Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "30" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1274/20
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро"
До боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю" Горбулівське"
про визнання банкрутом
Суддя Гнисюк С.Д.
Присутні:
- за участю: ФОП Гораєвський І.Л. - паспорт серії НОМЕР_1 виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м.Києві 28.05.2002; ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області 02.02.2009 (ТОВ "Волинська аграрна компанія"); Менський В.В. - довіреність №1713/06-30-05-05 від 02.12.2020 (ГУ ДПС у Житомирській області); Опенько Д.А. - посвідчення №671 від 04.11.2010 (ДПАТ "НАК "Украгролізинг") - в режимі відеоконференції;
- від боржника: Руснак В.О. - директор ТОВ "Горбулівське";
- за участю: Кирик О.В. - розпорядник майна, посвідчення а/к 144 від 31.01.2013.
В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/1274/20 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (с. Горбулів, Черняхівський район, Житомирська область) (далі - ТОВ "Горбулівське", боржник).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020, зокрема, відкрито провадження у справі №906/1274/20 про банкрутство ТОВ "Горбулівське"; оприлюднено повідомлення про відкриття Господарським судом Житомирської області провадження у справі №906/1274/20 про банкрутство ТОВ "Горбулівське"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кирик Оксану Володимирівну, за її згодою.
22.01.2021 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" від 20.01.2021 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю" Горбулівське" (з додатками).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.01.2021, зокрема, прийнято заяву ТОВ "Волинська аграрна компанія" від 20.01.2021 про визнання грошових вимог до ТОВ "Горбулівське".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.03.2021, зокрема, відкладено розгляд заяви ТОВ "Волинська аграрна компанія" від 20.01.2021 про визнання грошових вимог до ТОВ "Горбулівське"; засідання суду призначено на 30.03.2021; постановлено ТОВ "Волинська аграрна компанія", до дати наступного попереднього засідання, подати до суду письмові пояснення та докази здійснення часткової оплати заборгованості.
26.03.2021 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від ТОВ "Волинська аграрна компанія", надійшла заява від 22.03.2021 про уточнення грошових вимог, з додатками.
В попередньому засіданні 30.03.2021 розглядалась заява ТОВ "Волинська аграрна компанія" від 20.01.2021 про визнання грошових вимог до ТОВ "Горбулівське" (з урахуванням заяви від 22.03.2021 про уточнення грошових вимог).
Присутній в попередньому засіданні 30.03.2021 представник заявника, заяву від 20.01.2021 (з урахуванням заяви від 22.03.2021) підтримав у повному обсязі. Зазначив, що вимоги зменшено (заявник відмовився від суми штрафу). Просить суд визнати вимоги на суму 696599,44 грн.
Судом прийнято відмову заявника від частини вимог (штрафні санкції).
Присутня, в попередньому засіданні 30.03.2021, розпорядник майном боржника - Кирик О.В. щодо задоволення вимог ТОВ "Волинська аграрна компанія" заперечувала частково, що відображено у її повідомленні від 01.03.2021 про результати розгляду грошових вимог.
Суд дослідив докази, додані до заяви. Будь-яких зауважень щодо їх невідповідності до оригіналів, суду не заявлено.
Дослідивши заяву з грошовими вимогами до боржника та матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд, встановив наступне.
Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
За приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Кодексу про банкрутство, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Судом встановлено, що заява подана в межах встановленого строку.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Судом встановлено, що вимоги кредитора до боржника виникли на підставі наступного.
Вимога за Договором поставки зерна пшениці врожаю 2019 року №3 від 04.02.2019 року.
У своєму повідомленні від 01.03.2021 про результати розгляду грошових вимог розпорядник майна зазначає про, те що боржником повністю не визнано грошові вимоги ТОВ «Волинська аграрна компанія». Вказує, що вимоги за Договором Поставки зерна пшениці врожаю 2019 року № 3 від 04.02.2019 між ТОВ «Волинська аграрна компанія» (Покупець) та ТОВ «Горбулівське» (Постачальник) було укладено форвардний Договір поставки зерна пшениці врожаю 2019 року №3. Згідно п.1.1 Договору сторони встановили, що у порядку та на умовах цього договору Постачальник у визначений сторонами строк (до 01.08.2019 р. - п. 2.1.2 договору) передає Покупцю у власність пшеницю (у кількості 100 тон - п. 2.1.2 договору), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її. Пунктом 5.1 договору визначена ціна на момент укладення цього договору для здійснення попередньої оплати, а саме: за одиницю товару (тону) складає 3628,00 грн. Загальна базова ціна договору на момент укладення складає 362 800,00 грн. (п.5.2 договору). На виконання умов договору ТОВ «Волинська аграрна компанія» здійснила попередню оплату у період з 08.02.2019 по 29.03.2019 на загальну суму 362 800,00 грн. Проте ТОВ «Горбулівське» свої зобов'язання не виконало, і у строк до 01.08.2019 зерно не поставило. У зв'язку з чим у останнього перед ТОВ «Волинська аграрна компанія» утворилася заборгованість у сумі 362 800,00 грн. Заборгованість перед ТОВ «Волинська аграрна компанія» у розмірі 362 800.00 гри, по Договору Поставки зерна пшениці врожаю 2019 року № 3 від 04,02.2019 боржником не визнається повністю. Щодо нарахованих штрафних санкцій (штраф у розмірі 181 400,00 грн. - неустойка у вигляді штрафу, 14 820,13 грн. - 3% річних, 20 389,36 грн. - інфляційних втрат) зазначає про те, що зважаючи на те, що строк виконання зобов'язання за Договором поставки зерна пшениці врожаю 2019 року №3 настав 01.08.2019, то право на нарахування неустойки у вигляді штрафу у сумі 181 400,00 гри., передбаченої п. 5.2. Договору, виникло у ТОВ «Волинська аграрна компанія» 11.08.2019 та заявлено з пропущенням строку позовної давності (12 місяців), у зв'язку з чим не визнається розпорядником майна.
Судом досліджено наступне.
04.02.2019 року між ТОВ «Волинська аграрна компанія» (Покупець) та ТОВ «Горбулівське» (Постачальник) було укладено форвардний Договір поставки зерна пшениці врожаю 2019 року №3, згідно п. 1.1. якого сторони обумовили, що у порядку та на умовах цього договору Постачальник у визначений Сторонами строк передає Покупцю у власність пшеницю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.
Відповідно до п.2.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю зерно пшениці у кількості 100 тонн, яке буде вирощене та зібране в 2019 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення Постачальника загальною посівною площею 40 га на території Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області. А згідно п.2.1.2. Постачальник зобов'язаний поставити товар для зберігання на зерновий склад вказаний в п.2.2 Договору в кількості 100 тонн в строку до 01.08.2019 року включно.
Також сторони, п.5.1 Договору встановили, що ціна на момент укладення цього Договору для здійснення попередньої оплати за одиницю товару (тонну) складає 3628,00 грн. з урахуванням ПДВ. А п.5.2. Договору встановлено, що загальна базова ціна Договору на момент укладення складає 362 800,00 грн., в тому числі ПДВ.
На підставі умов Договору поставки зерна пшениці врожаю 2019 року №3 від 04.02.2019 року ТОВ «Волинська аграрна компанія» здійснила оплату ТОВ «Горбулівське» 362 800,00 грн. в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями: №1414 від 08.02.2019 року на суму 46500,00 грн., №1416 від 12.02.2019 року на суму 17000,00 грн., №1427 від 18.02.2019 року на суму 126000,00 грн., №1432 від 22.02.2019 року на суму 15000,00 грн., №1433 від 25.02.2019 року на суму 4000,00 грн. №1436 від 27.02.2019 року на суму 25000,00 грн., №1441 від 01.03.2019 року на суму 18300,00 грн., №1453 від 11.03.2019 року на суму 30300,00 грн., №1460 від 15.03.2019 року на суму 10900,00 грн., №1467 від 8800,00 грн., №1483 від 29.03.2019 року на суму 61000,00 грн.
Однак, ТОВ «Горбулівське» (Постачальник) належним чином не було виконано свої зобов'язання щодо поставки зерна пшениці у кількості 100 тонн в строк до 01.08.2019 року, та грошові кошти оплати за зерно також не здійснив, а тому станом на 20.01.2021 року має заборгованість перед ТОВ «Волинська аграрна компанія» в розмірі 362 800,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу та поставки.
Згідно з частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У статті 712 ЦК України зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частин 1, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
За ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо штрафних санкції слід зазначити, що заявник - ТОВ «Волинська аграрна компанія», згідно заяви від 22.03.2021 про уточнення грошових вимог, відмовилось від заявлених штрафних санкцій в сумі 181400,00 грн. і відмову прийнято судом, тому у цій частині спір відсутній.
Щодо вимог заявника в частині 3% та інфляційних втрат, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 232 - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку для виконання боржником умов договору виникло зобов'язання повернути заявнику суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У боржника виникло грошове зобов'язання перед заявником, розмір якого підтверджується вищезазначеними доказами.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України, у боржника (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три процента річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на викладене, заявник має право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат за три роки, які передували моменту звернення з позовною заявою до суду Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 по справі №922/4099/17 та у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 по справі №3-1522гс16.
Тому суд не приймає заперечення боржника та розпорядника майна в цій частині, так як вони суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до розрахунку від основного зобов'язання в сумі 362 800,00 грн. починаючи з 02.08.2019 по 20.01.2021 сума 3% річних складає 16 012,90 грн. інфляційних втрат 27 717,92 грн.
ТОВ «Волинська аграрна компанія» просить суд визнати та включити грошові вимоги за Договором поставки зерна пшениці врожаю 2019 року №3 від 04.02.2019 року до реєстру кредиторів боржника ТОВ "Горбулівське": 362800,00 грн. - основного боргу, 16 012,90 грн. - 3% річних та 27 717,92 - інфляційних втрат.
За таких обставин, вимоги кредитора обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають визнанню.
Заперечення боржника та розпорядника майна щодо невизнання грошових вимог за Договором поставки зерна пшениці врожаю 2019 року №3 від 04.02.2019 року суд не приймає, так як вони спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи та не відповідають чинному законодавству України.
Вимога за Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансово допомоги №2-10-01/18 від 10.01.2018 року.
У своєму повідомленні від 01.03.2021 про результати розгляду грошових вимог розпорядник майна зазначає про, те що боржником повністю не визнано грошові вимоги ТОВ «Волинська аграрна компанія». Вказує, що вимоги за Договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги № 2- 10-01/18 від 10.01.2018. 10.01.2018 між ТОВ «Волинська аграрна компанія» (Позикодавець) та ТОВ «Горбулівське» (Позичальник) було укладено Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №2-10-01/18, відповідно до умов якого (п.2.1 Договору) Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу у сумі 200 000,00 грн., яка підлягає поверненню до 15.08.2018 (п.3.1 Договору). На виконання умов Договору ТОВ «Волинська аграрна компанія» було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Горбулівське» фінансову допомогу у розмірі 108 300,00 грн. у період з 10.01.2018 по 07.06.2018. ТОВ «Горбулівське» в свою чергу у строк до 15.08.2018 свої зобов'язання виконало частково - грошові кошти повернуло у розмірі 100 000,00 грн. Таким чином, заборгованість ТОВ «Горбулівське» перед ТОВ «Волинська аграрна компанія» станом на 15.08.2018 становила 8 300,00 грн. Заборгованість перед ТОВ «Волинська аграрна компанія» у розмірі 8 300,00 грн. за Договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги № 2-10-01/18 від 10.01.2018 Боржником не визнається повністю. Щодо нарахування кредитором 605,79 грн. - 3% річних та 1 162,83 грн. - інфляційних втрат за період з 16.08.2018 по 20.01.2021 необхідно зазначити, що Кредитором пропущені строки позовної давності зі стягнення 605,79 грн. - 3% річних та 1 162,83 грн. - інфляційних втрат.
