29 березня 2021 року Справа № 160/9270/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі № 160/9270/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.03.2021 року до суду надійшла заява позивача в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення при розрахунку заробітної плати для обчислення розміру пенсії періоду з 14.02.2011 року по 01.08.2014 року (включно) в ході повторного розгляду відповідачем її заяви на призначення пенсії від 15.07.2020 року на виконання рішення суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, до даної заяви позивачем не додано доказів сплати судового збору.
У свою чергу, як визначено в ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана позивачем в порядку статті 383 КАС України вищезазначена заява до передбаченого частиною 2 статті 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
Суд зазначає, що п.п. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановна сплата судового збору за подання заяв, пов'язаних із виконанням судових рішень, у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2 270,00 грн., що визначено Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Таким чином, заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 681, 00 грн.
В заяві позивач просить відстрочити сплату судового збору, до винесення рішення.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначеними правовими нормами встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Позивачем не зазначено жодної з вказаних вище підстав для звільнення його від сплати судового збору, або відстрочення такої сплати.
Таким чином суд вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню.
В свою чергу, необхідність сплати судового збору за подання заяви в порядку ст. 383 КАС України передбачена вимогами даної статті.
Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України відображені також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18 та у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 0240/2226/18-а.
Таким чином суд приходить до висновку про невідповідності заяви вимогам статті 383 КАС України.
За правилами частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вимогам, визначеним у частинах 2-4 цієї статті, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Враховуючи викладене суд вважає, що заява подана без додержання вимог ст. 383 КАС України у зв'язку з чим підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі № 160/9270/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Суддя С.І. Озерянська