22.03.2021 Справа № 920/3/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Молодецької В.О., розглянувши матеріали справи №920/3/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Поліс» (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.Лазаревського,15, кв.3, код ЄДРПОУ 37052185)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (40007, м.Суми, вул.Сумсько-Київських Дивізій, 24, офіс 38, код ЄДРПОУ 37052520)
про стягнення 2 117 098 грн 79 коп
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача: Вовк О.В.;
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2117098,79 грн, з яких: 1946025,77 грн попередньої оплати за договором поставки № 24012 від 24.01.2020 та 171073,02 грн пені за неналежне виконання умов договору, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правову допомогу.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.01.2021 провадження у справі №920/3/21 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 09.02.2021.
Ухвалою суду від 09.02.2021 підготовче засідання у справі №920/3/21 відкладено на 23.02.2021.
У судовому засіданні 23.02.2021 судом оголошено перерву до 04.03.2021.
25.02.2021 представником відповідача подано відзив №2021-02-24/02 від 24.02.2021 на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи про те, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтвердили виконання позивачем п. 3.5. Договору щодо надсилання транспортної інструкції, на підставі якої у відповідача виник обов'язок щодо поставки товару.
04.03.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він просить суд не брати до уваги заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.03.2021 закрите підготовче провадження у справі №920/3/21, розгляд справи по суті призначено на 22.03.2021.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
24 січня 2021 р. між ТОВ «Агро-Поліс» в особі філії «Курмани» ТОВ «Агро-Поліс» (покупець) і ТОВ «Торговий Дім «ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ» (постачальник) було укладено договір поставки №24012 (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити і передати у власність позивача хімічну продукцію (товар), а позивач зобов'язується належним чином прийняти та оплатити Товар у сумі, строки та на умовах визначених Договором.
Згідно з п. 3.1. Договору відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар на умовах, що визначаються у Додатках до Договору у відповідності до правил «ІНКТОРЕМС» в редакції 2010 року.
Умови поставки товару узгоджені сторонами у розділі 3 Договору:
Поставка товару відбувається на підставі транспортної інструкції покупця, яка є невід'ємною частиною виконання договору і документом, що підтверджує наміри покупця в отриманні товару, та надається постачальнику в письмовій (електронній) формі за 3 (дні) до поставки з обов'язковим зазначенням: номера та дати договору поставки товару; найменування вантажоодержувача, його місцезнаходження, ідентифікаційного коду (коду ЄДРПОУ) та коду по залізниці; найменування, асортименту та кількості товару, виду упаковки (тари); строків (термінів) поставки; адреси місця призначення, куди має бути поставлено товар; автопідприємства та реквізити автотранспорту (в разі перевезення товару за рахунок покупця); назви та коду станції (в разі перевезення товару залізничним транспортом, при умові, що передачу товару перевізникові має здійснити постачальник) (п. 3.5. договору).
Відповідно до п. 3.6. договору, якщо постачальник протягом 7 робочих днів з моменту отримання транспортної інструкції покупця не надав останньому відмову в прийнятті такої транспортної інструкції до виконання, вважається, що транспортна інструкція покупця узгоджена сторонами і постачальник прийняв її до виконання.
За умовами п. 3.7. договору, зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними та право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент поставки товару.
Моментом поставки товару вважається: у випадку передачі товару на складі постачальника (виробника) - момент відвантаження товару покупцю або перевізнику; у випадку відвантаження залізничним транспортом - момент проставляння штемпельної відмітки на залізничній накладній.
Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної (п. 3.8. договору).
Згідно із п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури у порядку та строки, що визначені у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору. За згодою сторін можуть також проводитися заліки взаємних заборгованостей, які можуть здійснюватися і без участі банків.
Зі змісту Додатку №1 до Договору вбачається, що відповідач узяв на себе зобов'язання поставити Позивачу товар, а саме добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне марки 16:16:16 в біг-бегах у кількості 277,000 тон на загальну суму з ПДВ 2936198,89 грн.
Згідно до п. 4 Додатку №1 до Договору сторони домовились про те, що оплата за Товар здійснюється на поточний банківський рахунок Відповідача у розмірі 100% вартості Товару до 11.02.2020 року.
Відповідно до п. 6 Додатку №1 до Договору термін поставки Товару визначено до 30.04.2020 року, на підставі транспортної інструкції Позивача, погодженої Відповідачем.
Відповідно до Додатку № 2 від 28.01.2020 року до Договору Відповідач узяв на себе зобов'язання поставити Позивачу Товар, а саме аміачну селітру в біг-бегах у кількості 86,000 тон на загальну суму з ПДВ 619 200,00 грн..
Згідно до п. 4 Додатку № 2 до Договору сторони домовились про те, що оплата за Товар здійснюється на поточний банківський рахунок Відповідача у розмірі 100% вартості Товару до 11.02.2020 року.
Відповідно до п. 6 Додатку № 2 до Договору термін поставки Товару визначено до 30.04.2020 року, на підставі транспортної інструкції Позивача, погодженої Відповідачем.
Відповідно до Додатку 3 від 28.01.2020 року до Договору Відповідач узяв на себе зобов'язання поставити Позивачу товар, а саме добрива рідкі азотні (КАС-32) у кількості 170,000 тон на загальну суму з ПДВ 1 045 500,00 грн.
Згідно з п. 4 Додатку № 3 до Договору сторони домовились про те, що оплата за Товар здійснюється на поточний банківський рахунок Відповідача у розмірі 100% вартості Товару до 11.02.2020 року.
Відповідно до п. 6 Додатку №3 до Договору термін поставки Товару визначено до 30.04.2020 року, на підставі транспортної інструкції Позивача, погодженої Відповідачем.
Відповідно до Додатку 4 від 29.01.2020 року до Договору Відповідач узяв на себе зобов'язання поставити Позивачу товар, а саме: аміак рідкий технічний у кількості 163,000 тони на загальну суму з ПДВ 1 597 563,00 грн..
Згідно до п. 4 Додатку № 4 до Договору сторони домовились про те, що оплата за Товар здійснюється на поточний банківський рахунок Відповідача у розмірі 100% (попередня оплата) вартості Товару до 10.02.2020 року.
Відповідно до п. 6 Додатку № 4 до Договору термін поставки Товару визначено до 01.04.2020 року, на підставі транспортної інструкції Позивача, погодженої Відповідачем, але не раніше виконання Позивачем вимог цього Договору щодо попередньої оплати вартості Товару.
11.02.2020 року на виконання своїх зобов'язань за Договором щодо попередньої оплати за поставку Товару ФІЛІЄЮ «КУРМАНИ» ТОВ «АГРО- ПОЛІС» на підставі виставлених Відповідачем рахунків №17 від 24.01.2020, № 42 від 28.01.2020, № 55 від 28.01.2020 року та № 72 від 29.01.2020 було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ» в ПАТ «БАНК ВОСТОК» 6198461,89 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5724587720, №5724587721, № 5724587722 та № 5724587723.
Таким чином, 11.02.2020 року Позивачем було перераховано на рахунок Відповідача 100% попередньої оплати вартості товару згідно Додатками №1 від 24.01.2020 № 2 від 28.01.2020, № 3 від 28.01.2020 та № 4 від 29.01.2020 до Договору поставки № 24012 від 24.01.2020 року.
На виконання умов Договору Відповідачем у період з 13.02.2020 по 05.04.2020 року було поставлено Позивачу 100,680 тон добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного марки 16:16:16 на суму 1067207,60 грн (з ПДВ); 73,800 тон аміачної селітри на суму 531 360 грн (з ПДВ); 126,100 тон добрив рідких азотних (КАС-32) на суму 775 515 грн (з ПДВ); 107,520 тон аміаку рідкого технічного на суму 1 053 803,52 грн.. Крім цього, Відповідачем, також було поставлено Позивачу 7,600 тон аміачної селітри на суму 54 720 грн (з ПДВ) понад об'єм обумовлений Додатком № 2 від 28.01.2020 до Договору поставки № 24012 від 24.01.2020 року.
Таким чином, всього ТОВ «ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ» було поставлено ТОВ «АГРО-ПОЛІС» (ФІЛІЇ «КУРМАНИ») товарів на загальну суму 3 570 446,12 грн. (з ПДВ).
Вказані обставини підтверджуються письмовими матеріалами справи - видатковими накладними: № МАС 0213-05, № ПАС 0220-03, № ИАС 0225-07, № ПАС 0226-02, № ИАС 0227-01, № ИАС 0301-07, № ИАС 0303-04, № ИАС 0304-03, № ИАС 0306-02, № ИАС 0305-04, № ИАС 0305-05, № ИАС 0306-13, № ИАС 0306- 16, № ИАС 0316-02, № ИАС 0320-17, № ИАС 0329-05, № ИАС 0329-06, № ИАС 0329-07, № ИАС 0330-11, № ИАС 0330-16, № ИАС 0401-15, № ИАС 0401-16, № ИАС 0402-02 та № ИАС 0405-11.
У зв'язку з тим, що терміни поставки товару визначені Додатками до Договору минули, а Товар не був поставлений відповідачем у повному обсязі, а саме не поставлено: добрива азотно-фосфорно-калійні комплексні марки 16:16:16 в кількості 176,32 тон на суму 1 868 991,29 грн., добрива рідкі азотні (КАС-32) в кількості 43,900 тони на суму 269 985 грн. аміак рідкий технічний у кількості 55,48 тон на суму 558 264,96 грн, а всього, з урахуванням поставки аміачної селітри в біг- бегах в кількості 7,600 тон на суму 54720 грн. понад обумовленого Договором об'єму, було недопоставлено товару на загальну суму 2 682 735,77 грн., 28.05.2020 року на адресу Відповідача за вих. № 28/05/20 був направлений лист-претензія (номер відправлення AT Укрпошта 4210001586393), відповідно до якого позивач просив відповідача повернути протягом 10 календарних днів на поточний рахунок підприємства грошові кошти за непоставлений товар у сумі 2682735,77 грн. Однак відповідь на вищевказану виставлену претензію також у встановлені строки не надійшла, а вимоги Позивача виконанні не були.
У зв'язку з істотним простроченням термінів поставки товару Позивачем було прийнято рішення припинити комерційні взаємовідносини з Відповідачем та направлено 10.08.2020 року за вих. № 40 на адресу ТОВ «ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ» лист, відповідно до якого було запропоновано кошти в сумі 54 720 грн. з ПДВ сплачені по Договору поставки № 240112 від 24.01.2020 згідно рахунку № 55 від 28.01.2020 року (за добрива рідкі азотні КАС-32) зарахувати як оплату рахунку № 42 від 28.01.2020 року (за аміачну селітру).
Крім цього, 10.08.2020 року за вих. № 39 на адресу ТОВ «ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ» Позивачем було направлено лист, відповідно до якого грошові кошти в сумі 681 990 грн. з ПДВ сплачені по Договору № 24012 від 24.01.2020 року згідно рахунку № 55 від 28.01.2020 року та рахунку № 72 від 29.01.2020 року запропоновано зарахувати як оплату рахунку № 156 від 28.02.2020 року по договору № 2802-2020/2 від 28.02.2020 року за суборенду техніки.
На вказані листи заперечень з боку Відповідача не надходило.
Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за 1-й квартал 2020 року та 2020 року Акту звірки взаєморозрахунків за квітень 2020 року між ТОВ «ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ» і ТОВ «АГРО-ПОЛІС», ФІЛІЯ «КУРМАНИ» підписаного уповноваженими особами з обох сторін, станом на 30.04.2020 року загальна сума заборгованості ТОВ «ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ» на користь Позивача становила 1 946025,77 грн.
Тобто, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором поставки № 240112 від 24.01.2020 року (з урахуванням поставленої 7,600 тон аміачної селітри на суму 54720 грн. понад об'єм визначений договором) становила 2628015,77 грн., однак у той же час Позивач мав заборгованість перед Відповідачем за іншими зобов'язаннями, а саме за Договором суборенди техніки з екіпажем № 2802-2020/2 від 28.02.2020 року, яка становила 681990 грн.
У зв'язку з вищевикладеним 23.10.2020 року Позивачем було направлено Відповідачу лист за вих. № 107, відповідно до якого Позивач просив повернути грошові кошти в сумі 1946025,77 грн. за недопоставлений Товар По Договору поставки № 240112 від 24.01.2020 року на розрахунковий рахунок Позивача.
Враховуючи те, що станом на день подання позову Відповідачем не були виконані зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі у передбачені Договором строки, а також беручи до уваги ігнорування Відповідачем вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати в розмірі 1946028,77 грн. за недопоставлений товар, позивач змушений звернутись до суду за захистом порушеного права.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує на те, що позивач не виконав договірних зобов'язань в частині надання постачальнику транспортної інструкції, що унеможливило постачання товару.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, відхиляючи заперечення відповідача, суд виходить з наступного:
За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування, передбачене ст. 601 ЦКУ, здійснюється за наявності наступних
умов:
1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;
2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;
3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.
Верховний Суд у постановах від 16.05.2018 у справі № 910/17770/17, від 18.06.2019 у справі №914/8912/16 зазначав, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних вимог породжує правові наслідки.
Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.
Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Судом встановлено, що факт перерахування позивачем відповідачу коштів у строки, встановлені договором в сумі 3920484,00 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням. В свою чергу, в письмових матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу товару на суму 1946025,77 грн. або повернення зазначеної суми позивачу
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17 та 05.03.2019 у справі №910/1389/18.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за період: квітень 2020 р. на суму 1946025,77 грн., який підписаний належним чином представниками сторін та скріплений їх печатками, що суд розцінює як визнання відповідачем зазначеної суми боргу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1946025,77 грн. попередньої оплати по Договору є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 171073,02 грн. пені, нарахованої за період з 01.05.2020 по 01.11.2020 відповідно до вимог п. 6.2. Договору, яким передбачено, що за прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від вартості непереданого товару за кожний календарний день прострочення.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6.3. Договору постачальник звільняється від відповідальності за прострочення поставки товару у випадку прострочення оплати товару покупцем або якщо покупець не одержав товар зі своєї вини в строки, встановлені цим Договором.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги в цій частині тим, що ТОВ «Агро-Поліс» повністю та у встановлені строки виконало обов'язок щодо попередньої оплати вартості товару, однак відповідач, в порушення вимог п.6 додатку №1 до Договору, станом на 01.05.2020 року не поставив товар у визначений обсягах.
Відповідач, у свою чергу, обґрунтовує свої заперечення в цій частині тим, що позивач не вчинив всіх необхідних дій, передбачених умовами Договору (п. 3.5.) та додатками до нього, а отже строк виконання зобов'язання щодо поставки товару не настав.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, виходячи з того, що у п. 3.10 Договору сторони передбачили, що у разі ненадання постачальнику транспортної інструкції на відвантаження товару на відвантаження товару протягом 10 календарних днів з дати надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, постачальник залишає за собою право повернути зазначені грошові кошти покупцеві та відмовитися від поставки товару, проте в матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення з боку відповідача про відмову від Договору та повернення коштів саме через ненадання позивачем транспортної інструкції.
Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення з боку відповідача зобов'язань по Договору в частині своєчасної та повної поставки товару, а також те, що нарахування пені передбачено Договором між сторонами, перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку про те, що пеня нарахована у відповідності до вимог діючого законодавства та в межах визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку.
Таким чином, суд приходить до висновку проте, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 171073,02 грн. пені, нарахованої за період з 01.05.2020 по 01.11.2020, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 31756,48 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Зі змісту ч.3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 126 ГПКУ передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п.1, п. 2 ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. З урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
В постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 14000,00 грн, представниками позивача до позовної заяви додано: ордери на надання правничої (правової) допомоги: серії ВМ №1011401 від 29.12.2020, серії ВМ №1011394 від 29.12.2020; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю: серії ВМ №000438 від 27.01.2016 ОСОБА_3, серії СМ №000441 від 30.03.2016 ОСОБА_2; договір про надання правничої (правової) допомоги №11-20гс від 21.12.2020, укладений між ТОВ «Агро-Поліс» і ОСОБА_1 ; договір про надання правничої (правової) допомоги №95/2020 від 21.12.2020, укладений між ТОВ «Агро-Поліс» і ОСОБА_2 ; додаткові угоди щодо розміру гонорару адвоката, порядку його обчислення та сплати до зазначених договорів, рахунки №2 від 18.12.2020 на суму 7000,00 грн. та №57 від 21.12.2020 на суму 7000,00 грн.; платіжні доручення від 22.12.2020: №284 на суму 7000,00 грн. та №285 на суму 7000,00 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 29.12.2020 адвоката ОСОБА_3; акт №1 від 29.12.2020 р. про виконання Договору про надання правничої (правової) допомоги №11-20гс від 21.12.2020.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що представниками ТОВ Агро-Поліс» подано належні докази, які підтверджують обґрунтованість витрат позивача на професійну правову (правничу) допомогу, а отже беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача 14000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (40007, м.Суми, вул.Сумсько-Київських Дивізій, 24, офіс 38, код ЄДРПОУ 37052520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Поліс» (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.Лазаревського,15, кв.3, код ЄДРПОУ 37052185) 1946025,77 грн. (один мільйон дев'ятсот сорок шість тисяч 25 гривень 77 коп.) попередньої оплати за договором поставки № 24012 від 24.01.2020; 171073,02 грн. (сто сімдесят одна тисяча сімдесят три гривні 02 коп.) пені, 31756,48 грн. (тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят шість гривень 48 коп.) витрат зі сплати судового збору; 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 31.03.2021
Суддя О.Ю. Соп'яненко