ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2021Справа № 910/19850/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салютем Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея Хаб"
про стягнення 27 878,90 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 27 878,90 грн., з яких 78,90 грн. неустойки, 27 800 грн. збитків, а також просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6800 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано авансовий платіж в розмірі 11 000 грн., однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у визначений договором, чим порушив умови договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04071, м. Київ, вул. Копилівська, 12-А, кв. 87.
Проте, поштовий конверт № 0105477457629 було повернуто суду 08.02.2021 з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.
У силу положень пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
19.08.2020 між позивачем (замовником) та відповідачем (підрядником) укладено Договір на виготовлення проектної документації № 19/08/20-01 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи по виготовленню проектної документації плавальних басейнів по об'єкту "Багатофункціональний комплекс по вул. Пушкінська, 2 в м. Харкові" і передати замовнику документацію.
Згідно умов п.п. 2.1, 2.2 договору вартість роботи за даним договором становить 20 000 грн. Замовник здійснює попередню оплату на виконання робіт у розмірі 11 000 грн.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору підрядник приступає до виконання робіт протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору. Підрядник зобов'язується виготовити проектну документацію протягом 15 робочих днів з моменту підписання даного договору.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.09.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Як встановлено судом, платіжними дорученнями № 793 від 19.08.2020 позивачем перераховано на рахунок відповідача 11 000 грн. попередньої оплати за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Проте, доказів виконання робіт, чи їх початок суду не надано.
28.09.2020 позивач надіслав лист відповідачу про відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та просив повернути одержані кошти.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів виконання робіт чи їх частини відповідачем суду не надано.
Оскільки відповідач не приступив до виконання робіт за Договором у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу 11 000 грн., сплачених за роботи, які фактично виконано не було.
Платіжним дорученням № 25 від 08.12.2020 відповідач повернув позивачу не використану попередню оплату.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (ч.2 ст.883 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.6 Договору передбачено, у випадку порушення підрядником строків виконання робіт, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості невиконаних в строк робіт за кожен день затримки.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 78,90 грн. за порушення умов договору.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 27 800 грн. збитків, суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків доказується кредитором.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Вказане право замовника також передбачене статтею 849 Цивільного кодексу України, в якій визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Дана норма фіксує загальне право кредитора відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків внаслідок втрати інтересу для кредитора у зв'язку з простроченням боржника (частина 3 статті 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідач роботи за договором у передбачений договором термін не виконав, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права, відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України.
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України, є порушення зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності вини відповідача, факту невиконання зобов'язання, наявності збитків та причинно-наслідкового зв'язку між не виконанням зобов'язання та збитками.
Заявлені збитки у розмірі 27 800 грн., сплачені на підставі платіжних доручень №№ 846 від 29.09.2020 та 861 від 15.10.2020 на виконання умов укладеного позивачем з Фізичною особою-підприємцем Бондар Оленою Олегівною договору на виконання проектних робіт № 8-09-20 не підлягають задоволенню, оскільки суперечать правилам ст. 849 ЦК України.
Згідно вимог ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Частиною третьої цієї статті законодавець визначив право замовника доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином.
Тобто, право доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника виникає у замовника після того як роботи будуть розпочаті підрядником.
Враховуючи, що роботи за договором на виготовлення проектної документації № 19/08/20-01 від 19.08.2020 розпочаті не були, то підстави для доручення виправлення робіт за рахунок відповідача відсутні.
Крім того, позивач скористався своїм правом на заявлення вимог про стягнення з відповідача неустойки за невиконання робіт за договором.
Також суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Всупереч ст. 74 ГПК України позивачем не надано суду доказів, що несені ним витрати у розмірі 27 800 грн., сплачені на виконання договору з Фізичною особою-підприємцем Бондар Оленою Олегівною, є збитками у розумінні ст.ст. 22 ЦК України та 224 ГК України.
Тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо адвокатських витрат в розмірі 6 800 грн. суд вказує наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги від 11.11.2020, додаткова угода № 1 від 17.11.2020 до вказаного договору, акт наданих послуг від 03.12.2020, платіжне доручення № 973 від 03.12.2020.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи договір, рахунки та платіжні доручення, а також встановлені в договорі ставки розрахунків наданих адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 1 000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.
Таким чином, заявлена Позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 1 000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Салютем Груп" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея Хаб" (04071, м. Київ, вул. Копилівська, 12-А, кв. 87, ідентифікаційний код 41209836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салютем Груп" (03115, м. Київ, вул. Серпова, 1, оф. 204, ідентифікаційний код 41429458) 78 (сімдесят вісім) грн. 90 коп. пені, 5 (п'ять) грн. 95 коп. судового збору, 1 (одну тисячу) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко