намагався підбурювати пацієнтів до супротиву виконання режимним вимогам. Омани сприйняття заперечував, поведінкою не виявляв. Маячних ідей не висловлював. Продовжував дисимулювати хворобливу симптоматику (омани сприйняття), описану в медичній документації, шляхом її заперечення «не було ніколи голосів, нічого такого не чув…може щось перегнув на експертизі, а може це вони самі придумали». Відчуття переслідування у минулому пояснював «нервовим зривом..я думав, що знайомі хочуть відібрати квартиру…під час розмов по телефону чув свій голос, тому вирішив, що телефон прослуховують і стежать за мною». Хворобливі переживання, що детермінували скоєння правопорушення, не розкривав, відводив погляд «я не пам'ятаю чому пішов за рушницею…відчув якусь загрозу від дядька, тому почав стріляти». Про скоєне казав байдуже, був більш сконцентрованим на власних потребах, ніж на смерті потерпілого. Себе вважав психічно здоровим. Негативно ставився до лікування, не розумів його необхідності, намагався ухилятися від прийому препаратів, ховав таблетки, на зауваження медперсоналу з цього приводу дратувався, заперечував таке.
Окрім цього, в судовому засіданні були досліджені витяги з журналу спостережень за пацієнтами: денне спостереження за хворими з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин 13 серпня 2020 року «Настрій нейтральний, зовні манерний, прагне до лідерства. Спілкується з хворими вибірково, самооцінка завищена, намагається порушувати режимні вимоги, при огляді пацієнта на наявність заборонених предметів була вилучена запальничка. У відповідь на зауваження на свою адресу, стає дратівливий, говорить, що «ви порушуєте мої права, ну й що, що запальничка у мене?»; нічне спостереження з 18 години 00 хвилин 10 вересня 2020 року по 09 годину 00 хвилин 11 вересня 2020 року «Н аутоагресивних проявів не виявляв. Серед інших пацієнтів тримається високо мірно, себе вважає психічно здоровим. Ввечері та вранці ухилявся від прийому препаратів. Вивертний, схильний до обману. Вважає, що навмисно тримають у лікарні, бо від цього залежить ваша зарплата»; денне спостереження з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин 15 жовтня 2020 року «Настрій знижений. Емоційно напружений, нестійкий. Періодично відмічається дратівливість, на зауваження на свою адресу реагує бурно. Себе вважає психічно здоровим, необхідності прийому ліків не розуміє та приймає їх неохоче. Знижений вольовий контроль за власними емоціями та поведінковими реакціями»; денне спостереження за хворими з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин 04 грудня 2020 року: «Настрій знижений. У відділенні спілкується з оточуючими вибірково. Вільний час проводив за читанням книжок, переглядом телепередач і фільмів, відвідував прогулянки на свіжому повітрі, грав в настільні ігри. Спілкувався з батьками і друзями за допомогою мобільного телефону. На протязі зміни був періодично дратівливим з побутових причин, сперечався з медичним персоналом. Ніч спав, режим не порушував»; денне спостереження за хворими з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин 17 грудня 2020 року «Настрій нейтральний, скарг не висловлював, доступний продуктивному контакту, агресивних та аутоагресивних тенденцій не виявляв. Лікування приймав пі наглядом медичного персоналу, формально погоджується з необхідністю прийому лікування, однак не розуміє для чого необхідно робити».
Підстав не довіряти висновку комісії лікарів-психіатрів та поясненням лікуючого лікаря в судовому засіданні, які є послідовними, незмінними та узгоджуються між собою, у суду немає.
Також, в судовому засіданні захисником не наведено жодного мотиву, який би міг свідчить про невідповідність висновку комісії лікарів-психіатрів фактичному стану здоров'я ОСОБА_3 та який би став підставою для зміни примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суворим наглядом.
З приводу посилання захисника на відсутність в щоденникових записах зазначення ким були виявлені допущені ОСОБА_3 порушення, суд звертає увагу на те, що лікуючий лікар в судовому засіданні пояснив, що наказами МОЗ України не передбачено, описання в щоденникових записах ситуацій за яких відбуваються порушення пацієнтами.
Враховуючи викладене суд вважає, що заява представника закладу про продовження застосування примусових заходів медичного характеру підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_3 страждає тяжким психічним розладом, за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить небезпеку для суспільства і потребує тримання та відповідного лікування в умовах закладу з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
Керуючись ст. 94, ст. 95 КК України, ст. 514 КПК України, ст. 19, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд, -
Продовжити застосування примусового заходу медичного характеру, призначеного ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 24 лютого 2017 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1