26 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1292/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 (головуючий - Коробенко Г. П., судді Козир Т. П., Кравчук Г. А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 (головуючий - Коробенко Г. П., судді Козир Т. П., Кравчук Г. А.) у справі
за позовом Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС"
до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне",
2) ОСОБА_1 ,
про зобов'язання вчинити дії.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У травні 2018 року Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС" (далі - ПП "ЕЛІНГ-КАМС", Підприємство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви від 20.06.2018 про уточнення позовних вимог) до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області (далі - Гостромогильська сільрада, Сільрада) про визнання за ПП "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільради, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на положення статей 317, 319, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що з 01.02.2008 ПП "ЕЛІНГ-КАМС" є власником нежитлової будівлі площею 803,3 м2, літ. "Б", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, тому, набувши у власність зазначену нежитлову будівлю, до Підприємства перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, в розмірі, що зайнята будівлею, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 (суддя Горбасенко П. В.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (головуючий - Іоннікова І.А., судді Сулім В. В., Коротун О. М.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18.
Ухвала аргументована тим, що за змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вступ прокурора у справу допускається лише до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції в разі відкриття провадження за позовом іншої особи. Натомість прокурор у справі під час розгляду Господарським судом Київської області і прийняття оскаржуваного рішення, у справу № 911/1292/18 не вступав, учасником справи не був, а тому прокурор не має особливого статусу і не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з апеляційною скаргою про перегляд рішення суду у цій справі.
5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 (головуючий - Суховий В. Г., судді Берднік І. С., Міщенко І. С.) скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, справу № 911/1292/18 передано на розгляд суду апеляційної інстанції.
6. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У даному випадку прокурор подає апеляційну скаргу як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 ГПК України), зокрема держави - особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки (частина 1 статті 254 ГПК України). У цьому разі суд має перевірити дотримання прокурором вимог частини 4 статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, з оскаржуваної ухвали не вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незазначення прокурором обставин, які б свідчили про нездійснення чи неналежне здійснення уповноваженим органом відповідних повноважень, а, відповідно, і про необґрунтованість прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 (головуючий - Чорна Л. В., судді Михальська Ю. Б., Тарасенко К. В.) рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2019 залишено без змін.
Зазначена постанова мотивована тим, що у порушення вимог статті 74 ГПК України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор не навів та не довів належними та допустимими доказами бездіяльність органу, в особі якого подано апеляційну скаргу. Крім того, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що органом уповноваженим законом від імені держави розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності, є Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), проте даний орган не було залучено до участі справі. Прокурор також не навів причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, а матеріали справи не містять доказів про належність спірної земельної ділянки до земель державної власності.
8. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 (головуючий - Суховий В. Г., судді Берднік І. С., Міщенко І. С.) касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 911/1292/18 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що: 1) у матеріалах справи наявна довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що земельна ділянка площею 73,3162 га знаходиться за межами населеного пункту с. Любча Гостромогильської сільради та перебуває у складі земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" (далі - КСП "Росія") на підставі державного акта на право колективної власності на землю. Ураховуючи те, що КСП "Росія" припинилося як юридична особа у 2000 році, а ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) не передбачає такої форми власності, як колективна власність, а також те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції знаходилася за межами населеного пункту, не перебувала у власності інших осіб, оскільки не підлягала паюванню, суд апеляційної інстанції мав дослідити наявні у справі докази, у тому числі надані прокурором, щодо належності спірної земельної ділянки та повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень ЗК України; 2) як у вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави, так і у вирішенні самого спору, необхідно установити обставини щодо форми власності спірної земельної ділянки та залежно від цього, - особу, яка є належним відповідачем, виходячи з заявлених до розгляду позовних вимог та наявних у справі доказів.
9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 закрито.
Зазначена ухвала аргументована посиланням на положення статей 73- 75, 77, 79, 254, 264 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність ухвалення місцевим господарськими судом рішення про права, інтереси та/або обов'язки ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке не є власником спірної земельної ділянки, та зумовлену цим недоведеність порушення прав та інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з огляду на те, що: 1) постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09 встановлено, що згідно з розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210 КСП "Росія" було реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" (далі - ТОВ "Гостромогильне", Товариство), яке є повним юридичним правонаступником прав та обов'язків КСП "Росія", тобто станом на дату набуття ПП "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на нежитлову будівлю літ. "Б" площею 803,3 м2 право власності на спірну земельну ділянку (як землі колективної власності, що не підлягали паюванню) належало ТОВ "Гостромогильне" як правонаступнику КСП "Росія", і такий факт має преюдиціальне значення при вирішенні цього спору; 2) на момент прийняття розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210 вичерпний перелік підстав припинення права колективної та приватної власності на землю визначався статтею 28 ЗК України (в редакції від 18.12.1990, чинній до 01.01.2002) і ця стаття не передбачала припинення права колективної власності на землю внаслідок реорганізації землевласника, як наслідок, право колективної власності на спірну земельну ділянку не припинялося у зв'язку з ліквідацією КСП "Росія".
10. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) касаційну скаргу прокурора Київської області задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 911/1292/18 скасовано, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про недоведеність ухвалення місцевим господарським судом у цій справі рішення, яке б порушувало чи зачіпало права та інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населеного пункту, оскільки: 1) передчасно зазначивши про преюдиціальне значення факту повного правонаступництва ТОВ "Гостромогильне" стосовно прав та обов'язків КСП "Росія", у тому числі в частині права власності на спірну земельну ділянку, встановленого постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09, апеляційний суд у порушення вимог статей 86, 269, 282 ГПК України помилково ухилився від самостійного дослідження дійсного обсягу прав і обов'язків, набутих третьою особою як правонаступником ТОВ "Гостромогильне", внаслідок чого не надав належної правової оцінки істотним обставинам про те, що: а) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" відсутні відомості про правонаступництво ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія"; б) відповідно до пункту 6.1 Статуту ТОВ "Гостромогильне" останнє є виключно власником майна, переданого йому засновниками у власність, тоді як відповідно до установчих документів ТОВ "Гостромогильне" жоден з його 4 учасників не вносив спірну земельну ділянку як вклад до статутного фонду Товариства; 2) за змістом частини 2 статті 23 та частини 1 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" прийняття рішення про реорганізацію шляхом перетворення КСП "Росія" у ТОВ "Гостромогильне" належить до виключної компетенції вищого органу колективного сільськогосподарського підприємства - загальних зборів або зборів уповноважених, тоді як з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та учасниками справи не надано жодних доказів на підтвердження прийняття вищим органом управління КСП "Росія" рішення про його перетворення у ТОВ "Гостромогильне", адже одноособове рішення засновника ТОВ "Гостромогильне", незалежно від наявності у нього статусу члена КСП "Росія" на той момент, не може сприйматися як таке в силу визначення колективного сільськогосподарського підприємства у частині 1 статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" як добровільного об'єднання громадян; 3) усупереч положенням частини 5 статті 310 і частини 1 статті 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав вміщених у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 вказівок касаційної інстанції у частині достеменного дослідження того, що: а) у матеріалах справи наявна довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що земельна ділянка площею 73,3162 га знаходиться за межами населеного пункту с. Любча Гостромогильської сільради та перебуває у складі земель колективної власності КСП "Росія" на підставі державного акта на право колективної власності на землю. Враховуючи, що КСП "Росія" припинилося як юридична особа у 2000 році, а ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) не передбачає такої форми власності, як колективна власність, а також те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції знаходилася за межами населеного пункту, не перебувала у власності інших осіб, оскільки не підлягала паюванню, суд апеляційної інстанції мав дослідити наявні у справі докази, у тому числі надані прокурором, щодо належності спірної земельної ділянки та повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень ЗК України; б) як у вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави, так і у вирішенні самого спору необхідно установити обставини щодо форми власності спірної земельної ділянки та залежно від цього - особу, яка є належним відповідачем, виходячи з заявлених до розгляду позовних вимог та наявних у справі доказів; 4) апеляційний суд залишив поза увагою та не надав оцінки наявній у матеріалах справи належним чином засвідченій копії договору оренди земельної ділянки (зареєстрований 15.01.2010), з умов якого вбачається передача Ставищенською районною державною адміністрацією у довгострокову оренду ПП "ЕЛІНГ-КАМС" (на 49 років) земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, для обслуговування розташованих на ній нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, на території Гостромогильської сільради, як наслідок, суд апеляційної інстанції не з'ясував тих істотних обставин, чи входить орендована позивачем земельна ділянка до складу спірної земельної ділянки, чи накладаються вони одна на одну, зважаючи на їх розташування за однієї адресою та їх схоже цільове призначення, оскільки чинне земельне законодавство не передбачає одночасну належність однієї і тієї ж земельної ділянки чи її частини одній і тій самій особі на праві власності та на праві оренди; 5) у порушення вимог статей 86, 269, 282, 310, 316 ГПК України апеляційний суд під час прийняття оскаржуваної ухвали належним чином не спростував доводів скаржника про те, що: а) спірна земельна ділянка, перебуваючи у складі 2846,6 га земель колективної власності КСП "Росія", паюванню не підлягала як така, що відноситься до несільськогосподарських угідь під господарськими будівлями і дворами, а на час ухвалення рішення місцевим судом знаходилася за межами населеного пункту і не перебувала у власності інших осіб; б) після припинення КСП "Росія" як юридичної особи припинилося і речове право (право колективної власності) цього підприємства на спірну земельну ділянку, тому, виходячи зі змісту позовних вимог і наявних у справі доказів, належним відповідачем мало би бути саме ГУ Держгеокадастру у Київській області як належний розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, до яких відноситься спірна земельна ділянка, про що неодноразово зазначалося Сільрадою.
