18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
24 березня 2021 року м. Черкаси справа № 925/74/21
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання Л.В.Романенко, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50
до Комунального підприємства «Авто-Ріка», вул. 206-ї Дивізії, буд. 1 в м. Канів, Черкаської області
про стягнення 218543,27 грн заборгованості за кредитним договором,
за участю повноважних представників сторін:
позивач: Назаренко С.М. - за довіреністю;
відповідача: участі не брав.
АТКБ «Приватбанк» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до КП «Авто-Ріка» про стягнення заборгованості за договором №б/н від 24.04.2014 в розмірі 218543,27 грн., з яких:
193450,27 грн заборгованості за кредитом,
16365,29 грн заборгованості по процентам за користування кредитом,
5825,96 грн пені,
2901,75 грн заборгованості по комісії за користування кредитом,
та відшкодування судових витрат.
Короткий опис руху справи:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.01.2021 відкрито провадження у справі. Справу призначено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.02.2021 судове засідання відкладено на 04.03.2021.
Відповідач вимоги заперечив, просить відмовити в задоволенні позову.
03.03.2021 позивач надав відповідь на відзив з доказами вручення представнику відповідача. Позовні вимоги підтримує, надав витяг з ЄДР на відповідача.
04.03.2021 проведення судового засідання відкладено на 12:00 год. 24.03.2021.
В судовому засіданні:
Позивач вимоги підтримав, просить позов задовольнити.
В судове засідання 24.03.2021 відповідачем подано заяву про повне визнання позову та часткове повернення позивачеві судового збору.
Позивачем подано заяву суду про повернення з бюджету 50% сплаченого судового збору.
За результатами судового розгляду судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:
24.04.2014р. Відповідачем - комунальним підприємством «Авто-ріка» через систему інтернет-клієнт-банк було підписано заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Заява), відповідно до умов якої він приєднався до розділу 3.18.1.16 «Умов та правил надання банківських послуг» (далі-Умови), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 24.04.2014 (далі - Договір), та зобов'язався виконувати умови цього Договору (а.с. 14-23).
Відповідно до п.3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє Клієнта, на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому «Умов та правил надання банківських послуг».
Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому «Умов та правил надання банківських послуг» Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту, в односторонньому порядку, передбаченому цими «Умовами та правилами надання банківських послуг», Клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг». В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні .
Відповідно до п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» . При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг», Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту.
Відповідно до Договору Позивачем було перераховано на поточний рахунок Відповідача кредитні кошти у розмірі 200000,00 грн.
На підставі п.3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта про свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта. Банк виконав договірні зобов'язання у повному обсязі, надавши Відповідачу кредитний ліміт в розмірі 200000,00 грн. (а.с. 24).
Відповідно до розділу Умов 3.18.4 яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Відповідно п. 3.18.4.1.1.Умовза період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно п. 3.18.4.1.2. при обнулінні дебетового сальдо в одну4 з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
Відповідно п. 3.18.4.1.3. у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно п. 3.18.4.1.4. розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Відповідно п.3.18.2.3.4. Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого «Умов та правил надання банківських послуг», змінити умови кредитування - вимагати Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно п. 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання, клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється в гривні.
Станом на 10.12.2020 у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість в сумі 218543,27грн., яка складається з:
- 193450,27 заборгованість за кредитом
- 16365,29 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом;
- 2901,75 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії;
- 5825,96 грн. пені.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Інших доказів сторонами не подано.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи письмові доводи та пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Суд встановив, що між сторонами виникли кредитні договірні правовідносини.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно п. 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання, клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється в гривні.
За приписами п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до 3.18.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Відповідно до п. 3.18.1.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обслуговування кредиту-фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта. Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором від 22.04.2014 виконав належним чином, на виконання умов договору надав Відповідачу кредитний ліміт у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів та випискою по рахунку 2600, з якої вбачається наявність дебетового сальдо на поточному рахунку боржника, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 24).
Відповідач заборгованість по кредиту погасив частково, борг за кредитом не сплатив, що підтверджується наявними матеріалами справи, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем за договором від 24.04.2014 станом на момент судового розгляду справи становить 218543,27 грн, яка складається з:
- 193450,27 грн заборгованості за кредитом
- 16365,29 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом;
- 2901,75 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії;
- 5825,96 грн. пені та визнано Відповідачем.
Враховуючи те, що борг Відповідача перед Позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи; вимога Позивача про стягнення з відповідача 218543,27 грн заборгованості за кредитом є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання за договором від 24.04.2019, Позивачем за період з 01.10.2020 по 10.12.2020 нарахована до стягнення пеня в сумі 5825,96 грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ч.2. ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані Позивачем в поданому ним розрахунку, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.10.2020 по 10.12.2020 в сумі 5825,96 грн. Відтак, вимога про стягнення 5825,96 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. Відповідач до прийняття рішення судом не заявляв про зменшення розміру пені.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 16365,29 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 2901,75 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 5825,96 грн. пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і, відповідно, підлягають до задоволення та примусового стягнення з відповідача на користь позивача.
Сторони не заявляли про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, в тому числі і скорочених (спеціальних) строків. Суд враховує, що про застосування строків сторона можна заявити лише до прийняття рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку з кредитною установою. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010, рішення «Трофімчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).
У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» («Chapman vs. the United Kingdom»), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача в розмірі 50% та стягнути на користь Позивача 1639,08 грн. витрат по сплаті судового збору. У зв'язку з повним визнання позову повернути позивачеві з Державного бюджету 1639,07 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача: комунального підприємства «Авто-Ріка» м. Канів, Черкаської області, вул. 206-ї Дивізії, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38452817, номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача - акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (поштова адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50), ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14360570, номер рахунку в банку невідомий
193450,27 грн заборгованості за кредитом,
16365,29 грн заборгованості по процентам за користування кредитом,
5825,96 грн пені,
2901,75 грн заборгованості по комісії за користування кредитом,
1639,08 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повернути з Державного бюджету на користь позивача - акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (поштова адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50), ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14360570, номер рахунку в банку невідомий:
1639,07 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №ВОJ68В393К від 28.12.2020. Оригінал платіжного доручення залишити в справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.
Повне рішення складено 29.03.2021.
Суддя Г.М.Скиба