про залишення позовної заяви без руху
02.04.2021 р. Справа № 914/779/21
За позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, м. Рівне
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс», м. Львів
про:зобов'язання передати бензин відповідно до переданих талонів шляхом відпуску пального, зобов'язання здійснювати обслуговування талонів на бензин
Суддя - Р.В. Крупник
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до ТОВ «Транс Ойл Сервіс» зобов'язання передати бензин відповідно до переданих талонів шляхом відпуску пального, зобов'язання здійснювати обслуговування талонів на бензин.
Позов обґрунтованийтим, що 30.03.2020р. між ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області (замовником) та ТОВ «Транс Ойл Сервіс» (учасником) укладено договір про закупівлю №144, відповідно до якого учасник зобов'язувався поставити в визначені строки замовникові бензин (А-92 Mustang в кількості 5600 л. та вартістю 121296,00 грн.), а замовник - прийняти та оплатити його. У договорі сторонами було погоджено, що відпуск пального здійснюється за талонами в мережі АЗС по Україні.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору та на підставі платіжного доручення №676 від 08.04.2020р. ним було перераховано відповідачеві 121296,00 грн. У період з квітня по серпень 2020р. замовник отримував пальне по талонах переданих учасником у мережі АЗС, які визначені додатком №2 до договору.
Проте, як зазначає позивач, з вересня 2020р. і по цей час АЗС відмовляються здійснювати відпуск бензину, у зв'язку з чим працівниками позивача були складені відповідні акти. Станом на 21.01.2021р., у замовника наявні 170 талонів на бензин номіналом 10 л. (110 шт.) та 20 л. (60 шт.). Позивач зазначає, що 04.01.2021р. ним була надіслана відповідачеві відповідна претензія, однак така залишилася без відповіді.
Наведене, зокрема, послугувало підставою для звернення ГУ ПФУ в Рівненській області до суду з позовною заявою, у якій заявник просить суд зобов'язати ТОВ «Транс Ойл Сервіс» передати у власність ГУ ПФУ в Рівненській області бензин марки А-92 Mustang в кількості 2300 л., відповідно до переданих (замінених) талонів на бензин А-92 номіналом 10 л. (110 шт.) та 20 л. (60 шт.), шляхом відпуску пального в мережах АЗС, які визначені у додатку №2 договору від 30.03.2020р. №144 та які підтверджені актами приймання-передачі на пальне від 03.04.2020р. (40 талонів бензину А-92 на 10л.), від 17.09.2020р. (20 талонів бензину А-92 на 20 л.), від 09.10.2020р. (36 талонів бензину А-92 на 20 л. та 3 талони бензину А-92 на 10 л.), від 11.11.2020р. (14 талонів бензину А-92 на 10 л.), від 01.12.2020р. (56 талонів бензину А-92 на 10 л.), а також зобов'язати ТОВ «Транс Ойл Сервіс» здійснювати обслуговування талонів на бензин А-92 номіналом 10 л. (110 шт.) та 20 л. (60 шт.) в мережах АЗС, які визначені у додатку №2 договору від 30.03.2020р. №144 у разі закінчення строку їх дії.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 ст. 172 ГПК України визначено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Суд зазначає, що в силу приписів Правил надання послуг поштового зв'язку, доказом надіслання копії позовної заяви та долучених до неї документів є оригінал поштової квитанції/накладної про направлення цінного листа та оригінал опису вкладення у цінний лист.
Проте, до позовної заяви було долучено не оригінал поштової квитанції (накладної), а її копію.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» (надалі - Закон) передбачено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом положень пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Оскільки прохальна частина позовної заяви ГУ ПФУ в Рівненській області містить дві вимоги немайнового характеру, за подання такої позовної заяви ГУ ПФУ в Рівненській області повинно було сплатити судовий збір у розмірі 4540,00 грн. Натомість позивачем не було здійснено оплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку, а заявлено у позовній заяві клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «про судовий збір».
Клопотання обґрунтоване тим, що у кошторисі фонду на 2021 рік відсутні кошти на сплату судового збору, що підтверджується лімітною довідкою на І квартал 2021 року. У свою чергу, норма ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняє використання коштів фонду на цілі, не передбачені цим законом.
Розглянувши клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Статтею 8 Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як убачається зі змісту норми ст. 8 Закону України «Про судовий збір», існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може звільнити від його сплати (ч. 2 ст. 8 Закону):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Законом визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 Закону та є вичерпним.
З аналізу ж ст. 8 Закону чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених ст. 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Отже, положення ч. 1 ст. 123 ГПК України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - ст. 5 та ст. 8 Закону, що свідчить про необхідність при застосуванні положень ст. 123 ГПК України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у ст. 5 Закону,застосовувати критерії, визначені ст. 8 цього Закону.
Приписи ч. 1 ст. 123 ГПК України визначають право суду на звільнення від сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас ст. 8 Закону конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021р. у справі №0940/2276/18, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зважаючи на те, що предметом спору у справі №914/779/21, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, правові підстави для звільнення юридичної особи - ГУ Пенсійного Фонду в Рівненській області від сплати судового збору за подання позовної заяви - відсутні, а тому суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору слід залишити без задоволення.
Разом з тим, суд вважає зазначити про те, що п. 3 ч. 1ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що кошти Пенсійного фонду використовуються, зокрема, на фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду.
Пунктом 18 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.199р. №318 визначено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на врегулювання спорів у судових органах.
Таким чином, покликання ГУ ПФУ в Рівненській області на відсутність коштів на сплату судового збору, пов'язане зі встановленою ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороною використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом та за відсутності у матеріалах справи доказів відсутності таких коштів є безпідставним.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 вказав, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції.
Разом з тим, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
З огляду на викладені правові норми та практику ЄСПЛ щодо питання тлумачення і застосування п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним, і встановлені законодавством процесуальні правила мають бути дотримані сторонами у справі. Зокрема, передбачена положеннями ГПК України, Закону України «Про судовий збір» сплата судового збору за подання позовної заяви не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Крім цього, згідно п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Попри це, у позовній заяві ГУ ПФУ в Рівненській області відсутнє підтвердження про те, що заявником не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що заявником не були виконані вимоги п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172ГПК України, а тому суд дійшов висновку, що заяву слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви.
У відповідності до ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській обл. про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.
2. Позовну заяву ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській обл. до ТОВ «Транс Ойл Сервіс» зобов'язання передати бензин відповідно до переданих талонів шляхом відпуску пального, зобов'язання здійснювати обслуговування талонів на бензин - залишити без руху.
3. Надати ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській обл. строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Встановити ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській обл. спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання: оригіналу поштової квитанції (накладної), яка підтверджує факт надіслання позовної заяви з додатками відповідачеві; докази сплати судового збору за подання позовної заяви у справі на суму 4540,00 грн. (платіжне доручення, квитанцію чи ін. платіжний документ); письмове підтвердження у порядку п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
5. Роз'яснити ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській обл., що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута особі, що звернулася із позовною заявою.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Суддя Р.В. Крупник