11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 (головуючий - Коробенко Г. П., судді Козир Т. П., Кравчук Г. А.) прийнято до провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18; розгляд апеляційної скарги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою ТОВ "Гостромогильне".
12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 закрито.
Зазначена ухвала аргументована посиланням на положення статей 27, 28 ЗК України (чинного на час здійснення реорганізації КСП "Росія"), статті 140 і пункту 7 Перехідних положень ЗК України, статей 23, 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній з 01.01.2013), статей 75, 254, 264, 277 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушення місцевим господарськими судом права та інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з огляду на те, що: 1) КСП "Росія" (код ЄДРПОУ 03753349) не припинялося, а було реорганізоване у 2000 році шляхом перетворення в ТОВ "Гостромогильне" (код ЄДРПОУ 03753349), змінивши організаційно-правову форму та існує на теперішній час у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а ТОВ "Гостромогильне" є повним юридичним правонаступником КСП "Росія", що підтверджується рішенням загальних зборів КСП "Росія" від 29.02.2000 (протокол № 5), розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210, Статутом ТОВ "Гостромогильне" (у редакціях 2000 р. і 2008 р.), рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2009 у справі № 6/147-09; 2) сама по собі реорганізація шляхом перетворення КСП "Росія" у TOB "Гостромогильне" не є юридичним фактом припинення права колективної власності КСП "Росія" та його правонаступника на землю (відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 927/75/19, від 05.08.2020 у справі № 911/493/19); 3) виданий КСП "Росія" державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 006 від 10.08.1995 не скасовано та наразі є чинним, правонаступником КСП "Росія" є TOB "Гостромогильне", до якого перейшло, зокрема, право власності КСП "Росія" на землю, що залишилася нерозпайованою та право власності на яку не припинено у порядку, встановленому земельним законодавством, та яке (Товариство) є належним відповідачем у цій справі; 4) матеріали справи не містять та до суду не надано як доказів зміни спірною земельною ділянкою форми власності з колективної на комунальну або державну, так і доказів вилучення вказаної земельної ділянки з колективної власності КСП "Росія" та її передачі до земель запасу; 5) станом на момент ухвалення Господарським судом Київської області рішення від 13.07.2018 власником спірної земельної ділянки було TOB "Гостромогильне".
13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Гостромогильне" задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі № 911/1292/18 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
Зазначена постанова мотивована посиланням на положення статей 16, 377, 392 ЦК України, статей 5, 27, 28 ЗК України (чинного на час здійснення реорганізації КСП "Росія"), статей 116, 120, 140 і пункту 7 Перехідних положень ЗК України, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній з 01.01.2013), статей 4, 48, 73- 75, 77, 277 ГПК України, застосовуючи які апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на звернення позивача до неналежного відповідача - Гостромогильської сільради, що є підставою для відмови в позові, оскільки спірна земельна ділянка не відноситься до земель державної або комунальної власності, а її власником є ТОВ "Гостромогильне", яке є належним відповідачем у цій справі, та на цій земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. Б площею 803,3 м2, власником якої є ПП "ЕЛІНГ-КАМС".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020, заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - Прокурор, скаржник) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме статей 104, 107, 328, 377, 392 ЦК України, статей 25, 28, 84, 116, 120, 122, 124, 134 і пункту 15 Перехідних положень ЗК України, статей 2- 4, 48, 53, 75, 236, 264, 282 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційний суд не врахував правових висновків щодо питання застосування положень статті 75 ГПК України, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2017 у справі № 927/788/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19; 2) суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку щодо питання реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства та переходу прав такого підприємства на землю до його правонаступника, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19; 3) апеляційний суд не врахував правових висновків щодо питання наявності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу як обов'язкової передумови для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19; 4) суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку щодо питання дотримання конституційного принципу законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15; 5) апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, а саме про перехід до TOB "Гостромогильне" як правонаступника реорганізованого КСП "Росія" прав на спірну земельну ділянку на підставі недопустимих доказів, якими, на думку Прокурора, є рішення загальних зборів КСП "Росія" від 29.02.2000 (протокол № 5), розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210 і Статут ТОВ "Гостромогильне" (у редакціях 2000 р. і 2008 р.); 6) вміщений у рішенні Господарського суду Київської області від 02.07.2009 у справі № 6/147-09 висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою судом обставин справи, яка (оцінка) не має преюдиціального значення; 7) як на момент звернення позивача (ПП "ЕЛІНГ-КАМС") з позовом, так і на час залучення до участі у справі ТОВ "Гостромогильне" як третьої особи, їх права не порушувалися і не порушуються відмовою Гостромогильської сільради в оформленні права власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, з огляду на відсутність у зазначених підприємств будь-якого речового права на спірну земельну ділянку; 8) чинне земельне законодавство не передбачає можливості безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб; 9) з огляду на те, що згідно зі Статутом ТОВ "Гостромогильне" його засновниками є тільки двоє колишніх членів КСП "Росія" - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також Відкрите акціонерне товариство "Святошино" (далі - ВАТ "Святошино") і Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" (далі - ТОВ "Нива"_, то перетворення КСП "Росія" у ТОВ "Гостромогильне" не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП "Росія" та ТОВ "Гостромогильне" не співпадають; 10) зважаючи на укладення у 2010 році зі Ставищенською районною державною адміністрацією договору оренди стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, яка наразі входить до складу спірної земельної ділянки за межами населеного пункту, ПП "ЕЛІНГ-КАМС" на момент звернення з позовом знало про належність спірної земельної ділянки до земель державної власності, позаяк мало зареєстроване речове право на її частину, тому володіло достовірною інформацією про те, що право розпорядження спірною земельною ділянкою належить виключно ГУ Держгеокадастру в Київській області, яке безпідставно не було залучено судом першої інстанції як належний відповідач, про що неодноразово зазначалося Сільрадою.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
16. TOB "Гостромогильне" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 911/1292/18 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.
18. 17.03.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання TOB "Гостромогильне" від 14.03.2021 про закриття касаційного провадження у справі № 911/1292/18, на обґрунтування якого (клопотання) заявник посилається на оскарження ним судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити зазначене клопотання без задоволення як необґрунтоване, оскільки, по-перше, частиною 1 статті 296 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, які наразі відсутні та заявником не доведено. Водночас щодо підстав закриття касаційного провадження, передбачених пунктами 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, на які посилається Товариство у поданому клопотанні, Верховний Суд зауважує, що відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 287 цього Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень (зокрема ухвал суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження), зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У свою чергу, закриття касаційного провадження згідно з пунктами 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України допускається у разі непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 297 цього Кодексу, які (підстави) стосуються виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті (передусім це рішення суду першої інстанції по суті спору після його апеляційного перегляду).
Наведене свідчить про помилкове ототожнення заявником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду), та підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, що врегульовані окремо.
19. Натомість колегія суддів зазначає, що у контексті касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у цій справі заявник жодним чином не обґрунтував та не довів наявності підстави для закриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України, а доводи Товариства про те, що скаржник у поданій касаційній скарзі послався виключно на висновки Верховного Суду щодо питання застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними, а також про перегляд апеляційним судом рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 927/75/19 і від 05.08.2020 у справі № 911/493/19, повністю спростовуються змістом пунктів 65- 68, 82- 87 цієї постанови.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. Рішенням загальних зборів КСП "Росія" від 29.02.2000 (протокол № 5) вирішено реорганізувати КСП "Росія" у Товариство "Гостромогильне", яке стане правонаступником.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210, КСП "Росія" було реорганізовано у ТОВ "Гостромогильне", яке є повним юридичним правонаступником прав та обов'язків КСП "Росія".
21. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.02.2008 ПП "ЕЛІНГ-КАМС" є власником нежитлової будівлі літ "Б" площею 803,3 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначена нежитлова будівля розташована на земельній ділянці загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, виділеній в натурі (на місцевості) відповідно до кадастрового плану і акта прийому-передачі межових знаків на зберігання.
22. Спірна земельна ділянка, призначена для обслуговування господарських будівель та дворів, входить до складу земель колективної власності КСП "Росія", право власності на які посвідчується державним актом на право колективної власності на землю серії КВ 006 від 10.08.1995, виданим на підставі рішення Гостромогильської сільради від 08.06.1995 "Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок колективному сільськогосподарському підприємству", що також підтверджується довідкою Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.05.2018, згідно з якою нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь по Гостромогильській сільраді становить 7029,52 грн.
23. 23.05.2018 Підприємство звернулося до Гостромогильської сільради із заявою № 5 про оформлення права власності на спірну земельну ділянку для обслуговування господарських будівель та дворів в адміністративних межах Гостромогильської сільради, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
24. Листом від 23.05.2018 № 35 Сільрада повідомила Підприємство про те, що до її компетенції не відноситься право розпорядження землями, що перебувають у колективній власності, тому не може прийняти рішення про передачу у власність земельної ділянки, яку набуто ПП "ЕЛІНГ-КАМС" у власність на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, і запропонувала позивачу вирішити це питання у судовому порядку.
25. У матеріалах справи містяться: 1) висновок про розмір земельних ділянок необхідних для обслуговування нежитлових будівель та споруд, складений сертифікованим інженером-землевпорядником Макосій Н. В., згідно з яким площа земельної ділянки, яку необхідно виділити для обслуговування нежитлової будівлі та споруд Підприємства, становить 73,3162 га; 2) довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту с. Любча на території Гостромогильської сільради.
26. На спірній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літера "Н" загальною площею 1188,3 м2, яка з 2008 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; висновком сертифікованого інженера-землевпорядника від 22.09.2020 № 125, з якого вбачається, що нерухоме майно - нежитлова будівля літера "Н" загальною площею 1188,3 м2, яке є власністю ОСОБА_1 , знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, яка перебуває у власності ПП "ЕЛІНГ-КАМС" згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у цій справі.
Позиція Верховного Суду
27. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Щодо касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020
28. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
29. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий правовий висновок викладено у пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).
30. Так, підставою позову ПП "ЕЛІНГ-КАМС" зазначає перехід до нього права власності на земельну ділянку загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, у зв'язку з розташуванням на ній нежитлової будівлі літ. Б площею 803,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1, набутої позивачем у власність у лютому 2008 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.02.2008, а в обґрунтування позовних вимог Підприємство посилається на положення частини 1 статті 377 ЦК України і частини 1 статті 120 ЗК України.
31. Згідно з частиною 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
32. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
33. Однак у порушення норм статей 86, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції у рамках заявлених предмета та підстав позову ухилився від з'ясування тих істотних обставин, чи було оформлено попереднім власником (продавцем) нерухомого майна (нежитлової будівлі літ. Б площею 803,3 м2) право власності чи право користування на спірну земельну ділянку, та чи взагалі укладався між ПП "ЕЛІНГ-КАМС" та попереднім власником договір купівлі-продажу зазначеної нежитлової будівлі з огляду на наявне оформлення права власності Підприємства згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.02.2008, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Гостромогильської сільради від 22.11.2007 № 43, що не виключає відсутність виникнення передбачених статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України підстав для переходу до позивача права приватної власності на спірну земельну ділянку, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, що, у свою чергу, може свідчити про відсутність порушення суб'єктивного права позивача незалежно від того, хто є належним відповідачем у цій справі. При цьому відсутність порушення суб'єктивного права позивача є самостійною підставою для відмови у позові.
34. Схожий за змістом правовий висновок викладено у пунктах 15, 16 постанови Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18, яку (постанову) офіційно оприлюднено 05.03.2021, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (20.01.2021), у зв'язку з чим касаційна інстанція вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норм статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України.
35. Разом з тим в основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про неналежне визначення позивачем суб'єктного складу сторін у цій справі з огляду на те, що звернення Підприємства до неналежного відповідача - Гостромогильської сільради є підставою для відмови в позові, оскільки спірна земельна ділянка не відноситься до земель державної або комунальної власності, а її власником є ТОВ "Гостромогильне", яке і є належним відповідачем у цій справі, та на цій земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. Б площею 803,3 м2, власником якої є ПП "ЕЛІНГ-КАМС". У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції визнав недоцільним у рамках цієї справи досліджувати обставини входження/невходження орендованої Підприємством земельної ділянки до складу спірної земельної ділянки, їх можливого накладання одна на одну, зважаючи на їх розташування за однією адресою та схоже цільове призначення.
36. Проте колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок суду апеляційної інстанції у частині визначення належним відповідачем ТОВ "Гостромогильне" як власника спірної земельної ділянки та водночас погоджується з твердженням скаржника про неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 75 ГПК України, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", пунктів 6, 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 № 499), у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, з огляду на таке.
37. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
38. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
39. У пунктах 7.10- 7.12, 7.23, 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 сформульовано такі правові висновки:
"Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Таким чином, висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення. Відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
Ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.
Навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "8 Березня" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "8 Березня" автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників".
40. Суд апеляційної інстанції, помилково обмежившись посиланням на підтвердження рішенням загальних зборів КСП "Росія" від 29.02.2000 (протокол № 5), пунктами 2.2, 1.3 Статуту ТОВ "Гостромогильне" та рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2009 у справі № 6/147-09 обставин повного правонаступництва TOB "Гостромогильне" стосовно прав і обов'язків реорганізованого КСП "Росія", у тому числі в частині власності на спірну земельну ділянку, не врахував зазначених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що є порушенням вимог частини 4 статті 236 ГПК України.
41. Зокрема, суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про преюдиціальне значення факту повного правонаступництва ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія", встановленого рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2009 у справі № 6/147-09, оскільки, по-перше, спір у справі № 6/147-09 стосується зовсім іншої земельної ділянки (площею 15,65 га для обслуговування господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2), на яку ПП "ЕЛІНГ-КАМС" ніколи не мало жодних прав і не було учасником справи № 6/147-09.
По-друге, у рішенні Господарського суду Київської області від 02.07.2009 у справі № 6/147-09 зазначено про підтвердження правонаступництва ТОВ "Гостромогильне" стосовно прав та обов'язків КСП "Росія" положеннями Статуту ТОВ "Гостромогильне", але відповідно до пункту 6.1 Статуту ТОВ "Гостромогильне" останнє є виключно власником майна, переданого йому засновниками у власність, тоді як відповідно до установчих документів ТОВ "Гостромогильне" жоден з його 4 учасників не вносив спірну земельну ділянку як вклад до статутного фонду Товариства.
42. Крім того, зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить про те, що апеляційний суд переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч викладеному в пункті 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (зі спору, що виник з подібних правовідносин) правовому висновку про те, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "8 Березня" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "8 Березня" автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.
Адже апеляційний суд належним чином не відхилив доводи апелянта (першого заступника прокурора Київської області) про те, що з огляду на зазначення у Статуті ТОВ "Гостромогильне" його засновниками тільки двох колишніх членів КСП "Росія" - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також двох юридичних осіб - ВАТ "Святошино" і ТОВ "Нива", перетворення КСП "Росія" у ТОВ "Гостромогильне" не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП "Росія" та ТОВ "Гостромогильне" не співпадають.
43. У зв'язку з цим касаційна інстанція бере до уваги істотні аргументи Прокурора про те, що, зважаючи на укладення у 2010 році між ПП "ЕЛІНГ-КАМС" і Ставищенською районною державною адміністрацією договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, яка наразі входить до складу спірної земельної ділянки за межами населеного пункту, Підприємство на момент звернення з позовом знало про належність спірної земельної ділянки до земель державної власності, позаяк мало зареєстроване речове право (право оренди) на її частину, тому володіло достовірною інформацією про те, що право розпорядження спірною земельною ділянкою належить виключно ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке (Управління) як належний відповідач безпідставно не було залучено судом першої інстанції, про що неодноразово зазначалося Сільрадою.
44. Водночас усупереч нормам статей 86, 269, 282, 310, 316 ГПК України суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявній у матеріалах справи належним чином засвідченій копії договору оренди земельної ділянки (зареєстрований 15.01.2010), з умов якого вбачається передача Ставищенською районною державною адміністрацією у довгострокову оренду ПП "ЕЛІНГ-КАМС" (на 49 років) земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, для обслуговування розташованих на ній нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 на території Гостромогильської сільради Ставищенського району Київської області.
Викладеним спростовується висновок суду апеляційної інстанції про недоцільність з'ясування тих істотних обставин, чи входить орендована позивачем земельна ділянка до складу спірної земельної ділянки чи накладаються вони одна на одну зважаючи на їх розташування за однієї адресою та їх схоже цільове призначення, оскільки чинне земельне законодавство не передбачає одночасну належність однієї і тієї ж земельної ділянки чи її частини одній і тій самій особі на праві власності та на праві оренди.
45. Отже, на порушення положень статей 86, 269, 282 ГПК України апеляційний суд належним чином не спростував доводів скаржника про те, що після припинення КСП "Росія" як юридичної особи, припинилося і речове право (право колективної власності) цього підприємства на спірну земельну ділянку, тому, виходячи зі змісту позовних вимог і наявних у справі доказів, належним відповідачем мало би бути саме ГУ Держгеокадастру у Київській області як належний розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, до яких відноситься спірна земельна ділянка, про що неодноразово зазначалося Сільрадою.
46. Наведеним спростовується висновок апеляційного суду про те, що обставина невнесення жодним із 4 учасників ТОВ "Гостромогильне" спірної земельної ділянки як вкладу до статутного фонду Товариства, про що у постанові від 17.06.2020 зазначав суд касаційної інстанції, не має вирішального значення з огляду на викладені вище обставини, як не є доцільним і дослідження обставини стосовно належності спірної земельної ділянки до земель державної чи комунальної власності та щодо повноважень на розпорядження такою земельною ділянкою, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень ЗК України.
47. Частиною 1 статті 82 ЗК України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 28 ЗК України сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
48. Отже, чинне земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності землі сільськогосподарського призначення, не передбачає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб, в тому числі таких сільськогосподарських підприємств як ТОВ "Гостромогильне", на чому обґрунтовано наголошує Прокурор у поданій касаційній скарзі.
49. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо питання переходу прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства на землю до його правонаступника, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
50. Разом з тим касаційна інстанція відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом: 1) висновків, викладених у постановах Вищого господарського суду України від 22.02.2017 у справі № 927/788/16 і від 14.09.2016 у справі № 908/1748/15-г; 2) правових висновків щодо питання наявності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу як обов'язкової передумови для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства, а також щодо питання про належність обраного способу захисту, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц; 3) правового висновку щодо питання дотримання конституційного принципу законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, з огляду на таке.
51. Так, помилковим є посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені у зазначених постановах Вищого господарського суду України, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні зазначеної процесуальної норми (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17, від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20).
52. Водночас зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
53. Колегія суддів не бере до уваги як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення цього спору, передчасні доводи скаржника про неврахування апеляційним судом правових висновків щодо питання наявності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу як обов'язкової передумови для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства, а також щодо питання належності та ефективності обраного способу судового захисту прав, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, оскільки, по-перше, вміщений в оскаржуваній постанові висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позові мотивовано виключно підставою звернення Підприємства до неналежного відповідача, у зв'язку з чим суд навіть не дійшов до вирішення спору в аспекті наявності або відсутності факту порушення відповідачем суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивача.
По-друге, предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах і в розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.
54. З аналогічних мотивів касаційна інстанція відхиляє твердження скаржника про неврахування апеляційним судом правового висновку щодо питання дотримання конституційного принципу законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, позаяк предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначеній справі та в розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаного правового висновку під час вирішення цього спору.
55. Щодо посилання апеляційного суду в обґрунтування своїх висновків на викладену в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 927/75/19, від 05.08.2020 у справі № 911/493/19 правову позицію про те, що сама по собі реорганізація шляхом перетворення КСП "Росія" у TOB "Гостромогильне" не є юридичним фактом припинення права колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства та його правонаступника на землю, оскільки перетворення колективного сільськогосподарського підприємства не входить до кола підстав припинення права власності на землю, передбачених як статтями 27, 28 ЗК України, чинного на час здійснення реорганізації КСП "Росія", так і статтею 140 ЗК України (чинного з 01.01.2002), колегія суддів зазначає таке.
56. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
57. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
58. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
59. Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду чітко вбачається, що у зазначеній постанові сформульовано уточнюючий висновок щодо питання застосування положень статті 75 ГПК України, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" саме з метою врегулювання розбіжностей у питанні реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства та переходу прав такого підприємства на землю до його правонаступника.
60. За таких обставин колегія суддів вважає, що під час касаційного перегляду постанови у цій справі врахуванню підлягає наразі остання правова позиція щодо питання реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства та переходу прав такого підприємства на землю до його правонаступника, яку (правову позицію) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, чим спростовується посилання апеляційного суду в обґрунтування свого висновку на попередні правові позиції, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 927/75/19 і від 05.08.2020 у справі № 911/493/19.
61. Натомість постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 911/493/19 взагалі не містить висновків щодо тлумачення норм статей 27, 28 ЗК Української РСР від 18.12.1990 № 561-XII, чинного на час реорганізації КСП "Росія", і статті 140 ЗК України (чинного з 01.01.2002), які (норми) застосовано апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови, тоді як постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 927/75/19 містить лише висновок щодо застосування статті 140 ЗК України (чинного з 01.01.2002).
Таким чином, предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, у справах №№ 927/75/19, 911/493/19 та цій справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.
62. Колегія суддів зауважує, що Прокурором касаційну скаргу подано також з посиланням на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
63. Дійсно, у розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є, зокрема, визначене пунктом 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у встановленні судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
64. На обґрунтування вказаної підстави скаржник посилається на те, що на підставі недопустимих доказів, якими, на думку Прокурора, є рішення загальних зборів КСП "Росія" від 29.02.2000 (протокол № 5), розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210 і Статут ТОВ "Гостромогильне" (у редакціях 2000 р. і 2008 р.), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про перехід до TOB "Гостромогильне" як правонаступника реорганізованого КСП "Росія" прав на спірну земельну ділянку.
65. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки за змістом частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, на відміну від правовідносин перевезення вантажів залізницею, в яких обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу та які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, факти нестачі, пошкодження чи втрати вантажу, мають підтверджуватися такими допустимими доказами, як комерційний акт або акт загальної форми, цивільним законодавством не встановлено, що факт правонаступництва однієї юридичної особи стосовно прав та обов'язків іншої (реорганізованої) юридичної особи має бути підтверджений певними засобами доказування. Тому кожна зі сторін може доводити таку обставину або спростовувати її будь-якими належними доказами, якими у розумінні статті 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, тобто суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
66. Наведені доводи скаржника свідчать про помилкове ототожнення ним правил належності та допустимості доказів і неврахування вимог частини 2 статті 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
67. Отже, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови саме з цієї підстави.
