Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/199/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуджитло" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271)
до Волкова Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 31377,86 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуджитло" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Волкова Олександра Сергійовича , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 6АЕ від 01.02.2018 в сумі 23537,13 грн. без ПДВ; пеню в сумі 1822,84 грн; штраф в сумі 4707,43 грн; 3 % річних в сумі 373,55 грн. та інфляційні втрати в сумі 936,81 грн; всього - 31377,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Волковим О.С. прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 6АЕ від 01.02.2018.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
29.03.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуджитло" зареєстровано заяву про уточнення позовних вимог (вх. №7111), в якій позивач у зв'язку із втратою відповідачем правового статусу фізичної особи-підприємця на момент подання позовної заяви просить суд стягнути з Волкова Олександра Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуджитло" заборгованість за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 6АЕ від 01.02.2018 в сумі 23537,13 грн. без ПДВ; пеню в сумі 1822,84 грн; штраф в сумі 4707,43 грн; 3 % річних в сумі 373,55 грн. та інфляційні втрати в сумі 936,81 грн.
Вищевказану заяву про уточнення позовних вимог досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України. При цьому, копія ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 01.02.2021, яку було надіслано на належну адресу відповідача, повернулася на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій значиться причина повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі № 922/70/21 від 01.02.2021 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суд зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Водночас суд зауважує, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 07.06.2018 у справі №910/17797/17, від 11.07.2018 у справі №916/2525/13.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуджитло" (надалі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Волковим Олександром Сергійовичем (надалі - Орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №6АE (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення, загальною площею 108,04 кв. м., розміщене за адресою: 61054, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271: - частина будівлі гаражу (76,8 кв.м.); частина коридору та санвузли (31,24 кв. м.) (транспортна ділянка, 1-й поверх двоповерхової частини) (літера "Е-2"), що знаходиться на балансі ТОВ "Екобуджитло", а також забезпечує Орендарю вільний доступ в зазначені приміщення.
Передача майна Орендареві оформлюється актом приймання-передачі, який підписується Сторонами та є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.3. Договору).
З наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі орендованого майна до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №6АE від 01.02.2018 вбачається, що Орендодавець здав, а Орендар прийняв приміщення загальною площею 108,04 кв. м., розміщене за адресою: 61054, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271: - частина будівлі гаражу (76,8 кв.м.); частина коридору та санвузли (31,24 кв.м.) (транспортна ділянка, 1-й поверх двоповерхової частини), який підписано сторонами без будь-яких зауважень.
Умовами п. 3.1. Договору визначено, що орендна плата за користування майном здійснюється у безготівковому порядку, в національній валюті України, шляхом щомісячного перерахування Орендарем грошових коштів (орендної плати) на розрахунковий рахунок Орендодавця у відповідності з умовами цього Договору. Орендна плата, за домовленістю сторін, складає 4870,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди (ціна договірна) (Додаток № 1). Крім того узгоджено, що ПДВ на суму орендної плати не нараховується, так як Орендодавець не є латником податку на додану вартість. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Протоколом узгодження договірної ціни на оренду нерухомого майна як Додатку №1 до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №6АE від 01.02.2018 сторони досягли угоди про розмір договірної ціни на оренду приміщення площею 108,04 кв. м. в сумі 4870,00 грн. без ПДВ за перший місяць.
Відповідно до п. 10.3. Договору сторони погодили, що зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін, крім випадків, передбачених цим Договором. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною і вносяться до Договору шляхом укладення додаткових угод.
Додатковою угодою №1 від 28.01.2019 до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №6АE від 01.02.2018 сторони дійшли згоди внести зміни в частині визначення розміру орендної плати та п. 3.1. Договору виклали в наступній редакції : "Орендна плата, за домовленістю сторін, складає 6265,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди (ціна договірна) (Додаток № 1).
Протоколом узгодження договірної ціни на оренду нерухомого майна як Додатку №1 до Додаткової угоди №1 від 28.01.2019 до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №6АE від 01.02.2018 сторони досягли угоди про розмір договірної ціни на оренду приміщення площею 108,04 кв. м. в сумі 6265,00 грн. без ПДВ за перший місяць.
В подальшому Додатковою угодою №3 від 31.01.2020 до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №6АE від 01.02.2018 сторони дійшли згоди внести зміни в частині визначення розміру орендної плати та п. 3.1. Договору виклали в наступній редакції : "Орендна плата, за домовленістю сторін, складає 7023,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди (ціна договірна) (Додаток № 1).
