79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.03.2021 Справа № 914/134/21
За позовом:Приватного підприємства «Енергоекосервіс», м. Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегер», м. Жидачів, Львівська обл.
про:стягнення боргу
Суддя - Р.В. Крупник Секретар - Ю.-М.В. Пришляк
Представники сторін:
від позивача:Г.М. Галушка - представник
від відповідача:не з'явився
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ПП «Енергоекосервіс» до ТОВ «Сегер» про стягнення боргу.
Ухвалою суду від 25.01.2021р. позовну заяву ПП «Енергоекосервіс» було залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків.
У строк, встановлений судом, від ПП «Енергоекосервіс» надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою від 08.02.2021р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 15.03.2021р.
Ухвалою суду від 15.03.2021р. розгляд справи було відкладено на 29.03.2021р. та викликано відповідача у судове засідання.
Представник позивача в судове засідання 29.03.2021р. з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення документів (вх. №7308/21 від 25.03.2021р.), просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 29.03.2021р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтований тим, що між сторонами у спрощений спосіб, шляхом підписання видаткової накладної було укладено договір поставки, на виконання якого позивачем було поставлено відповідачеві металопластикові вікна загальною вартістю 111983,79 грн. Як стверджує позивач, відповідачем частково здійснено оплачу товару на суму 50000,00 грн. Оскільки решта вартості оплачена не була, позивач звернувся до відповідача з претензією, проте така була залишена без задоволення. Таким чином, невиконання відповідачам взятих на себе зобов'язань, стало підставою звернення позивача з цим позовом до суду.
Аргументи відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву та/або доказів сплати боргу не подав. У судовому засіданні, яке відбулося 15.03.2021р. представник відповідача визнав існування заявленої до стягнення суми боргу та зазначив, що допущена заборгованість буде сплачена, проте станом на день розгляду справи судом, докази сплати боргу відповідачем подані не були.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Як встановлено судом 11.12.2018р. на підставі усної домовленості між ПП «Енергоекосервіс» та ТОВ «Сегер» щодо поставки металопластикових вікон, останньому було виставлено до оплати рахунок №144 від 11.12.2018р. на суму 111983,79 грн.
У свою чергу та на виконання домовленості щодо поставки товару, ТОВ «Сегер» здійснило попередню оплату товару, зокрема, перерахувало 12.12.2018р. - 20000,00 грн., 14.12.2018р. - 10000,00 грн. та 21.12.2018р. - 20000,00 грн.
29.05.2019р. між ТОВ «Енергоекосервіс» (постачальником) та ТОВ «Сегер» (покупцем) підписано видаткову накладну №18 від 29.05.2019р., згідно якої постачальник поставив, а покупець прийняв металопластикові вікна загальною вартістю 111983,79 грн.
Підписавши видаткову накладну та отримавши обумовлений товар, покупець не здійснив оплати решти вартості товару - 61983,79 грн., що слугувало підставою звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату боргу від 13.05.2020р. №13/05/20, у якій ПП «Енергоекосервіс» просило погасити заборгованість до 19.05.2020р. Докази надіслання претензії знаходяться у матеріалах справи.
Оскільки у строк, визначений у вимозі від 13.05.2020р. №13/05/20, ТОВ «Сегер» не сплатив заборгованість за поставлений йому товар, ПП «Енергоекосервіс» звернувся з цим позовом до суду.
Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленого до стягнення боргу у матеріалах справи відсутні.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Так, ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (положення ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Зважаючи на те, що відповідачем було здійснено попередню оплату товару згідно виставленого позивачем рахунку №144 від 11.12.2018р., а в подальшому прийнято від позивача товар на підставі видаткової накладної №18 від 29.05.2019р., суд зазначає, що між сторонами виникли договірні відносини поставки.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки ні в рахунку на оплату, ні у підписаній між сторонами видатковій накладній, останніми не було погоджено чіткого строку оплати товару, 14.05.2020р. позивач звернувся до відповідача з вимогою від 13.05.2020р. №13/05/20, у якій просив погасити заборгованість до 19.05.2020р.
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так як у встановлений у вимозі строк,відповідач не здійснив оплати за одержаний товар, заборгованість у розмірі 61983,79 грн. підлягає стягненню з нього в судовому порядку.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 2102,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегер» (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Д. Галицького, буд. 2, кв. 9; код ЄДРПОУ 23949853) на користь Приватного підприємства «Енергоекосервіс» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355, каб. 373; код ЄДРПОУ 35009782) 61983,79 грн. боргу та 2102,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2021 року
Суддя Р.В. Крупник