01 квітня 2021 року
м. Рівне
Справа № 570/3383/19
Провадження № 22-ц/4815/258/21
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів:Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Корнинська сільська рада Рівненського району Рівненської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2020 року, ухвалене в складі судді Гнатущенко Ю.В., повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року у справі № 570/3383/19,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права на земельну частку (пай).
У листопаді 2019 року змінив позовні вимоги просив зобов'язати Корнинську сільську раду Рівненського району Рівненської області розглянути заяву та вирішити питання про виділення ОСОБА_2 власнику сертифіката на земельну частку (пай) серії РВ №0057223, виданого на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 21.11.1996 р. №831 в розмірі 3.30 умовних кадастрових гектарів, із земель резервного фонду на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області шляхом надання Дозволу на виготовлення технічної документації та затвердження технічної документації.
Позов мотивований тим, що він є власником Сертифікату на земельну частку (пай) серії РВ №0057223, що виданий на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 21.11.1996 р. №831 (зареєстрований у книзі зі реєстрації сертифікатів за №160 від 12.02.1997 р.) на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перемога», розміром 3,30 га, без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості.
На час розпаювання земель КСП «Перемога» с.Корнин Рівненського району Рівненської області позивач помилково не був включений до списку громадян, що мають право на отримання земельної частки (паю).
Тому 11.03.2019 р. позивач звернувся із заявою про виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (пай) та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Корнинської сільської ради (вх. №95/04-04/19 від 11.03.2019 та №76/02-09/19 від 11.03.2019 р.).
13.06.2019 р. Корнинська сільська рада винесла рішення №258 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 », яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Корнинської сільської ради у зв'язку з відсутністю графічних матеріалів, згідно п.6 ст.118 ЗК України.
Відповідачем не вирішено питання щодо виділення позивачу - власнику сертифікату на земельну частку (пай) земельної ділянки у натурі (на місцевості). А тому просив суд про задоволення уточнених позовних вимог.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Корнинської сільської ради Рівненського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права на земельну частку (пай) - задоволено.
Зобов'язано Корнинську сільську раду Рівненського району Рівненської області розглянути заяву та вирішити питання про виділення ОСОБА_1 власнику сертифіката на земельну частку (пай) серії РВ №0057223, виданого на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 21.11.1996 р. №831, в розмірі 3,30 умовних кадастрових гектарів, із земель резервного фонду на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області шляхом надання Дозволу на виготовлення технічної документації та затвердження технічної документації.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити.
Покликається на те, що суд врахував, що належним ввідповідачем по даній справі є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, оскільки є спеціальним уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення. Крім того, рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність та акт приймання-передачі відсутні. Вважає, що позивачем неправильно заявленні позовні вимоги, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про сформовану земельну ділянку на підставі проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Вказує, що даний спір відноситься до приватно-правових відносин, а тому має розглядатисьв порядку адміністративного судочинства.
Відзив до апеляційного суду не надходив.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України су апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданидми доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає.
Установлено, що позивач є власником Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0057223, що виданий на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 21.11.1996 р. №831 (зареєстрований у книзі зі реєстрації сертифікатів за №160 від 12.02.1997 р.) на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перемога», розміром 3,30 умовних кадастрових гектара, без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості. Вартість земельної частки (паю) становить 16100 грн.
На час розпаювання земель КСП «Перемога» с.Корнин Рівненського району Рівненської області позивач помилково не був включений до списку громадян, що мають право на отримання земельної частки (паю).
07.02.2019 р. ГУ Держгеокадастру у Рівненській області листом №36/0/6-19, розглянувши звернення представника позивача за довіреністю повідомив, що при розробленні технічної документації по виділенню земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та складанню державних актів на право приватної власності на землю громадянам, власникам сертифікатів на території Корнинської сільської ради згідно розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 01.10.2003 №746 «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на право приватної власності на землю громадянам на території Корнинської сільської ради», ОСОБА_1 не був включений до списку громадян, яким передаються земельні частки (паї) у приватну власність. А також повідомив, що вирішення питання щодо виділення в натурі земельних часток (паїв) відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.11.03.2019 р. позивач звернувся із заявою до Корнинської сільської ради про виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (пай) та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (вх.№95/04-04/19 від 11.03.2019 та №76/02-09/19 від 11.03.2019 р).
Рішенням №258 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » від 13.06.2019 р. Корнинська сільська рада відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Корнинської сільської ради у зв'язку з відсутністю графічних матеріалів, згідно п.6 ст.118 ЗК України.
З метою захисту права на отримання земельної частки (пай) в натурі 11.03.2019 р. позивач звернувся із заявою до Корнинської сільської ради про виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (пай) та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (вх.№95/04-04/19 від 11.03.2019 та №76/02-09/19 від 11.03.2019 р).
Рішенням №258 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » від 13.06.2019 р. Корнинська сільська рада відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Корнинської сільської ради у зв'язку з відсутністю графічних матеріалів, згідно п.6 ст.118 ЗК України.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Верховний Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.
Вирішуючи спір та оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чивимога на захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.
Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для виділення земельної ділянки в натурі.
Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі -КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року № 5245-VI внесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, цим Законом змінено суб'єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагентства України, а згодом - до Держгеокадастру України.
Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Тобто законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та передано такі функції Держгеокадастру України замість державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
З огляду на викладене належним суб'єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства повинно бути реалізовано відповідним державним органом.
Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права.
Таким чином, повноваження щодо реалізації права ОСОБА_1 на земельну ділянку частку (пай) в силу вимог частини четвертої статті 122 ЗК України із земель резервного фонду покладені саме на Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області. Проте, позивач із позовними вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області не звертався.
Такі висновки відповідають правовій позиції, що викладена у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі 323/323/17 та від 22 травня 2019 року у справі №321/281/17, у справі №731/92/20 від 28 жовтня 2020 року.
Із матеріалів справи убачається, що неодноразові звернення позивача до органів влади та органів місцевого самоврядування щодо виділення їй земельної частки (паю) залишені без задоволення.
За таких обсавин право позивача є порушеним.
З урахуванням підстав позову, відповідно до частини третьої статті 1Закону № 899-IV позивач має право в судовому порядку вирішити питання щодо його права на земельну частку (пай). Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає нормам матеріального права та є неефективним для відновлення його порушеного права.
Відповідно до положень статтей 15-1, 122 ЗК України розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу) відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.
Відповідачами в таких справах є КСП, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області тощо.
ГУ Держгеокадастру у області є належним відповідачем у таких справах, оскільки до його повноважень належить питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
Крім того, встановлено, що пунктом 1 Положення Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 333 , а також визначено, що Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території області.
Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.
Установивши, що позов заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, суд дійшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки у даній справі спір вирішено без залучення всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, тому рішення суду першої інстанцій не відповідає вимогам частини третьої статті 263 ЦПК України.
Отже, рішення підлягає скасуванню з мотивів викладених у постанові з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Апеляційний суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом свого порушеного права з позовом, визначивши процесуальний статус осіб, які повинні брати участь у справі.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивач звільненний від сплати судового збору, то судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1204,21 грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2020 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Корнинської сільської ради Рівненського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.
Компенсувати Корнинській сільській раді за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1204 (одна тисяча двісті чотири) гривні 21 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 01 квітня 2021 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.