Протоколом узгодження договірної ціни на оренду нерухомого майна як Додатку №1 до Додаткової угоди №3 від 31.01.2020 до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №6АE від 01.02.2018 сторони визначили розмір договірної ціни на оренду приміщення площею 108,04 кв. м. в сумі 7023,00 грн. без ПДВ за перший місяць.
Умовами п. 3.3. Договору визначено, що оренда приміщень щомісячно оформлюється двостороннім Актом в 3-х примірниках: один примірник Орендарю, два примірники - Орендодавцю.
Відповідно до наявних в матеріалах справи двосторонніх Актів до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №6АE від 01.02.2018 операційна оренда приміщень за адресою м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271, відповідає вимогам договору. Вартість орендної плати складає:
- За Актом №40 від 29.02.2020р. - 7035,84 грн., без ПДВ;
- За Актом №204 від 31.07.2020 р.- 7185,84 грн., без ПДВ;
- За Актом №219 від 31.08.2020 р. - 7085,47 грн., без ПДВ;
- За Актом №234 від 30.09.2020 р. - 7099,98 грн., без ПДВ.
Відповідно до п. 3.6. Договору зобов'язання Орендаря за сплатою орендних платежів забезпечується у вигляді завдатку в розмірі орендної плати за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок за останній місяць наданих Орендодавцем послуг.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує на тому, що фактична сума основного боргу з орендної плати за вищевказаними Актами становить 23537,13 грн., з урахуванням сплаченого Орендарем завдатку, який внесено в рахунок за останній місяць наданих Орендодавцем послуг з оренди приміщень у розмірі 4870,00 грн.
У зв'язку з наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача Претензію (вимогу) №01/327 від 08.12.2020, в якій запропоновано у добровільному порядку погасити існуючу заборгованість, яка залишилася без відповіді та задоволення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Приписами частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами по цій справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №6АE від 01.02.2018, який за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Разом із тим, за змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Вимогами ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Також, вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами частини 1 ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, передбачену Договором.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги погоджені сторонами умови Договору, де сторони чітко визначили розмір орендної плати, а також погодили порядок її оплати, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним договором в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, вимогу про стягнення 23537,13 грн. заборгованості суд визнав обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 373,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 936,81 грн., суд вирішив наступне.
Вимогами статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3 % річних враховуючи приписи ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, суд встановив, що нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства, є арифметично вірними, у зв'язку з чим позовна вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 373,55 грн. визнається судом обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Водночас перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 936,81 грн. по кожному місяцю окремо, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за лютий 2020 р. у розмірі 351,79 грн. є арифметично невірним. Здійснивши перерахунок вказаної суми інфляційних втрат суд встановив, що вірною слід вважати суму у розмірі 300,00 грн. Відтак, загальний розмір інфляційних втрат, який судом визнається обґрунтованим, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягає задоволенню є сума у розмірі 885,02 грн.
Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 1822,94 грн., суд зазначає наступне.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У даному разі, враховуючи, що відповідачем добровільно, у передбачений законом спосіб, було укладено із позивачем спірний Договір, у відповідача з'явився обов'язок його виконання з урахуванням погоджених сторонами штрафних санкцій за порушення строків виконання цього Договору.
Умовами п. 3.5. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцеві з урахуванням пені у розмірі 0,04% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, враховуючи умови спірного договору, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1822,94 грн. є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимогу про стягнення штрафу у розмірі 4707,43 грн. суд вирішив наступне.
Як вже було наголошено, одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Госопдарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Умовами п. 3.4. Договору визначено, що щомісячна орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцеві не пізніше 5-го числа наступного місяця.
Відповідно до п. 3.8 Договору сторони погодили, що у разі, якщо на встановлену у п. 3.4. дату розрахунку від Орендаря на розрахунковий рахунок Орендодавця не надійшла орендна плата, Орендар сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем штрафу відповідно до п. 3.8 Договору, суд встановив, що дане нарахування не суперечить умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 4707,43 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуджитло" в частині стягнення заборгованості у розмірі 23537,13 грн., пені в розмірі 1822,94 грн., штрафу в розмірі 4707,43 грн., 3 % річних в розмірі 373,55 грн. та інфляційних втрат в розмірі 885,02 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Волкова Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуджитло" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271, код ЄДРПОУ 41277712) заборгованість у розмірі 23537,13 грн без ПДВ; пеню в розмірі 1822,94 грн; штраф в розмірі 4707,43 грн; 3 % річних в розмірі 373,55 грн., інфляційні втрати в розмірі 885,02 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2266,25 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "31" березня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова