вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" березня 2021 р. Справа № 911/3532/20
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Атмосфера Інжиніринг”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діал Люкс”, Київська область, м. Бровари
про стягнення 42859,31 грн.
за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Атмосфера Інжиніринг” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діал Люкс” (відповідач) про стягнення заборгованості за поставку товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.01.2021 р.
18.01.2021 р. на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 17.02.2021 р., розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2021 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 17.03.2021 р.
Крім того, розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України про виклик відповідача - уповноваженого представника ТОВ “Діал Люкс” в судове засідання - 17.03.2021 р.
В судове засідання з'явився лише представник позивача, уповноважений представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час розгляду даного спору був повідомлений належним чином.
Крім того, відповідачем у встановлений судом строк не подано відзив на позов.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Судом, враховано, що в силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання та не подання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
20.09.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Діал Люкс” (відповідач) на підставі усної домовленості про поставку товару виставило Товариству з обмеженою відповідальністю “Атмосфера Інжиніринг” рахунок № 427 на оплату Битовки будівничої Б600 у кількості 2 шт. та послуг з перевезення на загальну суму 42000,00 грн. (разом з ПДВ).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно платіжного доручення № 523 від 20.09.2019 р. було перераховано відповідачу кошти в розмірі 42000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за битовки будівничі зг. рахунка на оплату № 427 від 20.09.2019 р. в т.ч. ПДВ 20% 7000,00 грн.»
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач після отримання коштів жодним чином не виходив на зв'язок із представниками позивача, зобов'язання не виконав, товар згідно домовленостей не поставив.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 02.09.2020 р. № 134, в якому вимагав у семиденний строк від дня отримання зазначеного листа здійснити поставку товару, за яким було здійснено попередню оплату (копію листа та доказів його направлення долучено до матеріалів справи).
У зв'язку з ненаданням відповідачем відповіді на вищевказану вимогу, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 06.10.2020 р. № 137 про розірвання в односторонньому порядку договору поставки, укладеного в спрощений спосіб, та в якому вимагав у семиденний строк від дня отримання зазначеного листа повернути ТОВ “Атмосфера Інжиніринг” грошові кошти, які було сплачено в якості попередньої оплати за товар згідно рахунку на оплату № 427 від 20.09.2019 р. в сумі 42000,00 грн. (копію листа та доказів його направлення долучено до матеріалів справи).
Виходячи з вищенаведених обставин, оскільки з боку відповідача вимоги позивача залишено без відповіді та задоволення, ТОВ “Атмосфера Інжиніринг” звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 42859,31 грн., з яких 42000,00 грн. - сума боргу за непоставлений товар, 632,10 грн. інфляційних втрат та 227,21 грн. 3% річних.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини суду не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини першої ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із частиною другою ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Здійснення позивачем 20.09.2019 р. оплати з посиланням на рахунок відповідача № 427 від 20.09.2019 р. в сумі 42000,00 грн. свідчить про прийняття пропозиції щодо придбання товару.
Таким чином, вищенаведеними обставинами підтверджується, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір поставки (купівлі-продажу) товару.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 частини першої ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору та здійснив попередню оплату товару згідно рахунку № 427 від 20.09.2019 р., виставленого відповідачем.
Разом з тим, відповідач товар позивачу не поставив, отримані від позивача в рахунок попередньої оплати кошти позивачу не повернув, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки АТ “Міжнародний інвестиційний банк” від 18.11.2020 р. № 317/104.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за зобов'язанням закон покладає на боржника.
Частиною першою ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина друга ст. 74 ГПК України).
Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення 42000,00 грн. боргу за непоставлений товар, відповідачем дані обставини належними доказами не спростовано.
Поряд з зазначеним, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 632,10 грн. інфляційних втрат та 227,21 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
В силу положеннь ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 910/12382/17).
За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 918/631/19.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 р. у справі № 910/24266/16, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитись. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено вірно.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд задовольняє позов та стягує з відповідача на користь позивача 42000,00 грн. основного боргу, 227,21 грн. 3% річних та 632,10 грн. інфляційних втрат.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Діал Люкс” (07401, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 115; код ЄДРПОУ 40738844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атмосфера Інжиніринг” (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 55, офіс 212; код ЄДРПОУ 41535065) 42000 (сорок дві тисячі) гривень 00 копійок основного боргу, 227 (двісті двадцять сім) гривень 21 копійку 3 % річних, 632 (шістсот тридцять дві) гривні 10 копійок інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок судового збору.
3. Видати наказ.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання 31.03.2021 р.
Суддя А.В. Лопатін