м. Вінниця
29 березня 2021 р. Справа № 120/32/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,
представника позивача: Корнійчука Д.А.,
представника відповідача: Вербицької Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що є громадянкою України, отримувала пенсію за віком, виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Виплату пенсії було припинено у зв'язку з її виїздом за кордон. Однак, дізнавшись про те, що їй протиправно припинено виплату пенсії, позивач через свого представника 26.08.2020 звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії.
Проте, листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 09.12.2020 № 0200-0202-8/59269 позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії, у зв'язку з тим, що позивачка не звернулася особисто до органу що призначає пенсії за місцем проживання, а також у зв'язку із відсутністю у позивачки місця реєстрації на території України.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулася з адміністративним позовом до суду. Мотивом позову стало те, що нею через представника подано всі документи, які передбачені законодавством України для поновлення виплати пенсії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження.
02.02.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що згідно Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок від 25.11.2005 № 22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до Управління Пенсійного фонду України у районі, місті за місцем проживання (реєстрації). Особа яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації).
Ухвалою від 15.02.2021, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, призначено судове засідання та зобов'язано сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, забезпечити явку в засідання представників сторін. Крім того, вказаною ухвалою витребувано в відповідача відомості про дату призначення та дату припинення виплати пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з наданням належним чином засвідчених копій документів. Також, запропоновано представнику позивача, за наявності в його розпорядженні інформації про дату призначення та дату припинення виплати пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 24.02.2021 провадження у справі відкладено на 09.03.2021, в зв'язку з отриманням від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що виконання ухвали суду від 15.02.2021 потребує додаткового часу, адже матеріали пенсійної справи відсутні в розпорядження ГУ ПФУ у Вінницькій області, в зв'язку з чим направлено запит до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради з метою витребування відповідних матеріалів пенсійної справи. Крім того, вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів.
09.03.2021 в судовому засіданні представником відповідача суду надано копію відповіді Департамету соціальної політики Вінницької міської ради №08-00-008-12855 від 05.03.2021, в якому повідомлено, що ОСОБА_2 на обліку в Департаменті не перебуває.
З огляду на повідомлені представником відповідача обставини, суд ухвалою від 09.03.2021 витребував в Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв'язку з цим, розгляд справи відкладено на 22.03.2021.
За клопотанням представника відповідача, судове засідання призначене на 22.03.2021 відкладено на 29.03.2021.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, а також усних пояснень наданих під час судового розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву від 02.02.2021 за вх. №3594, а також в усних поясненнях наданих по суті заявлених позовних вимог.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як вказує представник позивача у позовній заяві, його довіритель, ОСОБА_1 в 1997 році виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю де з 24.04.2017 перебуває на консульському обліку в консульському відділі посольства України в Ізраїлі. В зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання до Ізраїлю позивачці припинено виплату пенсії керуючись чинними на той час положеннями п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
03.09.2019 між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро "Корнійчук та Партнери" в особі керуючого бюро - адвоката Корнійчука Д.А. був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 01-Ш.
27.03.2020 представник позивача звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач листом відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з тим, що пенсія виплачується лише громадянам України за наявності паспорта громадянина України та документу, який засвідчує фактичне проживання особи на території України.
Вказана відмова представником позивача була оскаржена в судовому порядку, однак рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2020 постановленого у справі №120/1708/20-а, залишеної без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовити.
28.08.2020 представник позивача звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії за вислугу років з 07.10.2009. Серед іншого до заяви було додано довідку реквізитів рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України" на який слід здійснювати виплату пенсійного забезпечення позивача.
На вказану заяву відповідач листом від 09.12.2020 за №0200-0202-8/59269 відмовив у поновленні виплати пенсії, у зв'язку з тим, що Порядком від 25.11.2005 за № 22-1 передбачено особливості поновлення виплати пенсії. Так, пунктом 1.5 Порядку визначено, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (пункт 2.9 Порядку) (а.с.37-39).
Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Щодо відмови відповідача у поновленні виплати пенсії.
Частиною 2 ст. 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Згідно з положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За правилами ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі Закон від 11.12.2003 № 1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон від 09.07.2003 №1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України
Статтею 51 Закону від 09.07.2003 №1058-ІV визначено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Однак, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та положення другого речення ст. 51 вказаного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Рішенням Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Водночас, особливості припинення та поновлення виплати пенсії визначені Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.
Відповідно до п. 1.5 Порядку від 25.11.2005 № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Пунктом 2.9 Порядку від 25.11.2005 № 22-1 зазначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі Закон від 20.11.2012 № 5492-VI) п. п. б), п. 1 ч. 1 ст. 13 зазначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно 2.23 Порядку від 25.11.2005 № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
З огляду на зазначене, відмова відповідача у листі від 09.12.2020 за №0200-0202-8/59269 є безпідставною та не ґрунтується на законі, оскільки Порядком від 25.11.2005 за № 22-1 визначено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником. При цьому, відсутні приписи про те, що позивач повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Разом із тим, суд звертає увагу на те, що до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності, що підтверджується переліком доданих до заяви документів.
Такі висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду (постанова від 31 січня 2019 року у справі № 520/9721/16-а, постанова від 08 липня 2019 року у справі № 426/7157/16-а).
Відтак, аналіз підстав, за яких відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , свідчить про їх необґрунтованість та протиправність, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо відмови у поновленні виплати пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Визначаючись з приводу того, з якого часу позивачу слід поновити виплату пенсії, суд враховує наступне.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, Конституція України а пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі №815/1226/18 щодо застосування строків звернення до суду дійшла висновку, що зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі ("правильному" розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рл/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, у відповідача немає правових підстав не поновлювати виплату пенсії позивачу саме з 07.10.2009.
В свою чергу, визначаючись щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести виплату поновленої пенсії шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що до заяви представника позивача від 26.08.2020 про призначення/перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 , було додано заяву позивача від довідку з реквізитами про перерахування належних їй сум пенсій на рахунок відкритий на її ім'я в ПАТ "Державний ощадний банк України".
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках (далі - Порядок № 1596). Цей Порядок (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 22.09.2016) визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.
Уповноваженими банками згідно з пунктом 2 Порядку № 1596 є банки, визначені переможцями конкурсу на право виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ через поточні рахунки відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1231.
Як зазначено в пункті 6 Порядку № 1596, одержувачі самостійно обирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Таким чином, статтею 47 Закону № 1058-ІV передбачено можливість виплати пенсії через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Водночас пунктом 6 Порядку № 1596 визначено, що пенсіонери самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині відповідача провести виплату поновленої пенсії шляхом перерахування коштів на банківський рахунок є підставними та підлягають задоволенню, адже отримання пенсійного забезпечення на банківський рахунок прямо передбачено положеннями чинного законодавства.
При цьому, надаючи оцінку позовним вимогам в частині зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсійному забезпеченню за три роки суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 20.05.2020 по справі №815/1226/18, в якій зокрема вказано на те, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
Спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону №1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
В Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України".
Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.
Невиконання державою покладених на неї обов'язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб'єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної їй пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
За наведених обставин, враховуючи, що вище по тексту судом було встановлено право позивача на поновлення виплати їй пенсії саме з 07.10.2009, суд вважає, що виплата позивачу заборгованості по пенсійному забезпеченню із застосуванням будь-яких обмежень є неприпустимим та порушуватиме її права.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 840,80 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити та виплати ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Виплату пенсії ОСОБА_1 проводити шляхом перерахування коштів на банківський рахунок вказаний в додатках до її заяви про виплату (поновлення) раніше призначеного пенсійного забезпечення від 26.08.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)
Повний текст рішення суду складено 02.04.2021
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна