Справа №295/3430/21
3/295/1558/21
01.04.2021 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Панченко Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07.03.2021 серії ВАБ №621686, ОСОБА_1 , 07.03.2021, приблизно об 11-50 год., в м. Житомирі, по вул. Чуднівській, 131, перебував без документів, що посвідчують особу, чим порушив п.п. 2 п. 1 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Стаття 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Редакція постанови КМУ №1236, яка діяла на момент складання протоколу не містить п.п. 2 п.1.
Як вбачається з матеріалів справи, доказами у даній справі є лише протокол про адміністративне правопорушення, визнавальні пояснення ОСОБА_1 , рапорт поліцейського.
Разом з тим обвинувачення у вчиненні зазначеного правопорушення не може ґрунтуватися лише на показаннях особи, що притягається до адміністративної відповідальності про визнання ними своєї вини, оскільки вони не підтверджуються іншими доказами.
В постанові ЄСПЛ у справі «Shlychkov проти Російської Федерації» (рішення N 40852/05 від 09.02.2016) прийшов до висновку, що внутрішньодержавні суди прийняли явку заявника з повинною як доказ його провини, і що розгляд у справі заявника було несправедливим незалежно від того, яку доказову цінність мали ці свідчення і від того, наскільки вирішальну роль вони зіграли в засудженні заявника, чим порушено статтю 3 Конвенції у її процесуальному та матеріально-правовому аспектах, а також порушено пункту 1 статті 6 Конвенції.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки суду не надано достатньо належних і допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, то провадження по справі необхідно закрити.
Керуючись ст.ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Г.В. Панченко