79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.03.2021р. справа № 914/2184/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Пукач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, м.Дрогобич Львівської області
до відповідача-1: Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області
до відповідача-2: Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області
до відповідача-3: Фізичної особи ОСОБА_1 , с.Воля Якубова Дрогобицького району Львівської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3: ОСОБА_2 , с.Нове Село Дрогобицького району Львівської області
про визнання недійсним та скасування п.1 рішення Дрогобицької міської ради №502 від 15.12.2016 "Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу" в частині включення до переліку об'єкта що підлягає приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення площею 151,2кв.м. на АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 28.04.2017 загальною площею 151,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
За участю представників:
від прокуратури: Лука Г.В. - прокурор;
від відповідачів 1, 2, 3: не викликались;
від третьої особи: не викликалась;
Заяв про відвід не поступало.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до Дрогобицької міської ради, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Фізичної особи ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3: ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування п.1 рішення Дрогобицької міської ради №502 від 15.12.2016 "Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу" в частині включення до переліку об'єкта що підлягає приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення площею 151,2кв.м. на АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 28.04.2017 загальною площею 151,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 30.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 19.11.2019р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 року відкладено підготовче засідання на 10.12.2019р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. зупинено провадження у справі №914/930/19 до закінчення перегляду справи №912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду. Ухвалою суду від 03.09.2020р. провадження у справі №914/2184/19 поновлено, продовжено строк підготовчого провадження у справі та підготовче засідання призначено на 06.10.2020р. З метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, враховуючи розумні строки, та необхідність надання доказів, які мають значення для розгляду справи по суті, ухвалами суду від 06.10.2020р., від 20.10.2020р. розгляд справи відкладався до 17.11.2020р. Ухвалою суду від 17.12.2020р. призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.12.2020р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2020р. зупинено провадження у справі №914/2184/19 до закінчення перегляду справи №922/623/20 Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвалою суду від 01.03.2021р. провадження у справі №914/2184/19 поновлено та призначено судове засідання на 30.03.2020 року
10.03.2021р. прокурором подано пояснення за вх.№5681/21 від 10.03.2021р. по справі.
29.03.2021р. прокурором подано клопотання за вх.№7481/21 від 29.03.2021р. про зміну найменування органу прокуратури, який звернувся з позовом суду, у справі № 914/2184/19 з Дрогобицької місцевої прокуратури на Дрогобицьку окружну прокуратуру. Дане клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, згідно якого у Дрогобицькому районі утворено Дрогобицьку окружну прокуратуру. Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» (наказ міститься в загальному доступі на сайті Офісу Генерального прокурора) днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. Копію наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 долучено до поданого клопотання. Судом дане клопотання розглянуто та задоволено.
В судове засідання 30.03.2021р. прокурор явку забезпечив, який надав пояснення по справі та позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Прокурором подано відповіді на відзиви за вх.№49119/19 від 25.11.2019р. та за вх.№49649/19 від 27.11.2019р.
В судове засідання 30.03.2021р. відповідачі 1, 2, 3 та третя особа явки повноважних представників не забезпечили. Судом належно виконано обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали суду від 01.03.21р., поштовою рекомендованою кореспонденцією №7901413772268, №7901413772306, №7901413772292, №7901413771067. Згідно із відстеженням вказаних поштових відправлень на офіційному сайті АТ "Укрпошта", поштова кореспонденція отримана адресатами (відповідачами 1, 2, 3 та третьою особою). Відповідачами 1, 2 подано відзив за вх.№47566/19 від 18.11.2019р. на позовну заяву. Відповідачем 3 подано відзив за вх.№47882/19 від 19.11.2019р. на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважних представників відповідачів 1, 2 та третьої особи не обов'язковою, та те, що неявка представників відповідачів 1, 2, третьої особи не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст.ст. 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів 1,2, третьої особи та за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги наступним. Прокурор зазначає, що 15.06.2016 між КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (орендодавець) та ФОП Бенівчак Романом Степановичем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до акту приймання-передачі в оренду нежитлове приміщення загальною площею 151,2 кв.м на АДРЕСА_1, терміном дії до 30.06.2017. Згідно з п.3.1 Договору орендна плата за перший місяць становила 4259,30грн. в т.ч. ПДВ. Відповідно до акту приймання-передачі об'єкт оренди передано ФОП Бенівчак Р.С. Прокуратура у позовній заяві зазначає, що відповідно до вимог ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є в тому числі об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації). Однак, в порушення вимог зазначеної статті в Договорі не зазначено вартості об'єкта оренди. В порушення ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" висновку про оцінку органом місцевого самоврядування не надано. Згідно із п.4.3.9 Договору №03/07.16 від 15.06.2016р. орендар зобов'язаний попередньо погоджувати з орендодавцем проведення перебудови, прибудови та перепланування об'єкта оренди. Прокурор в позові зазначає, що з метою приватизації вказаного об'єкта 24.10.2016 ФОП Бенівчак Р.С. подано до органу місцевого самоврядування заяву на його викуп. Рішенням Дрогобицької міської ради №502 від 15.12.2016 нежитлове приміщення площею 151,2кв.м на АДРЕСА_1 включено в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу. При цьому, прокурор зазначив, що "Положення про порядок приватизації об'єктів комунальної власності", яке б регулювало порядок та умови приватизації об'єктів комунального майна міською радою на час прийняття спірного рішення не прийнято. Відповідно до Звіту про оцінку вартості майна, затвердженого ПП "Т.Е.Д." від 20.02.2017 станом на 31.01.2017 вартість нежитлового приміщення площею 151,2 кв.м. становить 330 753,6 грн. з врахуванням ПДВ. У Розділі 5 "Ідентифікація об'єкта оцінки" Звіту зокрема зазначено, що на момент оцінки об'єкт не функціонує через відключення споживачів від теплопостачання, яке здійснювалось котельнею, у зв'язку з переходом усіх споживачів на автономні прилади опалення. На момент оцінки не використовується за призначенням, через поганий стан приміщень, що не дозволяє здійснювати ефективну господарську діяльність. 28.04.2017, між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №1, яке позначене на плані літ А-1, загальною площею 151,2 кв.м. шляхом викупу на АДРЕСА_1 , вартістю 275 628 грн. без ПДВ (ПДВ становить 55125, 60грн.). Прокуратура вважає, що спірне рішення Дрогобицької міської ради прийнято в порушення вимог п.п.3,4 ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06 березня 1992 року, чинного на момент прийняття рішення. Прокуратурою у позовній заяві зазначено, що заяв орендарів, щодо надання згоди на здійснення покращення об'єктів комунальної власності, що були приватизовані у 2017 році до відділу приватизації Дрогобицької міської ради не надходили, що підтверджено листами №3-32/9063 від 15.11.2017 органу місцевого самоврядування та №01/1382 від 16.09.2019 КП "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради та свідчить про недотримання порядку, встановленого чинним законодавством для приватизації об'єктів комунальної власності. Рішення Дрогобицької міської ради прийнято без обґрунтування доцільності відчуження комунального майна, в тому числі шляхом викупу, без підтвердження здійсненого поліпшення орендованого майна у відсотках до вартості майна. Крім цього, прокурор зазначає, що факт порушення порядку приватизації об'єктів комунального майна та невідповідність рішень сесій ради щодо включення об'єктів нерухомості до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, вимогам чинного законодавства встановлено і за результатами державного фінансового аудиту, проведеного Західним офісом Держаудитслужби України. З огляду на вищевикладене прокурор просить позов задоволити.
