Справа № 456/5419/20
Провадження № 1-кс/442/340/2021
31 березня 2021 року слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Дрогобичі скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо невнесення поданої заяви про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, -
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить зобов'язати службову особу Стрийської місцевої прокуратури, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести відомості про кримінальні правопорушення, за ознаками ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України за заявою ОСОБА_4 від 09.12.2020 відносно судді ОСОБА_5 до Єдиного реєстру досудових розслідувань; зобов'язати уповноважену службову особу Стрийської місцевої прокуратури надати витяг з ЄРДР; зобов'язати уповноважену службову особу Стрийської місцевої прокуратури направити матеріали кримінального провадження згідно з правилами підслідності після внесення відомостей до ЄРДР.
В обгрунтування скарги зазначає, що звернувся до Стрийської місцевої прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України відносно судді ОСОБА_5 при розгляді та ухваленні судового рішення від 30.12.2019 щодо відводу прокурора у підготовчому судовому засіданні, вказану заяву отримано Стрийською місцевою прокуратурою 22.12.2020, проте у встановлений ст. 214 КПК України строк така не була внесена до ЄРДР, а тому просить скаргу задовольнити.
Скаржник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ній.
Прокурор Стрийської місцевої прокуратури ОСОБА_6 подав слідчому судді заяву про розгляд скарги без його участі, просив відмовити у задоволенні скарги, вказав що заяву ОСОБА_4 про вчинення злочину направлено за підслідністю у Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові.
Вислухавши думку особи, яка подала скаргу, слідчий суддя визнав за можливе розглянути провадження у відсутність представника Стрийської місцевої прокуратури.
З матеріалів скарги вбачається, що предметом оскарження є бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР.
Слідчим суддею встановлено, що до Стрийської місцевої прокуратури 22.12.2020 надійшла заява ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
При цьому необхідно враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших). Саме по собі припущення щодо порушення законодавства при постановленні суддями судового рішення не є свідченням вчинення злочину, оскільки суперечить визначальним засадам правового регулювання побудови та діяльності судової влади.
Водночас із змісту заяви вбачається, що вся її суть зводиться до незгоди ОСОБА_4 із діями судді під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 286 КК України (справа № 453/10/17).
При розгляді цієї скарги слідчий суддя також враховує, що згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
Крім цього, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України „Про статус суддів” (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про незалежність судової влади” від 13.06.2007 № 8 судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи не може перевірятись за межами передбаченого законом процесуального порядку.
З наведених вище підстав, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, що передбачають статті 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, який пов'язаний зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки такої заяви або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 48 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Слічим суддею встановлено, що на момент звернення ОСОБА_4 із заявою про вчинення кримінального правопорушення в провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі головуючого судді ОСОБА_5 перебуває справа № 453/10/17 за матеріалами кримінального провадження № 1201614001000788 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст 286 КК України.
У заяві про вчинення кримінального правопорушення вказано, що дана заява складена адвокатами ОСОБА_4 . Також у даній заяві вказано, що суддею вчинено кримінальне правопорушення 30.12.2019.
Оскільки заява ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 стосується дій судді при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню самого заявника - ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а так само така заява подана 15.12.2020 щодо подій, які, за твердженням заявника, мали місце 30.12.2019, це можна розцінювати як тиск на суд, який розглядає кримінальне провадження щодо заявника, шляхом ініціювання кримінальних проваджень до того, як завершився судовий розгляд справи по обвинуваченню самого ОСОБА_4 та суди апеляційної та касаційної інстанції дали оцінку діям суду під час розгляду справи.
Заява про вчинення кримінального правопорушення містить посилання на те, що суддя ОСОБА_5 був неуповноважений здійнювати розгляд, що по суті зводиться до незгоди із прийнятими суддею процесуальними рішеннями при розгляді справи, а не вчиненням кримінального правопорушення суддею, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги щодо невнесення відомостей до ЄРДР - слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 214, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо невнесення поданої заяви про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, - відмовити повністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1