Справа №521/9415/19
Провадження №4-с/521/17/21
про розгляд скарги на дії державного виконавця
17 березня 2021 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя - Плавич І.В.,
секретар судового засідання - Дукіна Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -
У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за скаргою Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на дії державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду заявник посилалась на ті обставини, що Малиновським районним судом міста Одеси 05 липня 2016 року було видано ОСОБА_2 виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 10000,00 доларів США, що еквівалентно 167200,00 гривень, та судового збору в розмірі 1672,00 гривень.
У процесі примусового виконання судового рішення був призначений суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - ТОВ «Приватна експертна служба», яким був складений звіт про ринкову вартість житлового будинку АДРЕСА_1 .
Залучення відповідного суб'єкту оціночної діяльності та передання майна на реалізацію на електронних торгах за визначеною у звіті вартістю ОСОБА_1 вважає протиправним.
Водночас, 16 липня 2018 року державним виконавцем було складено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на вказаний житловий будинок.
Але постанову державного виконавця Самбаєва Л.І. вважає протиправною, оскільки за позицією заявника був порушений установлений законом порядок звернення стягнення на майно боржника.
У зв'язку із викладеним ОСОБА_1 звернулась із даною скаргою, в якій просила: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Іскри С.І. від 16 липня 2018 року про опис та арешт майна боржника, винесену у виконавчому провадженні №51796887; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Іскри С.І. від 19 липня 2018 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №51796887; визнати недійсним звіт про оцінку житлового будинку АДРЕСА_1 , складений 29 серпня 2018 року ТОВ «Приватна експертна служба» в особі оцінювача Заріцького А.О.; визнати протиправними дії головного державного виконавця Першого Малиновського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Заліпаєва Ю.В. стосовно передання на реалізацію на електронних торгах житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати протиправними дії головного державного виконавця Першого Малиновського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Заліпаєва Ю.В. стосовно виплати ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 271318,00 гривень.
Заявник ОСОБА_1 та представник особи у відкрите судове засідання з'явились, заявлені вимоги підтримали, просили суд скаргу задовольнити.
Представник Першого Малиновського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області у відкрите судове засідання з'явилась, заявлені вимоги не визнала, просила суд у задоволенні скарги відмовити.
Представник ОСОБА_3 у відкрите судове засідання з'явився, заявлені вимоги не визнав, просив суд у задоволенні скарги відмовити.
ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з'явилась, повідомлялась судом про розгляд цивільної справи, причини неявки суду не відомі.
Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.
Постановою від 15 липня 2016 року на підставі письмової заяви стягувача ОСОБА_2 головним державним виконавцем Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Татару Д.Д. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №521/1756/15-ц від 05 липня 2016 року, виданого Малиновським районним судом міста Одеса про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 168872,00 гривень.
Згідно з довідкою за формою №1 від 23 листопада 2016 року, складеною головою ОСН «Ближні млини» на відповідний запит державного виконавця від 21 листопада 2016, неповнолітні особи не вказані зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому суд не може погодитись із можливістю урахування посилань ОСОБА_1 на відомості домової книги, зокрема в частині реєстрації за адресою будинку неповнолітнього ОСОБА_4 , 2016 року народження.
Матір'ю неповнолітнього є ОСОБА_5 , яка, за відомостями Департаменту освіти та науки Одеської міської ради №01-19-4/1032/1040 від 16 березня 2020 року згідно з особовою справою за місцем роботи, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У силу частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Тобто місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , 2016 року народження, є місце проживання його матері - ОСОБА_5
ОСОБА_1 не є опікуном чи піклувальником неповнолітнього, що виключає необхідність отримання згоди органу опіки та піклування на відчуження належного їй майна.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі №1612/2343/12 та Верховного Суду України у складі Судової палати у цивільних справах у постанові від 30 березня 2016 року у справі №6-232цс16.
01 грудня 2016 року головний державний виконавець Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Татару Д.Д. звернулась до Малиновського районного суду міста Одеси з поданням про примусове проникнення до житла, копію якого отримано ОСОБА_1
16 липня 2018 року старшим державним виконавцем Першого Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Іскрою С.І. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1
18 липня 2018 року старшим державним виконавцем Першого Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Іскрою С.І. було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
16 січня 2019 року за вихідним №51796887 головним державним виконавцем Першого Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Заліпаєвим Ю.В. в порядку статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» на адресу боржниці ОСОБА_1 направлено повідомлення про оцінку вартості описаного майна та витяг зі звіту про оцінку майна від 29 серпня 2018 року, складеного ТОВ «Приватна експертна служба».
Відповідно до протоколу електронних торгів №390453 по лоту №331869 - житловому будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , що відбулися 28 лютого 2019 року, переможцем торгів визначено учасника №14 - ОСОБА_3 - за ціною 404040,00 гривень.
Згідно з положеннями статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент учинення виконавчих дій) боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Суд погоджується з позицією відділу виконавчої служби, що боржникові було відомо про початок примусового виконання судового рішення №521/1756/15-ц від 05 липня 2016 року.
Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент учинення виконавчих дій) виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати, визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
З огляду на положення цієї норми закону боржник уважається ознайомленою з результатами визначення вартості будинку.
Суд установив, що ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2019 року у справі №521/8691/19, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 липня 2020 року, - залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на дії / бездіяльність державних виконавців Першого Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №51796887.
При цьому, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок, що при оскарженні дії / бездіяльності державних виконавців фактично ОСОБА_1 не погоджується виключно із призначеною оцінкою обтяженого майна, та не надає жодного належного доказу на підтвердження неправомірності дій державних виконавців, здійснених при винесенні 15 липня 2016 року постанови про відкриття виконавчого провадження та подання 07 лютого 2019 року до ОФ ДП «СЕТАМ» заяви про передачу на реалізацію арештованого майна.
Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надані широкі права та повноваження у процесі здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року (в редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29 вересня 2016 року), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як передбачає частина 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece», заява № 18357/91, п. 40) зазначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з вимогами статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Ураховуючи викладене суд може погодитись із обґрунтованістю доводів ОСОБА_1 про порушення державними виконавцями вимог закону при примусовому виконанні відповідного виконавчого документу.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (стаття 13 ЦПК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України). Однак за загальним правилом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 3 статті 12, частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).
У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява №37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30).
Отже перевіривши факти і обставини, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв'язку, - суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги.
Як регламентує стаття 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
У зв'язку з відмовою в задоволенні скарги ОСОБА_1 суд покладає судові витрати на заявника.
Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 258, 259, 260, 450, 451, пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державних виконавців Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.В. Плавич