Відповідачі 1, 2 у відзиві за вх.№47566/19 від 18.11.2019р. на позовну заяву зазначають, що прокуратурою не обґрунтовано законність поданої позовної заяви, не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Дрогобицька міська рада не зверталась до прокуратури з проханням представляти її інтереси в суді, а отже на думку відповідачів 1, 2 вона подана з порушенням вимог ст. 2, ст. 23, п.4 ст.53 ГПК України. Відповідачі 1, 2 у відзиві зазначають, що норма щодо можливості викупу нерухомого майна виключно за умови поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна не стосується комунального майна територіальної громади міста Дрогобича, оскільки Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною територіальною радою. Таке право закріплене за органами місцевого самоврядування, як Конституцією України так і Цивільним кодексом України, так і Законом України «Про приватизацію невеликих державних Підприємств». Відповідачі 1, 2 також зазначають, що основним законом держави встановлено, що рішення прийняті органом місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території і можуть бути скасовані виключно в судовому порядку. Так, затверджуючи Програму приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2017 рік міська рада самостійно визначила порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності, відповідно до чого умови щодо поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду у вказаній Програмі не було передбачено. Відповідачі 1, 2 у відзиві зазначають, що договір купівлі продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 28.04.2017 року, укладений між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 укладено на підставі рішень Дрогобицької міської ради №502 від 15.12.2016 року «Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу», № 670 від 06 квітня 2017р. «Про затвердження експертних оцінок об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які приватизуються шляхом викупу», і на момент укладення договору ці рішення Дрогобицької міської ради були діючими. З огляду на вищевказане відповідачі 1, 2 просять в задоволенні позову відмовити.
Відповідач 3 у відзиві за вх.№47882/19 від 19.11.2019р. на позовну заяву зазначає, що 15.06.2016 року між КП «Дрогобичтеплоенерго» та відповідачем 3 було укладено договір оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд №03/07.16 та акт приймання - передачі, відповідно до яких КП «Дрогобичтеплоенерго» передало, а Відповідач -3 прийняв в оренду (строкове платне користування) нежитлове приміщення площею 151,2кв.м. на АДРЕСА_1 . З метою приватизації нежитлового приміщення відповідач 3 звернувся з відповідною заявою до міського голови м. Дрогобича. За результатами розгляду заяви 15.12.2016 Дрогобицькою міською радою прийнято рішення №502 «Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу» відповідно до п. 1 якого нежитлове приміщення площею 151,2кв.м. на АДРЕСА_1 включено до переліку об'єкта що підлягають приватизації шляхом викупу. 20.02.2017 року ПП «Т.Е.Д.» було проведено експертну оцінку вартості майна та видано звіт про оцінку вартості майна. 06.04.2017 рішенням Дрогобицької міської ради №679 «Про затвердження експертних оцінок об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які приватизовуються шляхом викупу, затверджено звіт про оцінку вартості нежитлового приміщення. 28.04.2017р. між відповідачем-2 та відповідачем- 3 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу загальною площею 151,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість об'єкта продажу відповідно до висновку про вартість майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ПП "Т.Е.Д" станом на 31.01.2017, становить 275628,00 грн. без ПДВ (п.1.2 договору від 28.04.2017р.). Відповідно до пункту 1.2 договору ціна продажу об'єкта приватизації, встановлена у висновку про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Т.Е.Д.». Згідно з пунктом 1.3 Договору вказаний у цьому Договорі об'єкт приватизації продано за 330753,60грн. з ПДВ. Пунктом 2.2 Договору зазначено, що на момент посвідчення договору відповідач 3 повністю оплатив вартість нежитлового приміщення. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідач 3 зазначає, що вказаний договір посвідчено нотаріально 28.04.2017 та зареєстровано у реєстрі за№110. Відповідач стверджує, що на виконання умов договору відповідачем-3 здійснено оплату ціни продажу об'єкта приватизації, з урахуванням відшкодування витрат. 28.04.2017р. за актом приймання-передачі продавець передав, а покупець прийняв продане шляхом викупу майно комунальної власності - нежитлове приміщення загальною площею 151,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ціна продажу якого становить 330 753,60 грн. Відповідач 3 зазначає, що 15.12.2016 Дрогобицькою міською радою прийнято рішення №502 «Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу» відповіднодо п. 1 якого нежитлове приміщення площею 151,2кв.м. на АДРЕСА_1 включено до переліку об'єкта що підлягає приватизації шляхом викупу, та доповнено п. 2 Програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2017рік. Враховуючи викладене, відповідач 3 вважає, що у даному випадку договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 28.04.2017 загальною площею 151,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на момент його вчинення був укладений з додержанням вимог діючого законодавства України.
Щодо покликань прокурора, як на підставу визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення порушення Дрогобицькою міською радою норм законодавства про приватизацію та не обґрунтування доцільності відчуження комунального відповідач 3 зазначає, що порушення органом місцевого самоврядування (Радою) при укладенні правочину, не можуть бути підставою для визнання Договору недійсним, оскільки покупцем об'єкта приватизації дотримано визначені Радою умови та порядок приватизації, що зумовлює визнання відповідача-3 добросовісним набувачем права власності на вказаний об'єкт. Також відповідач 3 зазначає, що здійснюючи приватизаційну політику щодо відповідача-3, Дрогобицька міська рада та Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради діяли як органи публічної влади і повинні були ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів, вони мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцем. Покупець не мав і не міг мати можливості перевіряти правильність актів Дрогобицької міської ради та Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради щодо приватизації ним майна. З огляду на вказані обставини відповідач 3 просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Обставини, встановлені судом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Одночасно згідно з положеннями частин 3-5 cтатті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
Прокурор набуває право на представництво, якщо є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва.
Прокурором у даній справі заявлено позов самостійно, мотивуючи таке звернення до суду тим, що чинне законодавство України не визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах - звертатись з позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення Дрогобицької міської ради. Прокурор обґрунтовував підстави заявлення позову тим, що дотримання вимог закону при відчуженні майна територіальної громади безумовно становить суспільний (державний) інтерес, який визначено з урахуванням рішення №1-1/99 від 08.04.1999 Конституційного Суду України, а інтерес держави у цій справі полягає в тому, щоб орган місцевого самоврядування розпоряджався об'єктами комунальної власності в порядку та спосіб, передбачені чинним законодавством. Прокурор зазначає, що спір, який виник, зачіпає економічні інтереси держави у сфері комунальної власності, а відсутність належного самоврядного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання майна комунальної власності територіальних громад м.Дрогобича.
Дотримання чинного законодавства є запорукою дотримання прав територіальної громади, а тому перевірка діяльності органів місцевого самоврядування на предмет дотримання ними відповідних нормативно-правових актів становить суспільний інтерес. Отже, прокурор правомірно оцінив дії органу місцевого самоврядування і самостійно звернувся з позовом до суду для захисту інтересів держави.
Щодо покликань відповідача 2 на те, що прокуратурою не обґрунтовано законності подання позовної заяви, не зазначено органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та Дрогобицька міська рада не зверталась до прокуратури з проханням представляти її інтереси в суді, суд зазначає наступне. Відповідно до правової позиції викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що процедура, передбачена абз.3 і 4 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист інтересів держави не здійснюється або неналежним чином здійснюється компетентним органом. Така процедура не застосовується, якщо компетентний орган відсутній.
15.06.2016 між КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР (орендодавець) та ФОП Бенівчак Романом Степановичем (орендар) укладено договір №03/07.16 оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає згідно акту прийманя-передачі в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, 43, загальною площею 151,2 кв.м. Термін дії договору з 01.07.2016 до 30.06.2017 (п.2.1 договору №03/07.16 від 15.06.2016).
Згідно із п.п. 4.3.9, п.7.2 договору №03/07.16 від 15.06.2016 орендар зобов'язаний попередньо погоджувати з орендодавцем проведення перебудови, прибудови та перепланування об'єкта оренди. Орендар не має права на компенсацію витрат, якщо він за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння шкоди.
15.06.2016 між сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення за договором №03/07.16 від 15.06.2016. Цільове призначення - складське приміщення.
24.10.2016 ФОП Бенівчак Р.С. звернувся до міського голови м. Дрогобич із заявою про включення спірного приміщення в перелік об'єктів на викуп. До заяви долучено копію технічного паспорта , договір оренди, виписку підприємця.
У листі №01/1771 від 01.12.2016 до міського голови м. Дрогобич, КП «Дрогобичтеплоенерго» не заперечило, щодо приватизації ФОП Бенівчаком Романом Степановичем спірного об'єкта.
Рішенням Дрогобицької міської ради XVI сесії сьомого скликання від 15.12.2016 №502 орендоване приміщення (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 151,2 кв.м.) включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Згідно із п.3 та п. 4 вказаного рішення від 15.12.2016 №502, дане рішення є доповненням до розділу 2 Програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2017 рік. Виконання даного рішення покладено на відділ оренди та приватизації комунального майна виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.
Відповідно до висновку про вартість майна, затвердженого міським головою м. Дрогобича 10.04.17р., вартість нежитлових приміщень площею 151,2 кв.м., розташованих в одноповерховій цегляній будівлі без підвалу за адресою: АДРЕСА_1, станом на 31.01.2017 становить 275628,00грн., з ПДВ - 330753,6грн.
Згідно розділу 5 Звіту про оцінку вартості майна, затвердженого ПП "Т.Е.Д." 20.02.2017, об'єкт оцінки - нежитлові приміщення площею 151,2 кв.м, розташовані в в одноповерховій цегляній будівлі без підвалу площею 151,2кв.м., (згідно тех. паспорту та поверхових планів). Рік побудови 1979 р. Функціональне призначення об'єкта - приміщення котельні. Доступ до приміщень здійснюється через окремий вхід у будівлі. На момент оцінки об'єкт оцінки не використовується за призначенням через поганий стан приміщень, що не дозволяє здійснювати ефективну господарську діяльність. По усій площі стелі приміщень відбувається протікання, через незадовільний стан покрівлі, яка потребує повної заміни, а також ремонту конструктивних елементів перекриття. Постійне протікання призвело до замокання стін, підлоги, і як наслідок втрачання міцності та початку процесу руйнування. В приміщеннях під час дощової погоди або таненні снігу наявна вода, що ще більше поглиблює та прискорює процес руйнування конструктивних елементів. В приміщеннях потрібно провести ремонтні роботи з застосуванням сучасних будівельних матеріалів. Замінити старі комунікації на нові, а саме такі як здійснення електромонтажних робіт з прокладанням нових дротів електропостачання. Замінити водопостачальні та каналізаційні труби. Влаштувати автономні опалення, з використанням сучасних приладів опалення. Всі ці роботи потребують значних капіталовкладень, що включають в себе вартість матеріалів, вартість виконаних робіт, а також виготовлення проектних документацій організацій, які здійснюють їх виконання та погодження. Фізичний знос конструктивних елементів складає 55%. Технічний стан приміщень класифікується як поганий.
28.04.2017 року між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради (на підставі рішення 8 сесії 7 скликання Дрогобицької міської ради №215 від 31.03.2016) та ОСОБА_1, на виконання рішень сесій Дрогобицької міської ради №502 від 15.12.2016 "Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу" та №679 від 06.04.2017 "Про затвердження експертних оцінок об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які приватизовуються шляхом викупу" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу.
Відповідно до п.1.1 договору від 28.04.2017р. продавець зобов'язується передати у власність нежитлове приміщення , адреса якого: АДРЕСА_1, яке позначене на плані літ. А-1, що відповідно до опису об'єкта має загальну площу 151,2 кв. м., а покупець зобов'язується прийняти об'єкт продажу і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Вартість об'єкта продажу відповідно до висновку про вартість майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ПП "Т.Е.Д" станом на 31.01.2017, становить 275628,00 грн. без ПДВ (п.1.2 договору від 28.04.2017р.).
У п.2.2 договору від 28.04.2017р. сторонами визначено, що покупець повністю оплатив за об'єкт продажу та перерахував кошти в сумі 330753,60грн., в тому числі ПДВ 55125,60грн. на рахунок продавця.
28.04.2017р. сторонами підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення АДРЕСА_1 про те, що продавець згідно цього акту передає, а покупець приймає продане способом викупу 28.04.2017 нежитлове приміщення загальною площею 151,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 330753,60гривень, в тому числі ПДВ - 55125,60гривень, згідно Звіту про експертну оцінку вартості нежитлового приміщення, проведеного на підставі договору на проведення експертної оцінки з ПП "Т.Е.Д.", що затверджений міським головою Тарасом Кучмою 10.04.2017. Передача згаданого вище об'єкта проводиться згідно договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 27.04.2017 в м. Дрогобичі приватним нотаріусом Лаганяк Т.І., зареєстрованого в реєстрі за № 110.
