Номер провадження 22-ц/821/197/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №701/1128/20 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
09 березня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Бородійчука В. Г., Єльцова В. О.
За участю секретаря Винник І.М.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_2 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - ПуАТ «КБ «Акордбанк»
розглянувши у м. Черкаси у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу в. о. голови Правління ПуАТ «КБ «Акордбанк» Руднєва О. М. на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року, постановлену під головуванням судді Костенка А. І. в Маньківському районному суді Черкаської області 27.11. 2020 рокуза заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк« Акордбанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним, -
26 листопада 2020 року заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним.
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 вказує, що у листопаді 2019 року він звернувся до відповідача ПАТ «Комерційний банк « Акордбанк» для отримання споживчого кредиту. Після погодження умов надання кредиту 15 листопада 2019 року, посилається заявник, відповідач надав ОСОБА_2 на підпис замість кредитного договору наступні документи: паспорт споживчого кредиту від 19.11.2019 року; анкету - заяву № ІРК - 020919/31 - 0 від 15.11.2019 року; заяву - пропозицію № СІК - 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року та додаток № 1 до даної заяви «графік платежів», пам'ятка клієнту. Саму угоду про надання кредиту на підпис заявнику ОСОБА_2 не надавали.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 зазначає, що згідно заяви - пропозиції № СІК - 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року та графіку платежів ОСОБА_2 надано кредит на споживчі цілі у розмірі 100 000 гривень 00 коп. на строк 60 місяців з відсотковою ставкою 18,99% річних.
У п. 2.5 частини 2 заяви - пропозиції № СІК - 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року передбачено оплату 0,99 % як щомісячну комісію обов'язкову для укладення договору.
Згідно даних графіку платежів дана сума - 990 грн. щомісячно вказана як платіж за додаткові послуги банку, а саме: розрахунково - касове обслуговування, а всього - 59 400,00 грн. протягом строку дії договору.
Заявник ОСОБА_2 вважає, що п. 2.5 частини 2 заяви - пропозиції № СІК - 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року, щодо сплати 0, 99 % як щомісячної комісії за - розрахунково - касове обслуговування є несправедливою умовою, так як у даному випадку є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, якими завдається шкода заявнику, як споживачу.
26.11.2020 року ОСОБА_2 звернувся за захистом своїх порушених прав до Маньківського районного суду Черкаської області із позовною заявою про визнання вказаного пункту кредитного договору недійсним.
Заявник ОСОБА_2 посилається, що з початку дії заяви - пропозиції № СІК - 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року та додатку № 1 до даної заяви «Графік платежів» ним було сплачено кошти на: погашення заборгованості - 12 758, 28 грн.; погашення відсотків - 15 801,72 грн.; погашення щомісячної комісії за розрахунково - касове обслуговування - 10 890,00 грн. Із моменту підписання заяви - пропозиції № СІК - 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року ОСОБА_2 здійснив 11 платежів в рахунок платежу кредиту із урахуванням комісії за розрахунково - касове обслуговування і надмірно сплатив 10 890 грн. за вказану комісію. Фактично заявник ОСОБА_2 вважає, що ним переплачено на користь відповідача 10 890 грн., а тому при визнанні недійним п. 2.5 частини 2 заяви - пропозиції № СІК- 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року, яким передбачено оплату 0,99 % як щомісячну комісію, кошти мають зарахуватися в рахунок погашення заборгованості, а отже, відповідно сума сплати за відсотками за кредитом має бути меншою, бо тіло кредиту зменшиться. Розгляд даної справи може затягнутися на невизначений час, а сплати позивачу, як споживачу необхідно здійснювати у строки та розмірах, визначених додатком до заяви-пропозиції № СІК - 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року.
ОСОБА_2 у заяві посилається на те, що фактично він буде переплачувати банку кошти, як за відсотки, так і за щомісячну комісію, а це, у свою чергу, може привести до ускладнення поновлення порушених оспорюваних його прав та інтересів.
Тому заявник ОСОБА_2 просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії заяви - пропозиції № СІК - 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року та додатку № 1 до даної заяви «Графік платежів», укладеної між заявником та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Акордбанк», до винесення рішення судом по справі щодо визнання недійсним пункту 2.5 частини 2 заяви - пропозиції № СІК - 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року про встановлення щомісячної комісії за розрахунково - касове обслуговування у розмірі 0,99 % від суми кредиту у кредитному договорі, укладеному між заявником та ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк».
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Зобов'язано Публічне акціонерне товариством «Комерційний банк «Акордбанк» зупинити дію заяви - пропозиції № СІК - 151119/043-00 від 15.11.2019 року та додатку № 1 до даної заяви «Графік платежів», укладеною між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Акордбанк».
|Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» оскаржив ухвалу суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, яка зареєстрована в Черкаському апеляційному суді 23 грудня 2020 року Вх. № 13171/20- Вх.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник банку вказує, що ухвала суду про зобов'язання зупинити дію заяви - пропозиції № СІК - 151119/043-00 від 15.11.2019 року та додатку № 1 до даної заяви «Графік платежів» постановлена з порушенням частин 3, 8 ст. 153 ЦПК України. Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала суду фактично зупиняє дію договору споживчого кредиту в повному обсязі, хоча позовні вимоги позивача обмежуються лише визнання недійсним пункту 2. 5 частини 2 заяви - пропозиції № СІК - 151119/043-00 від 15.11.2019 року про встановлення щомісячної комісії за розрахунково - касове обслуговування. Тому скаржник вважає, що ухвала винесена із порушенням положень ч. 10 ст. 150 ЦПК України.
Скаржник посилається, що у мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції про вжиття забезпечення позову, судом лише наведено положення ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, правові висновки Преамбули та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та вказано наявність спору між сторонами. Проте, всупереч положенням частин 3, 8 ст. 150 ЦПК України, правовим висновкам пунктів 4,7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9, наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду, районним судом не наведено жодного обґрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 2.5 кредитного договору, не зазначено, чим керувався суд, визнаючи співмірність застосованого ним виду забезпечення позову, заявленим позовним вимогам, не надано оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності таких вимог.
В апеляційній скарзі представник банку зазначає, що судом першої інстанції винесена ухвала із порушенням положень частин 1 та 10 ст. 150 ЦПК України, оскільки не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому, спір не вирішується по суті.
Скаржник посилається, що забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача вчинити будь - які дії, в тому числі щодо зупинення дії договору по кредиту ( заяви - пропозиції № СІК - 151119/043-00 від 15.11.2019 року) не передбачено жодним із пунктів ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Представник ПуАТ «КБ «Акордбанк» просить ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року скасувати повністю. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі № 701/1128/20 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним, відмовити повністю. Судові витрати на судовий збір покласти на позивача.
17 лютого 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ПуАТ «КБ «Акордбанк» від заявника ОСОБА_2 . Вх № 1689/21-Вх.
У відзиві ОСОБА_2 вказує, що в апеляційній скарзі не було наведено достатніх підстав для скасування вищеназваного рішення, тому рішення є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Заявник ОСОБА_2 зазначає, що районний суд дійшов висновку, що вибраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам.
Посилання скаржника на недотримання судом приписів ч. 8 ст. 150 ЦПК України взагалі не можуть стосуватися даної справи, так як ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» не є тим банком, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників).
У відзиві зазначається, що необґрунтованими є доводи апеляційної скарги ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» про те, що забезпечення позову в обраний позивачем та задоволений судом першої інстанції спосіб, а саме зобов'язання відповідача зупинити дію договору споживчого кредиту, суперечить вимогам процесуального законодавства, зокрема, ч.10 ст. 150 ЦПК України, оскільки не тільки є тотожними вирішенню спору до розгляду справи по суті, а навіть виходить за межі позовних вимог, у той час як питання обґрунтованості пред'явлення позовних вимог вирішується на стадії ухвалення судового рішення.