Судом встановлено наступне.
10.01.2018 року між ТОВ «Волинська аграрна компанія» (позикодавцем) та ТОВ «Горбулівське» (позичальником) було укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №2-10-01/18, згідно умов якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п.2.1 Договору, поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 200000,00 грн. без ПДВ. Згідно п.3.1. Договору сторони обумовили, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 15.08.2018 року.
Так, ТОВ «Волинська аграрна компанія» виконала взяті на себе зобов'язання згідно Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №2-10-01/18 від 10.01.2018року та перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Горбулівське» фінансову допомогу у загальному розмірі 108300,00грн. (що підтверджується плaтiжними дорученнями: №852 від 10.01.2018 року на суму 17000,00 грн.; №855 від 18.01.2018 року ні суму 12500,00 грн.; №880 від 06.02.2018 року на суму 9500,00 грн.; №901 від 06.03.2018 року на суму 8800,00 грн.; №918 від 19.03.2018 року на суму 5000,00 грн., № 945 від 19.04.2018 року на суму 5500,00 грн.; №994 від 07.06.2018 року на суму 50000,00 грн.
Однак, ТОВ «Горбулівське» свої зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги в строк до 15.08.2019 року та до цього часу перед ТОВ «Волинська аграрна компанія» виконало частково, повернувши лише 100 000,00 грн. (копія банківської виписки додано).
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3. 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст.1047 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.3 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
На підставі вищезазначеного, ТОВ "Горбулівське" не виконало свої зобов'язання в повному обсязі за Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №02-10-01/18 від 10.01.2018, а тому має заборгованість у сумі 8300,00грн.
Крім того, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже встановлено вище, стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Тому суд не приймає заперечення боржника та розпорядника майна в цій частині, так як вони суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до розрахунку від основного зобов'язання в сумі 8 300,00 грн., починаючи з 16.08.2018 року по 20.01.2021 року сума 3% річних складає 605,79 грн., інфляційних втрат 1 162,83 грн.
ТОВ «Волинська аграрна компанія» просить суд визнати та включити грошові вимоги за Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №2-10-01/18 від 10.01.2018 року до реєстру кредиторів боржника ТОВ «Горбулівське»: 8 300,00 грн. - основного боргу, 605,79 грн. - 3% річних та 1 162,83 грн. - інфляційних втрат.
За таких обставин, вимоги кредитора обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають визнанню.
Враховуючи вищезазначене, заперечення розпорядника майна та боржника щодо невизнання грошових вимог за Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №2-10-01/18 від 10.01.2018 року суд не приймає так як вони спростовані доказами, наявними в матеріалах справи та не відповідають чинному законодавству України.
Крім того слід зазначити про те, що відповідно до відзиву ТОВ «Горбулівське» не визнає грошових вимог ТОВ «Волинська аграрна компанія» з наступних підстав. Вимоги ТОВ «Волинська аграрна компанія» до ТОВ «Горбулівське» випливають з Форвардного договору поставки зерна врожаю 2019 року № 3 від 04.02.2019 року, Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 2-10-01/18 від 10.01.2018 року. Вказані договори підписані від імені ТОВ «Волинська аграрна компанія» директором ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_2 , який являється учасником ТОВ «Горбулівське» з часткою в статутному капіталі в розмірі 75 %. Посилається на норми Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю», Закону України «Про акціонерні товариства»; Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю». Вбачає конфлікт інтересів у директора ТОВ «Волинська аграрна компанія» ОСОБА_1 при укладенні Форвардного договору поставки зерна врожаю 2019 року № 3 від 04.02.2019 року та Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 2-10-01/18 від 10.01.2018 року.
Щодо зазначеного, суд вказує про наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу про банкрутство, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Правочини, щодо яких є заінтересованість, - правочини, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, арбітражного керуючого чи кредиторів.