Відповідно до витягу із звіту про результати державного фінансового аудиту, проведеного Західним офісом Держаудитслужби України щодо виконання Дрогобицького міського бюджету за 2014-2016 роки та I півріччя 2017 року від 04.12.2017 №08-19/5, встановлено, що внаслідок прийняття неефективних управлінських рішень (рішення прийнято на засіданнях комісії з питань оренди, приватизації, комунального майна, промисловості, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, малого та середнього бізнесу) щодо приватизації орендованого майна, зокрема приватизації об'єктів групи А без врахування особливостей, визначених підпунктом 1 ч. 1ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в частині надання права орендарям на викуп орендованого майна в розмірі не менше 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, позбавило можливості збільшення надходжень до міського бюджету від приватизації комунального майна.
У ході аудиту не виявлено документальних підтверджень про те, що орендарями проведено будь-яке покращення орендованого ними майна чи погодження орендодавця на проведення такого покращення, як було передбачено вимогами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договорів.
Судом встановлено, що згідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об'єкт: нежитлове приміщення площею 151,2кв.м. за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу серія та номер: 1651 виданий 28.12.2017р. (номер інформаційної довідки: 181512639 від 18.09.2019р., відповідно до якої реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1207030446106).
Як вбачається із матеріалів справи,Дрогобицька місцева прокуратура зверталась, зокрема до Дрогобицької міської ради із листом №04/13-3157вих.17 від 26.10.2017р. про надання інформації зокрема, щодо того чи проводились покращення об'єктів оренди їх орендарями (в подальшому-покупцями), надання згоди орендодавця на таке покращення, план переобладнання (покращення), затверджений кошторис, понесені підприємствами витрати на покращення об'єкта оренди (з долученням підтверджуючих документів).
Листами №3-32/8615 від 02.11.2017, №3-32/9063 від 15.11.2017р. Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради повідомлено Дрогобицьку місцеву прокуратуру, що заяви про надання дозволу на здійснення невід'ємних покращень орендованого приміщення до виконавчого комітету не поступало.
Листом №04-27-258вих19 від 12.09.2019 Дрогобицька місцева прокуратура зверталась до КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про надання інформації, зокрема щодо того, чи звертався ФОП Бенівчак Р.С. до КП «Дрогобичтеплоенерго» із заявою на проведення невід'ємних покращень об'єкта оренди, долучивши копію заяви; надання документів щодо затраченої орендарем ФОП Бенівчак Р.С. суми коштів на ремонт, які перевищують 25% вартості об'єкта оренди.
У відповідь на лист прокуратури КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради повідомило листом №01/1382 від 16.09.2019р., що під час дії договору оренди ФОП Бенівчак Р.С. не звертався і не проводив невід'ємних покращень чи переобладнань об'єкта оренди.
Доказів в підтвердження здійснення орендарем ФОП Бенівчак Р.С. за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди у розмірі не менше як 25 відсотків ринкової вартості майна, за якими воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна, не подано.
Прокурор для належного відновлення законних прав та інтересів територіальної громади звернувся до суду із позовом про визнання недійсним першого пункту рішення органу місцевого самоврядування щодо спірного майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна.
Частинами 1, 3, 4 ст.140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно із статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсним актів органу державної влади та місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом (ч.2 ст.20 ГК України).
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Згідно із частиною п'ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
На момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та укладення спірного договору чинними були два основні законодавчі акти, які регулювали порядок та особливості здійснення приватизації державного та комунального майна: Закон України "Про приватизацію державного майна" та Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно ст. 1 та ч.4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки. Законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Статтею 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей, викупу.
Згідно із статтею 16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено способи приватизації об'єктів малої приватизації: викуп; продаж на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продаж за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону. Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об'єктів групи Ж. Особливості кожного з цих способів визначаються в подальших статтях цього Закону. Проте лише викуп не допускає конкурентного продажу об'єкту приватизації.
Враховуючи вищенаведені положення, відчужений об'єкт нерухомості нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 151,2кв.м. належить до групи А об'єктів малої приватизації.
Згідно із ч.1 ст. 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей, зокрема, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Відтак, обов'язковою передумовою приватизації орендованого комунального майна (нежитлового приміщення) групи А шляхом викупу є виникнення права в орендаря на такий викуп.