ОСОБА_2 вказує у відзиві на те, що посилання скаржника в скарзі, що судом не надано оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог взагалі є абсурдним, так як ЦПК України не передбачено, щоб суд при винесені ухвали про забезпечення позову надавав оцінку розумності, обґрунтованості та адекватності заявлених вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року відмовити повністю, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову залишити в силі.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення заявника, представника банку, які з'явилися в судове засідання, призначене в режимі відео конференції, призначеної апеляційним судом із судами вказаними сторонами, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.
Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставинам, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову не відповідає вимогам закону.
Згідно норм ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів заяви про забезпечення позову, дійшовши висновку про наявність підстав про задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді зобов'язання ПуАТ «Комерційний банк «Акордбанк» зупинити дію заяви - пропозиції № СІК - 151119/043-00 від 15.11.2019 року та додатку № 1 до даної заяви «Графік платежів», укладеної між ОСОБА_2 та ПуАТ «Комерційний банк «Акордбанк».
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами існує спір, що підтверджується поданням позову в суд, аналізуючи дані в матеріалах справи документи, суд вважав, щовбачається наявність обґрунтованого припущення, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду по суті позовних вимог.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом допущено порушення норм процесуального права, так як заходи забезпечення позову не відповідають вимогам закону, не є співмірними, що дає підстави суду апеляційної інстанції у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, скасувати ухвалу суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.
Згідно ч. 3ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Згідно роз'яснення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року вказано, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв?язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Звертаючись в суд із даною заявою про забезпечення позову, заявник ОСОБА_2 в обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову вказує, що звернувся до суду із позовною заявою про визнання пункту кредитного договору недійсним.
ОСОБА_2 у заяві про забезпечення позову посилається на те, що між сторонами виник спір немайнового характеру та зазначає, що із початку дії - заяви - пропозиції № СІК - 151119 -00 від 15.11. 2019 року та Додатку № 1 до даної заяви « Графік платежів» ним було сплачено кошти на погашення заборгованості в розмірі 12 758, 28 грн., погашення відсотків - 15 801, 72 грн. погашення щомісячної комісії за розрахунково - касове обслуговування - 10 890, 00 грн.
Заявник ОСОБА_2 проводив платежі в рахунок погашення заборгованості згідно договору № СІК -151119/043-00 від 15.11.2019 року, що підтверджується копіями дублікатів квитанцій ( а. с. 18- 28).
ОСОБА_2 вважає несправедливими умови п. 2.5. частини 2 заяви - пропозиції № СІК -151119/043-00 від 15.11. 2019 року, тому посилається у заяві на положення ч. 5 ст. 11, ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України « Про захист прав споживачів», де вказано, що до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту, застосовуються положення цього закону про несправедливі умови у договорах. Зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що в порушення вимог чинного законодавства суд першої інстанції, задовольнивши заяву про забезпечення позову, фактично зупинив дію договору споживчого кредиту в повному обсязі, хоча позовні вимоги позивача ОСОБА_2 стосуються лише визнання недійсним пункту 2.5 частини 2 заяви - пропозиції № СІК -151119/043-00 від 15.11. 2019 року про встановлення щомісячної комісії за розрахунково - касове обслуговування. Тому ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням вимог процесуального закону, а саме ч.10 ст. 150 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги вказані вимоги закону, тому помилково прийшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки законних підстав для зупинення дії всього договору, який складається із заяви - пропозиції № СІК - 151119/043-00 від 15.11.2019 року та додатку № 1 до даної заяви «Графік платежів», у районного суду не було, з врахуванням заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним лише одного із пунктів, а саме п. 2.5 кредитного договору.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог щодо визнання п.2.5 кредитного договору недійсним, які ще розглядаються судом по суті, оскільки, задовольнивши вимоги заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії заяви - пропозиції від 15.11. 2019 року і додатку № 1 до даної заяви «Графік платежів», суд зупинив дію кредитного договору повністю, а не лише оскаржуваного пункту 2.5, який позивач просив визнати недійсним, що є недопустимим, та порушенням вимог процесуального закону.
