29 березня 2021 року Справа № 915/2197/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали
заяви фізичної особи-підприємця Дереновського Руслана Миколайовича від 17.03.2021 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/2197/19
за позовом: Управління містобудування, архітектури, комунальної власності та земельних питань Первомайської міської ради (вул. Михайла Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213; код ЄДРПОУ 24063287)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Дереновського Руслана Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про зобов'язання звільнити об'єкт оренди,
за участі представників учасників справи:
від стягувача: не з'явився,
від боржника: не з'явився,
18.03.2021 до суду надійшла заява фізичної особи-підприємця Дереновського Руслана Миколайовича від 17.03.2021, якою заявник просить суд:
1) відстрочити виконання судового рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/2197/19 з причин наявності обставин, що ускладнюють його виконання до відновлення працездатності сторони виконавчого провадження - ФОП Дереновського Р.М. до 15 вересня 2021 року;
2) постановити ухвалу про забезпечення позову у справі №915/1404/21 за позовом фізичної особи-підприємця Дереновського Руслана Миколайовича до Управління містобудування, архітектури, комунальної власності та земельних питань Первомайської міської ради та Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним і скасування рішення №16 від 31.01.2019 шляхом зупинення проведення стягнення на підставі наказу Господарського суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року у справі №915/2197/19 до набуття чинності рішення у даній справі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021, заяву про відстрочення виконання рішення передано раніше визначеному складу суду.
Ухвалою суду від 23.03.2021 вимогу заявника про забезпечення позову не прийнято до розгляду у межах даної справи оскільки заявник просить вжити заходи забезпечення позову у справі №915/1404/21 за позовом фізичної особи-підприємця Дереновського Руслана Миколайовича до Управління містобудування, архітектури, комунальної власності та земельних питань Первомайської міської ради та Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним і скасування рішення №16 від 31.01.2019, яка перебуває у провадження іншого судді Господарського суду Миколаївської області.
Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.2 ст.331 ГПК України).
Судове засідання для розгляду заяви призначено на 29.03.2021 о 10:10 год.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.
Явка стягувача та боржника в судове засідання судом не визнавалась обов'язковою.
Отже, заяву слід розглядати за наявними матеріалами.
29.03.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі № 915/2197/19 позов Управління задоволено повністю, зобов'язано ФОП Дереновського Р.М. звільнити об'єкт оренди, стягнуто з відповідача на користь позивача 1921 грн витрат по сплаті судового збору.
Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 залишено без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дереновського Руслана Миколайовича залишено без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2021 у справі №915/2197/19 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Дереновського Руслана Миколайовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/2197/19 повернуто.
29.12.2020 Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 видано відповідні накази.
Постановою Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 11.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП №64462220 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2020 № 915/2197/19 про зобов'язання фізичної особи-підприємця ФОП Дереновського Р.М. звільнити об'єкт оренди.
Вказаною постановою встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною, як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 р. у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
За приписами ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За змістом ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. по справі № 11-рп/2012).
Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.
Так, за приписами ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на певний строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 р. у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців).
Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Так, в даному випадку заява про відстрочення виконання рішення суду у даній справі обґрунтована тим, що добровільне виконання цього рішення у строки, визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження, є неможливим у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю боржника.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, боржником надано суду: листок непрацездатності з 22.02.2021 по 18.03.2021 включно, результати аналізу молекулярно-генетичного дослідження від 23.02.2021, замовлення досліджень від 17.03.2021, листок непрацездатності з 23.03.2021, консультативний висновок спеціаліста від 23.03.2021.
Ухвалою суду від 03.03.2021 було частково задоволено заяву фізичної особи-підприємця Дереновського Руслана Миколайовича від 24.02.2021 про відстрочення виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2020 у справі №915/2197/19, відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/2197/19 на 21 день - до 17.03.2021 включно.
Заявою від 17.03.2021 заявник просить суд відстрочити виконання судового рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/2197/19 з причин наявності обставин, що ускладнюють його виконання до відновлення працездатності сторони виконавчого провадження - ФОП Дереновського Р.М. до 15 вересня 2021 року.
Стягувачем заперечень щодо відстрочення виконання рішення суду не надано.
Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Одним з основних принципів господарського судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
З доказів, доданих заявником до заяви, вбачається, що Дереновський Р.М. перебуває на амбулаторному лікуванні. Разом з тим, доказів на підтвердження обставин щодо відновлення його працездатності саме 15.09.2021 до заяви не додано. Отже, заява боржника в частині періоду відстрочки виконання рішення є необгрунтованою.
Враховуючи викладене, з огляду на підтвердження боржником факту перебування на амбулаторному лікуванні, неподання стягувачем доказів можливості виконання рішення суду з урахуванням захворювання боржника, дотримуючись наведених вище засад господарського судочинства, господарський суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення в цій справі на 1 місяць до 30 квітня 2021 року включно.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву фізичної особи-підприємця Дереновського Руслана Миколайовича від 17.03.2021 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/2197/19 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання судового рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/2197/19 до 30 квітня 2021 року.
3. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
4.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 02.04.2021.
Суддя В.О.Ржепецький