Справа №461/1808/21
31 березня 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 не сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 аліменти па утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в розмірі 2500,00 грн., що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 22.02.2021 року за період з 16.01.2020 року по 22.02.2021 року в сумі 23556.67 грн., тобто перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, чим скоїв адміністративне правопорушення. передбачене статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з'явився, про дату судового засідання повідомлявся належним чином. З огляду на наведене, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з'явилася в судове засідання, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи - розпискою про отримання судового виклику.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності неодноразово не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, що підтверджується матеріалами справи, повідомлялась судом про час, дату та місце судового розгляду, тобто судом вжито вичерпних заходів для оповіщення особи про час та місце розгляду справи, визнано можливим провести розгляд справи у її відсутності.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Диспозиція ч. 1 ст. 183-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, що тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
При оцінці доказів суд керується принципом "поза розумним сумнівом», а саме, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
В постанові Верховного Суду по справі №813/2451/17 від 27.02.2018 р. зазначено, що сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено лише допустимими доказами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини., який вказав, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад вказаного вище адміністративного правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №62356715 від 25.02.2021 року , виконавчий лист №466/405/2020, докази скерування ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, розрахунок заборгованості по аліментах від 06.08.2020 року, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 16209,67 грн.
Вказані докази засвідчують факт відкриття виконавчого провадження, оповіщення боржника про наявність невиконаного зобов'язання та засвідчують наявність заборгованості.
З огляду на те, що наявні у матеріалах справи документи є такими, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, і є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення, суд в сукупності з іншими дослідженими документами, визнає такі докази допустимими та достовірними в процесі доказування.
Враховуючи зазначені положення законодавства та надаючи оцінку встановленим по справі фактичним даним, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та доведення їх сукупністю належних та достатніх доказів, приходжу до висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.183-1 КУпАП та його вина у вчиненні правопорушення, адміністративна відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.183-1 КУпАП, повністю доведена.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та виду адміністративного стягнення, суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, відсутність обставин, які виключають адміністративну відповідальність визначених ст.ст.38, 247 КУпАП, а тому приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт в межах санкції даної статті.
Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.
Крім того, ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягається до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 454,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 44-1, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді 120 (сто двадцяти) годин суспільно корисних робіт.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 454 гривні 00 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.