68. З наведених раніше мотивів касаційна інстанція відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи Товариства як необґрунтовані.
69. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава, як непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, якою (підставою) у розумінні пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України є встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
70. Разом з тим, зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо питання переходу прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства на землю до його правонаступника, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, само по собі непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, жодним чином не впливає на наявність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність скасування оскаржуваної постанови з направленням справи до Північного апеляційного господарського суду для нового розгляду апеляційної скарги ТОВ "Гостромогильне".
Щодо касаційного перегляду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020
71. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, перший заступник прокурора Київської області звернувся з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яке (Управління) не брало участі у розгляді справи судом першої інстанції, вказуючи, зокрема, що після припинення у 2000 році КСП "Росія" як юридичної особи спірні землі на підставі статті 5 ЗК України (чинного до 01.01.2002) перейшли у відання відповідного органу місцевого самоврядування - Гостромогильської сільради, та, зважаючи на місцезнаходження спірної земельної ділянки - за межами населеного пункту, розпорядження ними має здійснюватися виключно органами Держгеокадастру відповідно до вимог частини 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2013).
72. Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
73. Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
74. Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 910/20190/16).
75. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
76. Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
77. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
78. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 22.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 19.09.2020 у справі № 910/17558/18).
79. Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про відсутність ухвалення місцевим господарським судом у цій справі рішення про права та інтереси ГУ Держгеокадастру у Київській області як розпорядника спірної земельної ділянки з огляду на таке.
80. Згідно з імперативними положеннями частини 5 статті 310 та частини 1 статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
81. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що в порушення статей 86, 269, 310, 316 ГПК України суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не виконав у повному обсязі вміщених у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у цій справі вказівок касаційної інстанції щодо необхідності: 1) надання оцінки наявній у матеріалах справи належним чином засвідченій копії договору оренди земельної ділянки (зареєстрований 15.01.2010), з умов якого вбачається передача Ставищенською районною державною адміністрацією у довгострокову оренду ПП "ЕЛІНГ-КАМС" (на 49 років) земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, для обслуговування розташованих на ній нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 на території Гостромогильської сільради Ставищенського району Київської області, як наслідок, суд апеляційної інстанції не з'ясував тих істотних обставин, чи входить орендована позивачем земельна ділянка до складу спірної земельної ділянки чи накладаються вони одна на одну зважаючи на їх розташування за однієї адресою та їх схоже цільове призначення, оскільки чинне земельне законодавство не передбачає одночасну належність однієї і тієї ж земельної ділянки чи її частини одній і тій самій особі на праві власності та на праві оренди; 2) спростування доводів скаржника про те, що після припинення КСП "Росія", як юридичної особи, припинилося і речове право (право колективної власності) цього підприємства на спірну земельну ділянку, тому виходячи зі змісту позовних вимог і наявних у справі доказів належним відповідачем мало би бути саме ГУ Держгеокадастру у Київській області як належний розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, до яких відноситься спірна земельна ділянка, про що неодноразово зазначалося Сільрадою.
82. У зв'язку з цим заслуговують на увагу аргументи Прокурора про те, що, зважаючи на укладення у 2010 році між ПП "ЕЛІНГ-КАМС" і Ставищенською районною державною адміністрацією договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, яка наразі входить до складу спірної земельної ділянки за межами населеного пункту, Підприємство на момент звернення з позовом знало про належність спірної земельної ділянки до земель державної власності, позаяк мало зареєстроване речове право (право оренди) на її частину, тому володіло достовірною інформацією про те, що право розпорядження спірною земельною ділянкою належить виключно ГУ Держгеокадастру в Київській області, яке (Управління) як належний відповідач безпідставно не було залучено судом першої інстанції, про що неодноразово зазначалося Сільрадою.
83. За наведених обставин з урахуванням мотивів, викладених у пунктах 30- 49, 55- 61 цієї постанови, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що постановлена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
85. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
86. Відповідно до частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
87. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області не відповідає положенням статей 86, 236, 264, 269, 316 ГПК України, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального закону, та направлення справи до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
88. Водночас, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виключно з тих мотивів, що належним відповідачем має бути ТОВ "Гостромогильне", а не ГУ Держгеокадастру у Київській області, також не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282, 310, 316 ГПК України.
89. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
90. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо питання переходу прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства на землю до його правонаступника, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, що у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об'єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
91. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
92. Зважаючи на те, що саме судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані ухвалу та постанову - скасувати, а справу - направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області та для нового розгляду апеляційної скарги ТОВ "Гостромогильне".
Розподіл судових витрат
93. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 911/1292/18 скасувати.
Справу № 911/1292/18 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області та для нового розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне".
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
В. А. Зуєв