Із наявних матеріалів, наданих апеляційному суду щодо перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову вбачається, що ні заявником ОСОБА_2 у заяві про забезпечення позову, ні районним судом в ухвалі про задоволення заяви про забезпечення позову не надано відповідних обґрунтувань необхідності такого забезпечення позову, як просив заявник, а саме: зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» зупинити дію заяви - пропозиції № СІК - 151119/043-00 від 15.11.2019 року та додатку № 1 до даної заяви «Графік платежів», укладеної між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Акордбанк», оскільки такі обґрунтування відсутні, і матеріали заяви та ухвала суду першої інстанції їх не містять.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Необхідність вжиття заходів забезпечення до подання позову має бути викликана винятковими обставинами, за яких потрібно діяти невідкладно (якнайшвидше).
Отже, доводи апеляційної скарги банку є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами скаржника, що діючим процесуальним законом не передбачено такого виду забезпечення позову, який застосовано судом першої інстанції, тому вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали суду підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне вказати, що, укладаючи кредитний договір із банком, ОСОБА_2 як споживач, повинен був ознайомитися та ретельно визначитися із всіма умовами кредитного договору. Укладаючи кредитний договір від 15.11.2019 року у вигляді документів: паспорт споживчого кредиту від 19.11.2019 року; анкету - заяву № ІРК - 020919/31 - 0 від 15.11.2019 року; заяву - пропозицію № СІК - 151119/043 - 00 від 15.11.2019 року та додаток № 1 до даної заяви «Графік платежів», ОСОБА_2 мав можливість не погодитись на такі умови його укладення, подати заперечення та висловити свою незгоду щодо окремих пунктів та умов даного договору та дійти згоди, на яких умовах укладати даний кредитний договір чи взагалі не укладати, якщо він порушує права споживача.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам процесуального права, оскільки не містить посилання на докази, які б підтверджували необхідність задоволення вимог заявника щодо вжиття заходів забезпечення позову у справі необхідністю такого забезпечення як зупинення дію кредитного договору в повному обсязі, що суперечить вимогам закону. Як у заяві про забезпечення позову, так і в ухвалі суду першої інстанції не наведено жодного обґрунтування, в чому саме полягає неможливість або ускладнення виконання рішення суду у випадку задоволення вимог позивача та визнання пункту кредитного договору недійсним.
Отже, судом першої інстанції не враховано, що саме лише посилання на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі ст.76-81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову, поданої заявником.
Апеляційний суд вважає, що заявником ОСОБА_2 не надано, крім власного суб'єктивного припущення, жодного належного та допустимого доказу, які б давали можливість встановити чи стверджувати про те, що не застосування заходів забезпечення позову призведе до неможливості або утруднить виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення вимог позивача, та як саме вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що жодного обґрунтування щодо наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не надано.
В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не вказано, якими доводами та аргументами керувався районний суд при прийнятті та вирішенні питання про задоволення заяви про забезпечення позову. При цьому, слід зазначити, що сама по собі наявність права суду на забезпечення позову шляхом, який вказаний заявником щодо зупинення дії кредитного договору, не свідчить про те, що обов'язково в будь-якому випадку при поданні заяви таке забезпечення має бути застосовано.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального закону, судом допущено порушення норм процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню апеляційним судом з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з викладених вище підстав.
За таких обставин, вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням вимог процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу в. о. голови Правління ПуАТ «КБ «Акордбанк» Руднєва О. М. -задовольнити.
Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк« Акордбанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк« Акордбанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.
Повний текст постанови складений 31. 03. 2021 року.
Головуючий Нерушак Л.В.
Судді Бородійчук В. Г.
Єльцов В. О.