Справа № 755/14830/18
"22" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Чех Н.А.,
за участі секретаря судового засідання - Кузьменко А.М.,
розглянувши в місті Києві, у порядку спрощеного позовного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, -
установив:
Позивач звернулась до суду із позовною заявою про поділ майна подружжя посилаючись на те що, 17.09.1987 року між нею та відповідачем укладено шлюб. Після укладення шлюбу вони проживали разом, вели спільне господарство. Від цього шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , яка є вже повнолітньою. Крім того, відповідач має дитину він іншої жінки. На ґрунті подружніх зрад, між нею та відповідачем втрачено почуття любові та взаєморозуміння, вона та їх спільна донька перебували у пригніченому стані, що вплинуло на ставлення до відповідача. Відповідач протягом багатьох років проживає окремо у квартирі АДРЕСА_1 , вона (позивач) проживає в квартирі АДРЕСА_2 . На теперішній час (на момент подачі позову) вирішується питання про розірвання шлюбу. В період шлюбу ними було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_2 , придбана на підставі договору купівлі-продажу, ринкова вартість 1 120 000,00 грн.; автомобіль марки «Mazda 6», номерний знак НОМЕР_1 , ринкова вартість - 168 000,00 грн.; гараж в м. Києві, ринкова вартість якого 84 000,00 грн.; грошовий вклад в АТ КБ «ПриватБанк» на суму 196 000,00 грн. Всі документи на вказане майно знаходяться у відповідача. Крім того, в їх користуванні перебуває квартира АДРЕСА_1 , де зареєстровані вона, відповідач, їх спільна донька та онуки. Вона (позивач) проживає в квартирі по АДРЕСА_2 , а відповідач в квартирі по АДРЕСА_1 . До квартири, де проживає вона, відповідач не навідується, тоді як до квартири за його місцем проживання, її не пускає. Крім того, відповідач користується автомобілем та гаражем, чинить перешкоди в їх користуванні та приховує від розподілу. З урахуванням інтересів малолітніх онуків, просила суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 ; за відповідачем право власності на автомобіль та гараж; залишити відповідачу в користуванні квартиру АДРЕСА_1 ; припинити її (позивача) право власності на 1/2 частину автомобіля та гараж; Стягнути з відповідача на її користь 50 % вартості автомобіля 84 000,00 грн.), гаражу (42 000,00 грн.) та банківського вкладу (98 000,00 грн.).
До суду позивач не з'явилась, в матеріалах справи міститься її заява про розгляд справи без її присутності.
Відповідач подав заяву про розгляд справи без його присутності, у задоволенні позов упросив відмовити.
До суду третя особа не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи сповіщалась згідно норм процесуального законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києва 01.10.2018 року.
01.10.2018 року здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
11.10.2018 року позовна заява залишена без руху.
30.10.2018 року надійшли документи на вимогу суду.
02.11.2018 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.
14.02.2019 року за клопотанням представника позивача постановлено ухвалу про витребування доказів.
07.03.2019 року, 26.03.2019 року, 17.04.2019 року, 19.04.2019 року, 18.04.2019 року надійшли документи на вимогу суду.
10.06.2019 року до суду подано позовну заяву в новій редакції.
03.07.2019 року за клопотанням представника позивача постановлено ухвалу про витребування доказів.
30.07.2019 року та 29.07.2019 року надійшли документи на вимогу суду.
17.09.2019 року за клопотання сторони позивача призначено судову автотоварознавчу експертизу.
05.02.2020 року матеріали справи повернуто до суду без проведення експертизи у зв'язку з відсутність оплати з боку позивача за її проведення.
12.02.2020 року провадження у справі відновлено.
Ухвалою від 27.05.2020 року за клопотанням позивача призначено судову автотоварознавчу експертизу.
19.11.2020 року матеріали справи повернуто до суду без проведення експертизи у зв'язку з відсутність оплати з боку позивача за її проведення.
25.11.2020 року провадження у справі відновлено.
В суді встановлено, що 17.09.1987 року між сторонами зареєстровано шлюб.
Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС України від 05.03.2019 року № 31/8327, наданої на вимогу суду, автомобіль «Mazda 6», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , заводський номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 . Автомобіль придбано в торгівельній організації згідно біржової угоди № ВТ44643 від 06.06.2009 року.
Згідно відповіді Головного територіального управління юстиції у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 3795/3-19 від 18.03.2019 року, запис про право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі прав відсутні.
З відповіді Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 42104/33-2981 від 11.04.2019 року слідує, що рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , органом приватизації не приймалось.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 09.03.2019 року на ім'я ОСОБА_2 , в період 01.01.2010 по14.02.2019 роки було відкрито 22 депозити, залишок коштів на яких 0,00 грн., крім двох, на одному з яких 2,00 грн., на другому 15,64 грн. Загальна сума 149 999,06 грн.
У відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-5723 (И-2019) від 11.04.2019 року заначено, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована. Відповіді щодо гаражу не надано через відсутність вулиці, номеру будинку, назви ГБК та номеру гаража.
У відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-10060 (И-2019) від 19.07.2019 року заначено, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 10.07.1997 року.
По даній справі позивач просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя: визнати за нею право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 ; за ОСОБА_2 визнати право власності на автомобіль «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_1 , та гараж в м. Києві; залишити в користуванні ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; припинити її право спільної сумісної власності на 1/2 частину автомобіля та гаража в м. Києві; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 50 % вартості автомобіля в розмірі 84 000, грн., гаража в розмірі 42 000,0 грн. та депозиту в розмірі 98 000,00 грн. в АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Стаття 68 СК України визначає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
По даній справі судом установлено, що квартира АДРЕСА_2 , та автомобіль «Mazda 6», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , заводський номер кузова НОМЕР_2 , зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 . Кватира придбана за договором купівлі-продажу від 10.07.1997 року, автомобіль придбано 06.06.2009 року, тобто в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, та є спільним майном подружжя.
Квартира АДРЕСА_1 , не зареєстрована на праві власності, а тому не може бути предметом поділу майна подружжя. Доказів придбання її в період шлюбу, позивач не надала.
Не надано позивачем доказів і придбання в період шлюбу гаража. З відповідей державних органів установлено, що за ОСОБА_2 не зареєстровано право власності на гараж.
Не надано позивачем і доказів щодо наявності банківських вкладів у ОСОБА_2 на суму 196 000,00 грн. Встановлено, що загальна сума депозитів відповідача складає 149 999,06 грн. Однак, доказів того, що дані кошти є коштами подружжя, позивач не надала.
Враховуючи надані докази, судом було установлено придбання сторонами в період шлюбу квартири АДРЕСА_2 , та автомобіля «Mazda 6», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Враховуючи, що квартира АДРЕСА_2 , була придбана в період шлюбу, а квартира АДРЕСА_1 , не є власністю подружжя, виділ позивачу квартири АДРЕСА_2 , а відповідачу квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя, є не можливим.
Враховуючи норми статті 71 СК України відсутні підстави і для врахування поживання неповнолітніх онуків сторін для визнання за позивачем права власності на всю квартиру АДРЕСА_2 .
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Таким чином, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відсутні підстави і для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації 50 % вартості автомобіля, гаражу та депозиту, так як позивач не надала доказів щодо придбання в період шлюбу гаражу та наявності депозиту, та вартості автомобіля, так як експертиза, яка призначалась судом двічі, не була проведена через відсутність її попередньої оплати.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладена та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 15 76-78, 81, 133, 137, 141, 158, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 22.03.2021 року.
Суддя: