Провадження № 22-ц/803/3456/21 Справа № 216/7267/20 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
31 березня 2021 року м.Кривий Ріг
Справа № 216/7267/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року, яка постановлена суддею Кузнецовим Р.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 січня 2021 року,-
У грудні 2020 року ОСОБА_5 , як представник позивачки ОСОБА_4 та її законного представника ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Південно-східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Дніпро, про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року зазначена позовна заява залишена без руху, та вказано, що позов не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
А саме, у позовній заяві, у якості позивача зазначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її законним представником - ОСОБА_1 . До позову додано копію довіреності від 26.03.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_5 представляти виключно її інтереси, подавати виключно від її імені та отримувати виключно на її ім'я необхідні документи, у тому числі підписувати виключно за неї документи.
Суд першої інстанції зазначав, що, виходячи зі змісту повноважень, якими наділена ОСОБА_5 , в рамках даної довіреності, остання уповноважена на представництво інтересів виключно Задорожньої А.О., проте виходячи з предмету позову, а саме стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції, встановлено, що позивачкою є ОСОБА_4 , яка в силу вимог ст.ст. 46-48 ЦПК України, не має цивільної процесуальної дієздатності.
Отже, для представництва інтересів малолітньої ОСОБА_4 , у ОСОБА_5 повинна бути нотаріально посвідчена довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідно до Закону, в яких законним представником малолітньої ОСОБА_4 - її матір'ю ОСОБА_1 надається право ОСОБА_5 подавати позов в інтересах її дитини.
Надано позивачці строк - десять днів з дня отримання ухвали, для усунення вказаних недоліків.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі третьої особи - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро, про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції - визнано не поданою та повернуто позивачу, роз'яснено право повторного звернення із повною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити матеріали провадження до суду першої інстанції іншому судді, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
ОСОБА_1 зазначає, що вимога суду першої інстанції про те, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не має права подавати позов в інтересах дитини ОСОБА_4 неправомірний, оскільки представник має право здійснювати усі правочини, які має права здійснювати довіритель. Довіреність до суду першої інстанції була подана на представництво ОСОБА_1 , в якій вказано, про те, що ОСОБА_5 має право здійснювати будь-які правочини, зокрема представляти інтереси самої дитини.
Вказує, що не відома інформація щодо її уточнюючої позовної заяви.
Зазначає, що відмова суду першої інстанції у прийнятті позовної заяви з підстав, що вона «начебто» знаходиться за кордоном є дискримінацією.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали від 23.12.2020 року не виконано, оскільки до суду ОСОБА_5 , як особою яка підписала та подала позовну заяву від 22.12.2020 року, не було надано нотаріально посвідчену довіреність або інший документ, що підтверджує її повноваження, як представника відповідно до Закону.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, встановивши, що позовна заява ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє представник за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_5, до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі третьої особи -Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро, про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України, 23 грудня 2020 року постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачці строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху (а.с. 26,26-зворот).
05 січня 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі третьої особи - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро, про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції ( а.с. 30-32).
Проте, ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі третьої особи - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро, про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції - визнано не поданою та повернуто позивачу, оскільки вимоги ухвали від 23.12.2020 року не виконано, оскільки до суду ОСОБА_5 , як особою яка підписала та подала позовну заяву від 22.12.2020 року, не було надано нотаріально посвідчену довіреність або інший документ, що підтверджує її повноваження, як представника відповідно до Закону.
Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.
За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
З огляду на викладене не можна вважати, що позивачка ОСОБА_1 , отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилилась від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) нею до суду першої інстанції направлено відповідну заяву про усунення недоліків.
Суд першої інстанції, розглянувши уточнену позовну заяву, яку було подано ОСОБА_1 05 січня 2021 року, зазначив, що вона є самостійним позовом та ніяким чином не відноситься до позовної заяви, яка надійшла 22.12.2020 року, що не відповідає матеріалам справи.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано неподаною та повернуто позовну заяву позивачці.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивачки на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 рокускасувати та направити матеріали за позовом ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє представник за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_5, до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі третьої особи -Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро, про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням індексу інфляції до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 31 березня 2021 року.
Головуючий:
Судді: