31 березня 2021 року
Київ
справа №640/17989/20
адміністративне провадження №Зі/9901/29/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Заяву ОСОБА_1 про відвід суддям Радишевській Олесі Ростиславівні, Кашпур Ользі Валеріївні у розгляді справи №640/17989/20
за позовом ОСОБА_1 до Секретаря Великої Палати Верховного Суду Князєва Всеволода про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
22 березня 2021 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року в справі №640/17989/20.
До касаційної скарги додано скаргу, у якій скаржник просить передати касаційну скаргу іншій колегії суддів з тих підстав, що колегія суддів у складі: Радишевської О.Р., Кашпур О.В., Уханенка С.А. прямо заінтересована в результаті розгляду справи №640/17989/20.
З огляду на наведені скаржником підстави передачі справи іншій колегії суддів, ця скарга розцінена як заява про відвід суддів у розгляді справи.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями протоколом від 24 березня 2021 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям: Кашпур О.В., Мацедонській В.Е.
Оскільки суддя Уханенко С.А. не входить у склад визначеної автоматизованим розподілом судової справи колегії суддів, якому заявлено відвід, вирішення питання щодо його обґрунтованості підлягає розгляду щодо суддів Радишевської О.Р., Кашпур О.В.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Радишевській Олесі Ростиславівні, Кашпур Ользі Валеріївні визнано необґрунтованим. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддям Радишевській Олесі Ростиславівні, Кашпур Ользі Валеріївні передано для проведення автоматизованого розподілу щодо визначення судді для її вирішення., у зв'язку з чим, заяву згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2021 року передано судді Калашніковій О.В.
Розглянувши вказану заяву, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин першої-четвертої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Згідно з частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У цьому випадку, є цілком очевидним, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Разом з цим, надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
У справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява № 16695/04, рішення від 15 липня 2010 року) ЄСПЛ зазначив, що «Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності».
ОСОБА_1 відвід мотивує тим, що колегія суддів у складі Уханенка Сергія Анатолійовича, Кашпур Ольги Валеріївни та Радишевської Олесі Ростиславівни вже приймали участь у розгляді його касаційної скарги у справі №640/17989/20, на думку заявника, вказана колегія прямо заінтересована у результаті розгляду справи тому, ухвалою від 11 лютого 2021 року повернула його касаційну скаргу, чим завдала йому додаткову моральну шкоду продовження судової тяганини.
Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано відвід суддів, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів Радишевської Олесі Ростиславівни та Кашпур Ольги Валеріївни від участі у розгляді цієї справи, оскільки заявником не наведено жодного факту прояву суддею поведінки, яка б свідчила про упередженість чи безсторонність у цій справі.
Одночасно Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів Радишевської Олесі Ростиславівни та Кашпур Ольги Валеріївни у справі №640/17989/20, Верховний Cуд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Крім того, за правилами частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Доводи заявника свідчать саме про незгоду сторони з рішенням колегії суддів у справі №640/17989/20, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
При цьому інші підстави передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи зазначених суддів і викликали необхідність їх відводу, відсутні.
Відтак, сумнів у неупередженості судді у зв'язку з прийняттям рішення у справі №640/17989/20 не є таким, що може свідчити про упередженість чи необ'єктивність суду.
На підставі викладеного, обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ'єктивності суддів Радишевської Олесі Ростиславівни та Кашпур Ольги Валеріївни оскільки немає жодних доказів, які б містили належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини.
Ураховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу суддям у складі Радишевської Олесі Ростиславівни та Кашпур Ольги Валеріївни суддя вважає, що підстави для задоволення заявленого відводу відсутні.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України, суд-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Радишевської Олесі Ростиславівни та Кашпур Ольги Валеріївни у справі №640/17989/20 за позовом ОСОБА_1 до Секретаря Великої Палати Верховного суду Князєва Всеволода про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
...........................
О.В. Калашнікова,
Суддя Верховного Суду