31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 520/9632/19
адміністративне провадження № К/9901/10426/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року в справі №804/271/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - ГУ МВС України в Дніпропетровській області), у якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати неправомірним наказ №134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20 травня 2014 року в частині присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "старшина міліції";
- зобов'язати ГУМВС України в Дніпропетровській області зібрати вичерпний перелік документів, оформити подання за підписом начальника та надіслати їх для розгляду до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) з метою вирішення питання про видачу наказу про присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "старший лейтенант міліції" з 20 травня 2014 року;
- визнати неправомірною бездіяльність МВС України щодо розгляду звернення до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади №БО-9386456 від 03 червня 2019 року;
- зобов'язати МВС України вжити необхідні заходи для підготування, видання та підписання наказу про присвоєння ОСОБА_1 з 20 травня 2014 року спеціального звання "старший лейтенант міліції";
- зобов'язати ГУМВС України в Дніпропетровській області здійснити у розумні строки перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення згідно з посадовим окладом за спеціальним званням "старший лейтенант міліції" та визначити суму заборгованості по заробітній платі у розмірі різниці грошового забезпечення згідно з перерахунком та фактично отриманим за весь час служби у підпорядкуванні ГУ МВС України в Дніпропетровській області;
- зобов'язати ГУ МВС в Дніпропетровській області надіслати позивачу і відповідачу розрахунки у розумні строки;
- зобов'язати МВС України виплатити ОСОБА_1 розраховану ГУ МВС України в Дніпропетровській області заборгованість по виплаті заробітної плати;
- зобов'язати МВС України виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану неправомірними діями та бездіяльністю ГУ МВС України в Дніпропетровській області та МВС України у розмірі 75156,48 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області №134 о/с від 20 травня 2014 року в частині присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання «старшина міліції»;
- визнано протиправною бездіяльність МВС України щодо розгляду звернення позивача до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади № БО-9386456 від 03 червня 2019 року та зобов'язано МВС України повторно розглянути звернення позивача №БО-9386456 від 03 червня 2019 року;
- зобов'язано ГУ МВС України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення згідно з окладом за спеціальним званням «старший лейтенант міліції» та виплатити суму заборгованості по виплаті грошового забезпечення у розмірі різниці грошового забезпечення згідно з перерахунком та фактично отриманим за весь час служби у підпорядкуванні ГУ МВС України в Дніпропетровській області, а саме: з 20 травня 2014 року по 06 листопада 2015 року, та виплатити ОСОБА_1 розраховану заборгованість з виплати грошового забезпечення.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- вирішено питання про стягнення судового збору.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року скасовано в частинах:
- визнання протиправним і скасування наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області №134 о/с від 20 травня 2014 року в частині присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання «старшина міліції»; визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади №БО-9386456 від 03 червня 2019 року та зобов'язання МВС України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 №БО-9386456 від 03 червня 2019 року; зобов'язання ГУ МВС України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення згідно з окладом за спеціальним званням «старший лейтенант міліції» та виплати суми заборгованості з виплати грошового забезпечення у розмірі різниці грошового забезпечення згідно з перерахунком та фактично отриманим за весь час служби позивача у підпорядкуванні ГУ МВС України в Дніпропетровській області, а саме: з 20 травня 2014 року по 06 листопада 2015 року та виплати ОСОБА_1 розраховану заборгованість з виплати грошового забезпечення; стягнення з ГУ МВС України в Дніпропетровській області та з МВС України до Державного бюджету України суми судового збору;
- прийнято в цих частинах нову постанову, якою:
- позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області №134 о/с від 20 травня 2014 року в частині присвоєння ОСОБА_1 у спеціального звання «старшина міліції» залишено без розгляду;
- відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог: про визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади №БО-9386456 від 03 червня 2019 року; зобов'язання МВС України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 №БО-9386456 від 03 червня 2019 року; зобов'язання ГУ МВС України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення згідно з окладом за спеціальним званням «старший лейтенант міліції» та виплати суми заборгованості з виплати грошового забезпечення.
22 березня 2021 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року в справі №804/271/16.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання неправомірним наказу в частині присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "старшина міліції"; зобов'язання ГУМВС України в Дніпропетровській області зібрати вичерпний перелік документів, оформити подання за підписом начальника та надіслати їх для розгляду до МВС України з метою вирішення питання про видачу наказу про присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "старший лейтенант міліції" з 20 травня 2014 року; визнання неправомірною бездіяльності МВС України щодо розгляду звернення до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади №БО-9386456 від 03 червня 2019 року; зобов'язання вжити необхідні заходи для підготування, видання та підписання наказу про присвоєння ОСОБА_1 з 20 травня 2014 року спеціального звання "старший лейтенант міліції"; зобов'язання ГУМВС України в Дніпропетровській області здійснити у розумні строки перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення згідно з посадовим окладом за спеціальним званням "старший лейтенант міліції" та визначити суму заборгованості по заробітній платі у розмірі різниці грошового забезпечення згідно з перерахунком та фактично отриманим за весь час служби у підпорядкуванні ГУ МВС України в Дніпропетровській області; зобов'язання ГУ МВС в Дніпропетровській області надіслати позивачу і відповідачу розрахунки у розумні строки; зобов'язання МВС України виплатити ОСОБА_1 розраховану ГУ МВС України в Дніпропетровській області заборгованість по виплаті заробітної плати; зобов'язати МВС України виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану неправомірними діями та бездіяльністю ГУ МВС України в Дніпропетровській області та МВС України у розмірі 75156,48 грн.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що старшина міліції ОСОБА_1 обіймав посаду міліціонера взводу №3 роти №5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУ МВС в Дніпропетровській області.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якої не входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
Відповідно пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що частина позовних вимог пов'язана із розглядом звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Водночас передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, Судом не встановлені та скаржник на такі не посилається.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року (справа №1-13/2013).
Оскільки скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, не зазначив випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин відсутні підстави для вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 12, 169, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року в справі №804/271/16.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська