73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
07.09.2007 Справа № 10/217-ПН-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області
до Відкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд"
про витребування майна з незаконного володіння шляхом виселення,
за участю
представників сторін:
від позивача - Марченко Т.А. - ст. інспектор;
від відповідача - Ігнатов Д.І. - представник.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (надалі -позивач) звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»(надалі -відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: приміщення четвертого поверху гуртожитку, розташованого за адресою вул. І. Кулика, 133-а площею 400 кв.м., а також приміщення площею 160 кв.м., розташоване в гуртожитку за адресою вул. Комкова, 76-а. Позивач стверджує, що це майно є державною власністю і знаходиться в користуванні відповідача.
Крім того, позивач зазначає, що при приватизації державного майна орендного проектно-будівельного підприємства «Херсонбуд»до статутного фонду створеного відкритого акціонерного товариства не ввійшло перелічене державне майно, але залишилося на балансі підприємства. Під час проведення перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду підприємства позивач встановив, що приміщення четвертого поверху, розташованого в місті Херсоні по вул. І. Кулика, 133-а площею 400 кв.м. використовується Медичним центром «Вавітон», який є структурним підрозділом відповідача. Також позивач стверджує, що приміщення площею 160 кв.м., розташоване в гуртожитку в місті Херсоні по вул. Комкова, 76 а, використовуються вжитлово-експлуатаційною організацією відповідача. У зв'язку з цим позивач дійшов до висновку про незаконність і безпідставність використання зазначеного державного майна, і запропонував відповідачеві укласти відповідний договір оренди спірного майна. Але оскільки такої згоди від відповідача не надійшло, позивач звернувся з відповідним позовом, в якому просить витребувати спірне майно з незаконного володіння відкритого акціонерного товариства «Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд»шляхом виселення з вищезазначених приміщень на підставі ст. 316, ч. 1 ст. 319, 386, 387 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про власність». В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги і просив їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позовну заяву вказав на відсутність підстав для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення з займаних приміщень. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на План приватизації державного майна орендного проектно-будівельного підприємства «Херсонбуд», затверджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області 29.10.1993 року (розділ 7), відповідно до якого гуртожитки, малосімейні будинки та гуртожитки готельного типу по залишковій вартості залишаються за підприємством.
Також відповідач посилається на Положення «Про порядок управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі», затверджене спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68. Відповідач зазначає, що користується і володіє спірним майном на підставі зазначеного Плану приватизації та Положення, а тому відсутні підстави для його витребування з незаконного володіння. На підставі вищевикладеного представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Відповідно до Плану приватизації державного майна орендного проектно-будівельного підприємства «Херсонбуд», затвердженого начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області 29.10.1993 року (розділ 7), гуртожитки, малосімейні будинки та гуртожитки готельного типу по залишковій вартості залишаються за підприємством, в тому числі приміщення, що знаходяться на четвертому поверсі гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 133-а, а також приміщення, розташовані в гуртожитку по вул. Комкова, 76-а в місті Херсоні.
З довідки відповідача від 23.08.07 № 02-11 вбачається, що всі гуртожитки фірми «Херсонбуд»були побудовані за рахунок фонду соціального розвитку підприємства (прибутку підприємства), а статус житлових приміщень гуртожитків вони не змінювали.
Перелічене майно є державною власністю, на яке поширюється дія спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68 «Про порядок управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі».
Листом від 22.03.2007 року № 03-867 позивач повідомив відповідача про необхідність укладення договору оренди зазначеного майна з регіональним відділенням, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»саме органи приватизації є єдиними орендодавцями державного майна. У відповідь на цю пропозицію відповідач своїм листом від 13.07.2007 року повідомив позивача про необхідність використання зазначених приміщень для розміщення працівників підприємства, тобто згідно з цільовим призначенням, і попросив не розглядати питання відносно передачі в оренду зазначених приміщень. 06.08.2007 року позивач своїм листом № 04-2712 знову звернувся до відповідача з пропозицією щодо вжиття заходів щодо укладення договорів оренди зазначеного державного майна згідно з чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи 20.07.07 та 23.07.07 позивачем була здійснена перевірка використання спірного державного майна. Під час перевірки позивач виявив, що спірне майно використовується структурними підрозділами відповідача: ЖЕК та Медичним центром «Вавітон». Натомість доказів того, що зазначені підрозділи займають площу 160 кв.м. та 400 кв.м відповідно, позивач не надав, а також не обґрунтував нормативно підстави проведення такої перевірки. Як вказує позивач, ці приміщення використовуються відповідачем без будь-якої правової підстави і не за цільовим призначенням, тому вони підлягають поверненню на підставі ст. 316, ч. 1 ст. 319, 386, 387 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про власність».
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, порядок управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, врегульований відповідним Положенням, затвердженим спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68.
Згідно з п.1.3 Положення управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства, зокрема, відповідно до принципу сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів. Але позивачем при зверненні до суду не враховано цього принципу.
Слід також зазначити, що пунктом 1.4 Положення затверджено вичерпний перелік способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, а саме:
- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів;
- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";
- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";
- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482;
- передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договір зберігання) відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, дії позивача як органу управління державним майном мають узгоджуватися з вказаним переліком способів управління, але він не довів наявність підстав для витребування зазначеного майна з огляду на вищевказаний перелік способів управління.
Пропозиція позивача щодо укладення договору оренди спірного майна, адресована відповідачу, також не узгоджується з переліком способів управління, враховуючи специфіку цих правовідносин. Виходячи із змісту пункту 1.4 Положення в цьому випадку можливе укладення лише договору безоплатного зберігання відповідно до вимог чинного законодавства в той час, як укладення договору оренди передбачено для інших випадків. Отже вимога позивача про необхідність укладення договору оренди суперечить вказаному Положенню і порушує права відповідача як господарського товариства, на балансі якого перебуває відповідне державне майно, адже сплата орендної плати призведе до погіршення фінансового стану підприємства, враховуючи і те, що воно несе витрати по обслуговуванню цього майна. Крім того, спірне майно використовується за цільовим призначенням, а сам відповідач не отримує прибутку від цього. Суд підкреслює, що відмова підприємства від укладення договору оренди майна, що перебуває на його балансі, не є підставою для витребування цього майна як такого, яким незаконно заволоділи і використовують без відповідної правової підстави.
Відповідно до п.1.4.1 Положення при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Але позивачем не представлено доказів щодо висновків інвентаризаційних комісій, що також не дає підстав для витребування майна.
При обґрунтуванні своїх вимог позивач посилається на ст. 316, 319 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про власність», якими передбачено, що тільки власник має право на власний розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Але позивач є державним органом і повинен діяти виключно на підставі закону, в межах своїх повноважень і в порядку, передбаченому законом, що передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України. Тобто зазначені повноваження власника Фонд має виконувати в порядку, передбаченому Положенням. Крім того, посилання позивача на Закон України «Про власність»не приймається судом до уваги в з'язку з втратою чинності цим законом на підставі Закону України № 997-V від 27.04.2007 р.
Посилання позивача на ст. 387 ЦК України, якою передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним є безпідставним оскільки позивач не надав доказів незаконного заволодіння відповідачем спірним майном. Більше того, спірне майно перебуває на балансі відповідача на законних підставах згідно з вищезазначеним Положенням, що повністю спростовує аргументи позивача щодо незаконності володіння.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 82-85 ГПК України, суд
1.В задоволенні позову відмовити
Суддя Л.І. Александрова
Дата підписання рішення 14.09.07 р.
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України