Справа № 161/5827/21
Провадження № 2-о/161/136/21
31 березня 2021 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Борсук К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в місті Луцьку цивільну справу №161/5827/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті фізичної особи, вказавши на підтвердження своїх вимог, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганськ помер його батько ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03.03.2021р., серія НОМЕР_1 , виданим Жовтневим відділом записів актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки. Вказане свідоцтво про смерть не має юридичної сили на території України. 23 березня 2021 року Луцький міський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану відмовив у державній реєстрації смерті батька заявника, у зв'язку з тим, що факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть так званої ЛНР, яка перебуває на території неконтрольованою Україною.
Ухвалою суду від 31 березня 2021 року заяву прийнято до провадження, відкрито окреме провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Заявник у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, представник заявниці вказав, що вимоги останньої підтримує.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, у заяві від 31.03.2021р. просив розгляд справи здійснювати за їх відсутності, при вирішення справи поклався на думку суду.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив, що вимоги заявника законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав:
Судом встановлено, що у свідоцтві про народження ОСОБА_1 у графі батько вказаний - ОСОБА_2 (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер в місті Луганську, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03.03.2021р., серія НОМЕР_1 , виданим Жовтневим відділом записів актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки (а.с. 10).
Вказане свідоцтво про смерть не має юридичної сили на території України.
23 березня 2021 року у листі №916/21.1-06-121 Луцький міський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану відмовив у державній реєстрації смерті батька заявника, у зв'язку з тим, що факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть так званої ЛНР, яка перебуває на території неконтрольованою Україною.
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких правових норм.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, вирішується судом з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 77, 78 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом. Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окуповані території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина перша). Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом (частина друга). Будь який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті. Є недійсним і не створює правових наслідків (частина третя).
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» смерть підлягає державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою (пункт перший); рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою (пункт другий).
Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Таким чином, судом встановлено, що вимоги заявника обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах держаної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 263-265, 317 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, задовольнити.
Встановити юридичний факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Колядівка Новоайдарського району Луганської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганську Луганської області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Дата складання повного тексту рішення 31 березня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк