КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4077/20
Провадження № 2/488/770/21
Іменем України
23.02.2021 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
07.12.2020 року позивач звернулася до Корабельного районного суду міста Миколаєва з позовною заявою в якій просила визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , реєстрація: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивач зазначила, що після смерті її батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона прийняла спадщину за законом, яка складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про спадщину за законом від 19.03.2020 року.
На час реєстрації місця проживання сім'ї: покійного батька, позивача та її сина було здійснено реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація місця проживання була здійснена на підставі рішення № 573 від 12.12.1975 року про затвердження акту закінченого будівництва та введення в експлуатацію домоволодіння, де зазначена адреса АДРЕСА_1 .
При оформленні позивачем спадкових прав 19.03.2020 року нотаріусом Коваленко Н.В. на підставі акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 12.12.1975 року № 573 було видано свідоцтво про спадщину за законом на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Тож, на підставі права власності на домоволодіння, позивачем здійснено звернення до Департаменту з надання адміністративних послуг та внесено зміни до адреси реєстрації місця проживання, а саме адресу: АДРЕСА_3 .
Тобто, фактично це одне і те саме домоволодіння, про що свідчить копія паспорта позивача з відповідними змінами запису реєстратором щодо адреси реєстрації місця проживання, а також копія домової книги.
На даний час позивач має намір здійснити продаж домоволодіння, яке належить їй на праві власності, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, син позивача - ОСОБА_2 , з вересня 2014 року проживає на території Росії, але зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію місця перебування № НОМЕР_2 відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач не проживає у будинку за місцем свої реєстрації вже понад 6 років, також не веде господарство, не утримує дім, не сплачує комунальні платежі, тобто в нього втрачено інтерес до житла. Відповідач власним житлом забезпечений і не має на меті повертатися до м. Миколаєва.
Позивач намагалася зняти відповідача з реєстрації через Департамент з надання адміністративних послуг ММР, але їй було відмовлено взагалі у прийнятті документів на підставі того, що зняття з реєстрації має відбуватися при особистій подачі заяви громадянина. Але враховуючи, що син позивача проживає в іншій країні не має змоги приїхати до м. Миколаєва.
Посилаючись на викладене, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
07.12.2020 року визначено суддю, для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618 - ІV (у редакції Закону № 2147 - VIII від 03.10.2017 року) та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
13.01.2021 року ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва, провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва, заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.
Копію ухвали надіслано сторонам.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надіслав на адресу суду заяву в якій визнав позовні вимоги, не заперечував проти задоволення позову, підтвердив, що дійсно мешкає в іншій країні та не має змоги прибути до м. Миколаєва задля зняття з реєстраційного обліку.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Позивач є власником будинку АДРЕСА_1 .
Разом із нею в спірному будинку зареєстрований її син - ОСОБА_2 , який з вересня 2014 року проживає на території Росії.
При оформленні позивачем спадкових прав 19.03.2020 року нотаріусом Коваленко Н.В. на підставі акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 12.12.1975 року № 573 було видано свідоцтво про спадщину за законом на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Тож, на підставі права власності на домоволодіння, позивачем здійснено звернення до Департаменту з надання адміністративних послуг та внесено зміни до адреси реєстрації місця проживання, а саме адресу: АДРЕСА_3 .
Факт не проживання відповідача з 2014 року за адресою: АДРЕСА_4 , підтверджено актом про не проживання від 23.11.2020 року, за підписом сусідів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи те, що відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні понад один рік без поважних причин, та відсутність домовленості між сторонами, вважаю за можливе порушити питання щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Реєстрація місця проживання відповідача в житловому будинку, який належить позивачу на праві власності, створює позивачу перешкоди в здійсненні її прав власника щодо
користування та розпорядження належним їй будинку.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Здійснення людиною свого природного права на життя пов'язано з багатьма факторами, серед яких одне із чільних місць посідає наявність у неї житла. Втрата людиною житла створює реальну загрозу для її фізичного та соціального буття. Саме тому Конституція України у ст. 30 проголошує недоторканність житла. Але юридичний зміст недоторканності житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс - забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об'єктом яких є житло - будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Стабільність цих відносин забезпечується різноманітними цивільно-правовими засобами, зокрема чітким законодавчим закріпленням підстав примусового припинення права на житло.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Отже, збереження або втрата права користування житлом за відсутніми мешканцями, у будь якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, тобто волі, намірів та свідомих дій цих осіб щодо реалізації свого права на проживання у спірному приміщенні.
Згідно п. 26 Постанови КМУ №207 від 02.03.2016 року зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Оскільки за період з 2013 року відповідач жодного разу не з'явився за місцем своєї реєстрації та не виявив бажання проживати у спірній квартирі, тому є підстави визнати відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, в якому він зареєстрований.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Вищезгадані аргументи в їх сукупності безперечно свідчать про те, що відповідач не мешкає в спірному житловому приміщенні тривалий час, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України - він може бути в судовому порядку визнаний особою, яка втратила право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , реєстрація: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_3 , реєстрація: АДРЕСА_4 )
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , реєстрація: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 )
Суддя: Я.А. Чернявська