31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 360/3573/20
провадження № К/9901/1673/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Казначеєва Е. Г., суддів: Геращенка І. В., Міронової Г. М.
І. Суть спору
1. У вересні 2020 року Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Рубіжанське ОУПФУ) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Відділ ДВС), у якому просило скасувати постанову Відділу ДВС про накладення на Рубіжанське ОУПФУ штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 гривень від 11 вересня 2020 року ВП № 61649777 при примусовому виконанні виконавчого листа № 360/3640/19.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що невиконання ним зазначеного виконавчого листа спричинено наявністю поважних причин, а саме відсутністю бюджетного фінансування.
2.1. Позивач стверджує, що ним вчинено всі залежні від нього дії для забезпечення виконання судового рішення, однак державний виконавець цього не врахував, у зв'язку з чим Рубіжанське ОУПФУ звернулось до суду про скасування постанови про накладення штрафу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 360/3640/19, яке набрало законної сили 18 жовтня 2019 року, 27 лютого 2020 року видано виконавчий лист № 360/3640/19 про зобов'язання Рубіжанське ОУПФУ виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 березня 2018 року по 30 вересня 2018 року (а.с. 61 - 62).
4. За заявою стягувача від 24 березня 2020 року начальником Відділу ДВС 26 березня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61649777, якою боржнику встановлено строк для виконання рішення протягом 10 робочих днів (а.с. 59, 60).
5. Також державним виконавцем 26 березня 2020 року у ВП № 61649777 винесені постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 55, 57).
6. 14 квітня 2020 року відповідач отримав від Рубіжанського ОУПФУ лист від 09 квітня 2020 року № 724/03.2-31К щодо добровільного виконання рішення суду, в якому останній повідомив, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 360/3640/19 про виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 березня 2018 року по 30 вересня 2018 року та з 01 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року позивачем прийнято рішення від 23 вересня 2019 року № 478 «Про відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення суду» в межах суми стягнення за один місяць з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року. Рішення Рубіжанського ОУПФУ від 23 вересня 2019 року направлено ОСОБА_1 за місцем його фактичного проживання/перебування листом від 23 вересня 2019 року № 2570/03.2-31К. Також 07 жовтня 2019 року позивачем направлено лист за вих. № 2660/03.2-31К до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо дозволу на створення додаткового паспорта для забезпечення виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 360/3640/19 в межах суми стягнення за один місяць з 01 березня 2018 року по 31.03.2018 у сумі 7782,85 грн. У жовтні 2019 року виплату пенсії ОСОБА_1 за березень 2018 року профінансовано. 18 жовтня 2019 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 360/3640/19 набрало законної сили. У зв'язку з набранням рішенням законної сили, позивач рішенням від 23 жовтня 2019 року № 501 відновив ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01 березня 2018 року. Рішення Рубіжанського ОУПФУ від 23 жовтня 2019 року направлено ОСОБА_1 за місцем його фактичного проживання/перебування (за довідкою внутрішньо переміщеної особи) згідно з листом від 23 жовтня 2019 року № 2779/03.2-31К. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 позивач нарахував на виплату листопада 2019 року пенсію за період з 01 березня 2018 року по 30 вересня 2018 року та з 01 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року в сумі 81763,90 грн. та поточну пенсію за листопад 2019 року у розмірі 9094,65 грн. Заявку на фінансування виплати включено до потреби у фінансуванні пенсійних виплат на листопад 2019 року.
Також, у листі вказано, що постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсії у 2019 році» встановлено, що з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат здійснюється відповідними головними управліннями Пенсійного фонду України в областях. Починаючи з 01 січня 2019 року, Рубіжанське ОУПФУ не має діючих договорів з ПАТ «Укрпошта» та банками, уповноваженими на право виплати пенсій через поточні рахунки одержувачів. Кошторисом видатків управління на 2019 рік не передбачено бюджетних асигнувань (коштів) на здійснення будь-яких пенсійних або пов'язаних з ними виплат. У листопаді 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області профінансовано виплату ОСОБА_1 пенсії за віком за листопад 2019 року у сумі 9094,65 грн. Рішення позивача про відновлення нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , а саме: від 23 вересня 2019 року № 478 та від 23 жовтня 2019 № 501, прийняті позивачем до відкриття виконавчого провадження. З незалежних від Рубіжанського ОУПФУ причин виплату нарахованої управлінням ОСОБА_1 пенсії за період з 01 березня 2018 року по 30 вересня 2018 року та з 01 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року проведено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області не в повному обсязі (а.с.46-48).
7. Судами встановлено з матеріалів виконавчого провадження № 61649777, що 23 вересня 2019 року позивачем ухвалено рішення за № 478 про відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення суду, а саме щодо нарахування та виплати пенсії за віком в межах стягнення суми за один місяць з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року (а.с.50).
Також 23 жовтня 2019 позивачем ухвалено рішення № 501 про відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі судового рішення, а саме щодо нарахування та виплати пенсії за віком з 01 березня 2018 року (а.с.52).
8. Вищевказані рішення направлені на адресу ОСОБА_1 (а.с.49, 51).
9. 11 вересня 2019 року Відділом ДВС прийнято постанову ВП № 61649777 про накладення штрафу, яким за невиконання рішення суду накладено на Рубіжанське ОУПФУ штраф у розмірі 5100,00 грн (а.с.45).
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 26 жовтня 2020 року позов задовольнив: визнав протиправною та скасував постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11 вересня 2020 року ВП № 61649777 про накладення на Рубіжанське ОУПФУ штрафу у розмірі 5100,00 грн.
11. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спірне рішення Відділу ДВС є безпідставним, адже невиконання з боку позивача рішення суду зумовлено об'єктивними причинами, а саме відсутністю належного фінансування.
12. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2020 року скасував рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року й ухвалив нове рішення, яким в позові відмовив.
13. Суд у мотивувальній частині постанови виходив із правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки станом на дату її винесення, відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Позивач подав касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
15. У касаційній скарзі автор зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 березня 2015 року у справі № 21-66а15, від 26 травня 2015 року у справі № 21-199а15, від 13 жовтня 2015 року у справі № 21-2635а15, від 29 вересня 2015 року у справі № 21-4535а15, від 23 березня 2016 року у справі № 21-4541а15, від 23 березня 2016 року у справі № 21-3961а15, від 30 березня 2016 року у справі № 21-5774а15, від 23 березня 2016 року справі № 21-4542а15, від 22 листопада 2016 року у справі № 21-1907а16, від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а, від 30 червня 2015 року у справі № 21-1044а15, від 20 жовтня 2015 року у справі № 21-2630а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 21-5118а15, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, стосовно застосування норм законодавства у справах про накладення штрафу за невиконання рішення суду в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів. При цьому, наголошує на відсутності постанови Верховного Суду про відступлення від таких висновків.
16. Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. Представник Відділу ДВС подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
V. Оцінка Верховного Суду
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Згідно зі статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
21. Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
22. Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
23. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом частин першої - третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
24. Своєю чергою, стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
25. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).
26. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).
27. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
28. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
29. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
30. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
31. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
32. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
33. Як уже зазначено, відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 360/3640/19, яке набрало законної сили 18 жовтня 2019 року, 27 лютого 2020 року видано виконавчий лист № 360/3640/19 про зобов'язання Рубіжанське ОУПФУ виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 березня 2018 року по 30 вересня 2018 року.
34. Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році» фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України.
35. Судами встановлено, що Рубіжанським ОУПФУ рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано.
36. Як зазначає боржник, невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
37. У касаційній скарзі позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 березня 2015 року у справі № 21-66а15, від 26 травня 2015 року у справі № 21-199а15, від 13 жовтня 2015 року у справі № 21-2635а15, від 29 вересня 2015 року у справі № 21-4535а15, від 23 березня 2016 року у справі № 21-4541а15, від 23 березня 2016 року у справі № 21-3961а15, від 30 березня 2016 року у справі № 21-5774а15, від 23 березня 2016 року справі № 21-4542а15, від 22 листопада 2016 року у справі № 21-1907а16, від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а, від 30 червня 2015 року у справі № 21-1044а15, від 20 жовтня 2015 року у справі № 21-2630а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 21-5118а15, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, стосовно застосування норм законодавства у справах про накладення штрафу за невиконання рішення суду в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів.
38. Слід зазначити, що для врахування вищевказаної судової практики визначальною обставиною є встановлення судом невиконання судового рішення за умови лише поважних причин.
39. Так, відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів того, що рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/3640/19 включено до Реєстру судових рішень, що знаходяться на виконанні у Державної казначейської служби України за бюджетною програмою 3504040, а тому суд дійшов висновку про невжиття позивачем заходів з метою виконання рішення суду за виконавчим листом.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що не приймає посилання позивача на лист до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області від 24 березня 2020 року щодо виділення фінансування на виконання рішення суду, а саме виплатити борг, як на причину невиконання рішення суду, оскільки направлення зазначено листа, як і самого листа матеріали справи не містять.
40. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що 30 червня 2020 року заборгованість перед ОСОБА_1 включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою 3504040. Крім того, на виконання заходів стосовно реалізації органами Пенсійного фонду України Стратегії модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 672-р, в Рубіжанському ОУПФУ забезпечено виконання процесів призначення, перерахунку та виплати пенсій у підсистемі «Призначення та виплата пенсій - на базі електронної пенсійної справи» з формуванням виплатних документів в підсистемі ІКІС ПФУ ПВП-ЕПС, на підставі чого відомості про нарахування та виплаті пенсій формуються у ППВП та в електронному вигляді направляються до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області. Однак, станом на момент розгляду цієї справи пенсія ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 30 вересня 2018 року та з 01 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року в сумі 81763,90 грн. не профінансовано.
Зазначені обставини підтверджені довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 (а.с.17,53).
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, які повідомив позивач в своїй сукупності свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
41. Слід зауважити, що наведені судами обставини справи свідчать про їх розбіжність.
42. Крім того суд першої інстанції, посилаючись на а.с. 18 матеріалів справи вказав, що 30 червня 2020 року заборгованість перед ОСОБА_1 включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1, реєстраційний номер С1394793.
43. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано суду доказів включення рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/3640/19 до такого Реєстру, оскільки в матеріалах справи на аркуші 18 знаходиться витяг з внутрішньої бази пенсійного фонду, а не з Реєстру судових рішень, що знаходяться на виконанні у казначействі за бюджетною програмою 3504040,
44. Однак, стверджуючи про невжиття позивачем заходів з метою виконання виконавчого листа, суд апеляційної інстанції не витребував належних і допустимих доказів на підтвердження чи спростування позиції органу Пенсійного фонду України щодо відсутності належного фінансування для виконання рішення суду.
45. Наведене свідчить про нез'ясування судом обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, та є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.
46. Нормами пунктами 1, 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.
47. Згідно з пунктом 3 указаного Положення основними завданнями управління Фонду є:
реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення;
ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
виконання інших завдань, визначених законом.
48. За змістом пункту 4 цього ж Положення Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, з-поміж іншого, планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; здійснює інші повноваження, визначені законом.
49. Однак, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення суд не дослідив питання наявності чи відсутність відповідного фінансового забезпечення та відповідно наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами. Судом апеляційної інстанції не було витребувано належних і допустимих доказів на підтвердження чи спростування позиції органу Пенсійного фонду України щодо відсутності належного фінансування для виконання рішення суду.
VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги
50. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягло у недотриманні принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, а так само під час оцінки аргументів учасників справи, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та дослідження питання поважності невиконання з боку позивача судового рішення.
51. Своєю чергою, суд касаційної інстанції у силу приписів статті 341 КАС України обмежений у праві витребування нових доказів і додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
52. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
53. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і мотивів та надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму статті 2 КАС України.
VІI. Судові витрати
54. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області задовольнити частково.
2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 360/3573/20 скасувати, а справу направити до цього ж суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
Н. В. Шевцова