Термін "конфлікт інтересів" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання корупції".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання корупції", потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до ст. 42 Кодексу про банкрутство, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав, зокрема, боржник уклав договір із заінтересованою особою.
Отже дослідження питання заінтересованої особи та конфлікту інтересів вирішується судом у справах щодо недійсності правочинів, наразі предметом розгляду заяви є питання наявності непогашеної заборгованості по договорам.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
З огляду на зазначене, суд не приймає заперечення у даній частині так як вони не можуть бути застосовані до заяви, предмет та результат розгляду якої не передбачає наслідку не проведення розрахунків по договорах, з підстави конфлікту інтересів.
Вимога безпідставно набутих коштів.
У своєму повідомленні від 01.03.2021 про результати розгляду грошових вимог розпорядник майна зазначає про, те що в серпні та грудні 2018 ТОВ «Волинська аграрна компанія» здійснило перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Горбулівське» на загальну суму 336 000,00 грн. Станом на 22.12.2020 ТОВ «Горбулівське» повернуло ТОВ «Волинська аграрна компанія» грошові кошти у сумі 56 000,00 грн. Таким чином заборгованість ТОВ «Горбулівське» перед ТОВ «Волинська аграрна компанія» становить 280 000,00 грн. Заборгованість перед ТОВ «Волинська аграрна компанія» у розмірі 280 000,00 грн., як безпідставно набуті кошти, Боржником не визнається повністю. Посилається на ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Зазначає, що ТОВ «Волинська аграрна компанія» не пред'являло до ТОВ «Горбулівське» вимогу про сплату боргу у сумі 280 000,00 грн., тобто строк виконання зобов'язання у ТОВ «Горбулівське» фактично не настав. У зв'язку з невизнанням Боржником грошових вимог ТОВ «Волинська аграрна компанія», та враховуючи вищевикладене, розпорядником майна грошові вимоги ТОВ «Волинська аграрна компанія» до ТОВ «Горбулівське» в сумі 874 018,11 грн. не визнано та до реєстру вимог кредиторів не включено.
Боржник згідно відзиву, зазначає про те, що в серпні та грудні 2018 ТОВ «Волинська аграрна компанія» здійснило перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Горбулівське» на загальну суму 336 000,00 грн. Станом на 22.12.2020 ТОВ «Горбулівське» повернуло ТОВ «Волинська аграрна компанія» грошові кошти у сумі 56 000,00 грн. Таким чином заборгованість ТОВ «Горбулівське» перед ТОВ «Волинська аграрна компанія» становить 280 000,00 грн. Посилається на ч. 2 ст. 530 ЦК України. Повідомляє, що ТОВ «Волинська аграрна компанія» не пред'являло до ТОВ «Горбулівське» вимогу про сплату боргу у сумі 280 000,00 грн., а отже строк виконання зобов'язання у ТОВ «Горбулівське» не настав. Просить суд відмовити в задоволенні заяви про визнання грошових вимог ТОВ «Волинська аграрна компанія» в повному обсязі.
Судом встановлено наступне.
В серпні та грудні 2018 року 10В «Волинська аграрна компанія» здійснила на розрахунковий рахунок ТОВ «Горбулівське» попередню оплату за кукурудзу, а саме здійснила загальну оплату на суму 336 000,00 грн., що підтверджуються платіжними дорученнями: №1125 від 30.08.2018 року на суму 130 000,00 грн.; №1130 від 31.08.2018 року на суму 26 000,00 грн.; №1335 від 07.12.2018 року на суму 100 000,00 грн.; №1351 від 12.12.2018 року на суму 80 000,00 грн. Разом з тим, Договір купівлі-продажу кукурудзи сторонами так і не було укладено, товар не було поставлено, а з отриманих коштів ГОВ «Горбулівське» повернуло ТОВ «Волинська аграрна компанія» лише 56 000,00 грн. (докази додаються), тому решта коштів, що складає 280 000 грн. є безпідставно набутими ТОВ «Горбулівське», а тому мають бути повернуті ТОВ «Волинська аграрна компанія».