Це право виникає за сукупності таких умов: орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди; розмір такого поліпшення становить не менше як 25 відсотків ринкової вартості майна, за якими воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. За відсутності таких умов комунальне майно може бути приватизоване виключно на конкурсних засадах.
Відповідно до частини 1 ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Частинами 1, 4 ст.289 ГК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Приватизація цілісних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.
Однак, в порушення вимог вказаної статті сторони договору не передбачили право орендаря на викуп об'єкта оренди.
Рішенням Дрогобицької міської ради №502 від 15.12.2016р. спірне нежитлове приміщення включено в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу (п.1 , п.2 додатку). Дане рішення є доповненням до розділу 2 Програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2017р.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Покупець, який став власником об'єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
У статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу.
З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна, є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об'єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади і це відбувається за допомогою конкурсу чи аукціону.
Частиною 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, зокрема, що приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, у силу приписів статті 182, з урахуванням ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2021р. у справі №922/623/20.
Стаття 778 ЦК України розмежовує два основні види поліпшення наймачем речі, переданої в найм: поліпшення, які можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, а також такі, які не можуть.
Відтак, Дрогобицька міська рада мала право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж мав бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж міг бути проведений шляхом викупу, - шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19).
Суд зазначає, що сторонами у договорі оренди №03/07.16 від 15.06.2016 не визначено такої істотної умови договору, як вартість майна. До матеріалів справи не подано належних та допустимих доказів, в підтвердження того, що орендарем - ФОП Бенівчак Р.С. здійснювались будь-які поліпшення орендованого ним нежитлового приміщення за договором оренди від №03/07.16 від 15.06.2016, як і не подано заяви орендаря про намір здійснити поліпшення орендованого майна та згоди орендодавця на здійснення таких поліпшень.
Як вбачається із звіту про оцінку майна з моменту укладення договору оренди орендар нежитловим приміщенням не користувався, поліпшень не здійснював. Дану обставину підтвердила і міська рада у відповіді на лист прокурора. Відповідачами не надано до матеріалів справи жодних доказів, які б спростовували вказані обставини. Судом також встановлено, що оцінка об'єкта оренди була проведена уже після ухвалення органом місцевого самоврядування рішення про приватизацію цього об'єкта шляхом викупу, що суперечить порядку, встановленому п.1 ч.1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Таким чином, оскільки умови для продажу майна шляхом викупу не були дотримані, орган місцевого самоврядування міг відчужити таке майно виключно на конкурсних засадах.
Враховуючи вищевикладене, наведені обставини, рішення Дрогобицької міської ради №502 від 15.12.2016 "Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу" в частині включення до переліку об'єкта що підлягає приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення площею 151,2кв.м. на АДРЕСА_1 слід визнати недійсним.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Як зазначено вище, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.04.2017 укладений на підставі, зокрема, п.1 рішення Дрогобицької міської ради №502 від 15.12.2016 "Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу", яке з мотивів, зазначених вище, судом визнано недійсним. Відтак, оскільки судом визнано недійсним п.1 рішення Дрогобицької міської ради №502 від 15.12.2016 "Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу" в частині включення до переліку об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 151,2 кв.м., а договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 28.04.2017 є похідним, то такий договір також визнається судом недійсним на підставі ст.203, 215 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві обставини, що є предметом доказування у справі, визнаються судом встановленими та доведеними та позовні вимоги до відповідачів є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.52, 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати недійсним та скасувати п.1 рішення Дрогобицької міської ради №502 від 15.12.2016 "Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу" в частині включення до переліку об'єкта що підлягає приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення площею 151,2кв.м. на АДРЕСА_1.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 28.04.2017 загальною площею 151,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.площа Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055972) на користь Прокуратури Львівської області (79000, м. Львів, пр. Шевченка, буд. 17-19; ідентифікаційний код 02910031) 1921,00грн. - судового збору.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Львівської області (79000, м. Львів, пр. Шевченка, буд. 17-19; ідентифікаційний код 02910031) 1921,00грн. - судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Змінити найменування органу прокуратури, який звернувся з позовом суду, у справі № 914/2184/19 з Дрогобицької місцевої прокуратури на Дрогобицьку окружну прокуратуру.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено 02.04.2021р.
Суддя С.В. Іванчук