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин. для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 2 даної статті передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору, як того вимагає ч. 3 ст. 180 ГК України, сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними у мовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії. договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч. 1 ст. 641, ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Отже, враховуючи зазначені норми закону, господарський договір вважається укладеним, якщо: було досягнуто згоди по всіх істотних умовах; сторонами дотриманий порядок укладання господарського договору, передбачений законом; дотримана форма господарського договору, передбачена законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними умовами договору купівлі-продажу товару є асортимент, кількість, якість товару, строки передачі майна у власність і ціна.
Разом з тим, у даному випадку сторони не досягли домовленості щодо купівлі- продажу товару, не визначили, яким саме характеристикам має відповідати поставлений товар, не визначили кількість, строки передачі товару, ціну та місце передачі товару.
Частиною 8 ст. 181 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Також для з'ясування факту вчинення договору та його змісту слід виходити з приписів ст. 205 ЦК України, згідно з якими договір може вважатись здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання бажаного правового результату.
У даному випадку, ГОВ «Волинська аграрна компанія» перераховано ТОВ «Горбулівське» грошові кошти, що підтверджують його волевиявлення отримати певний товар, однак ТОВ «Горбулівське» не здійснило дій щодо передачі товару. Тобто, ТОВ «Горбулівське» відмовилось укладати та виконувати договір купівлі-продажу товару, за яким попередньо отримало оплату, та лише частково повернуло 19.10.2018 попередньо оплату в розмірі 56000,00грн. (що підтверджується банківською випискою).
У відповідності до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
На підставі вищезазначеного вбачається, що ТОВ «Горбулівське» безпідставно отримало від ТОВ «Волинська аграрна компанія» грошові кошти, в зв'язку з чим станом на 20.01.2021 року утворилась заборгованість в сумі 280 000,00 грн., що не заперечується боржником та розпорядником майна.
Щодо заперечень боржника та розпорядника майна в частині того, що строк виконання зобов'язань не настав суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 1 Кодексу про банкрутство, боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020, зокрема, відкрито провадження у справі №906/1274/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське"; оприлюднено повідомлення про відкриття Господарським судом Житомирської області провадження у справі №906/1274/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське".
Згідно ч.14 Кодексу про банкрутство, з моменту відкриття провадження у справі, зокрема, пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
З огляду на зазначене, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство строк виконання усіх зобов'язань боржника вже настав, а отже норми ст.530 ЦК України у даному випадку не застосовуються.
Крім того, боржник і розпорядник майна посилаються на норму ст.530 ЦК України, яка входить до глави 48 Цивільного кодексу «Виконання зобов'язань», тобто глави, яка регулює встановлені договірні зобов'язання між сторонами.
Проте, ТОВ «Волинська аграрна компанія» заявляє грошові вимоги на підставі ст.1212, яка регулюється главою 83 ЦК України, що регулює відносини, які виникли в зв'язку набуттям, збереження майна без достатньо правової підстави.
З огляду на вказане, суд не приймає заперечення боржника та розпорядника майна в цій частині так як вони суперечать чинному законодавству України.
За таких обставин, вимоги кредитора обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають визнанню.
Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Боржником доказів погашення заборгованості не надано, доводів кредитора не спростовано.
За таких обставин, вимоги кредитора обґрунтовані, заявлені у строк та відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають визнанню.
Крім того слід зазначити, що судовий збір, сплачений за розгляд заяви зараховано до спеціального фонду державного бюджету України, у зв'язку з чим, на підставі статті 129 ГПК України на боржника покладається сплата судового збору, сплачена кредитором при поданні до суду заяви з вимогами до боржника.
Керуючись статтями 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -
1. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" на суму 696599,44 грн (з яких: 651100,00 грн - основний борг; 16618,69 грн - 3% річних; 28880,75 грн - інфляційних втрат) та 4540,00 грн. судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 та підпунктом 17.5 підпункту 17 пункту 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали: 01.04.2021.
Суддя Гнисюк С.Д.