ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.03.2021Справа № 910/15217/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участі секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Стальконструкція»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Холдинг»
про стягнення 3 044 051, 57 грн.
За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 29.03.2021
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Стальконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Суннерг ЮА» (яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ Холдинг») про стягнення 3 044 051, 57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про проведення робіт та надання послуг від 01.06.2019 № 20190601-ПДР, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду на 16.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 розгляд справи відкладено на 07.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі, розгляд справи відкладено на 18.01.2021. Зобов'язано сторін провести звірення розрахунків по спірним правовідносинам та заздалегідь надати суду за його результатами відповідний акт.
Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 28.12.2020 по 16.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 відкладено підготовче засідання на 01.02.2021. Зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 та провести звірку розрахунків по спірним правовідносинам, заздалегідь надати суду за його результатами відповідний акт. Зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 та надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 відкладено підготовче засідання на 22.02.2021. Повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 та надати відзив на позовну заяву.
12.02.2021 від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення.
Судове засідання 22.02.2021 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному.
Суддя Алєєва І.В. перебувала на лікарняному з 09.02.2021 по 26.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 розгляд справи призначено на 15.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.03.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 29.03.2021 надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 29.03.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.
Крім того, суд враховує, що явка представників учасників у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а сам відповідач не повідомляв суд про наміри подання доказів чи неможливості їх подання, а також про намір представника взяти участь у судовому засіданні.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.03.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.06.2019 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір на проведення робіт та надання послуг № 20190601-ПДР.
Відповідно до п. 2.1., 2.1.1. Договору виконавець приймає на себе зобов'язання власними або залученими силами за завданням замовника належним чином виконати роботи згідно із Додатку №1 до даного Договору.
Результат виконання робіт по даному пункту оформляється підписанням акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 2.1.2. Договору).
Згідно п. 2.2. Договору замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані виконавцем роботи та оплатити їх вартість на умовах, передбачених цим Договором.
Додатком № 2 до договору сторони визначили загальну ціну робіт в розмірі 18 419 460, 00 грн.
Згідно п. 3.1. Договору, загальна вартість робіт по цьому Договору визначається виходячи із фактичного об'єму виконаних робіт та розцінок на виконання робіт, які указуються у цьому Договорі та додатках до нього.
Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата робіт, передбачених умовами цього Договору виконуються наступним чином: 15 % аванс від суми протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання договору, 80 % від суми протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня - пропорційно виконанню робіт кожні 2 тижні після підписання актів прийому виконаних робіт (10 та 25-го числа кожного місяця), 5 % - після фінального акту прийняття після усунення усіх недоліків.
Пунктом 9.1. Договору сторони визначили, що приймання результатів виконаних робіт здійснюється сторонами по кожній стадії окремо, шляхом підписання актів прийому-передачі виконаних робіт.
В разі відсутності зауважень замовник зобов'язаний розглянути та підписати акт прийому-передачі виконаних робіт не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати одержання актів прийому-передачі виконаних робіт (п. 9.2. Договору).
У випадку виявлення недоліків у результатах виконаних робіт, замовник не пізніше (трьох) робочих днів складає відповідний дефектний акт із переліком установлених недоліків і переліком необхідних доробок і встановленням термінів усунення виконавцем (п. 9.3. Договору).
Згідно п. 9.4. Договору замовник може не примати виконанні роботи, що потребують узгодження або затвердження в державних органах управління та нагляду, до усунення недоліків або дефектів по цих роботах, або в разі відсутності підтвердженого факту узгодження проектної документації в державних органах управління та нагляду.
Виконання робіт по даному Договору позивачем здійснено на загальну суму 16 006 730, 40 грн, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.07.2019 № 76 на суму 236 827, 20 грн, від 26.07.2019 № 69 на суму 1 911 276, 00 грн, від 23.08.2019 № 81 на суму 4 433 319, 00 грн, від 25.09.2019 № 96 на суму 376 795, 20 грн, від 10.10.2019 № 98 на суму 469 558, 80 грн, від 25.10.2019 № 104 на суму 5 138 710, 80 грн та від 12.11.2019 № 118 на суму 3 440 243, 40 грн.
У вказаних актах зазначено, що замовник претензій щодо об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за виконані роботи виконав частково, а саме у розмір 13 718 599, 16 грн. Оплати були проведені 13.06.2019 - на суму 2 762 919, 00 грн, 21.08.2019 - на суму 1 624 584, 60 грн, 01.10.2019 - на суму 3 451 091, 40 грн, 28.10.2019 - на суму 301 436, 16 грн, 26.11.2019 - на суму 375 647, 04 грн, 11.01.2020 - на суму 3 773 135, 96 грн та 22.01.2020 - на суму 1 429 785, 00 грн, що підтверджується випискою з банку.
Отже, залишок основної суми боргу за невиконання замовником умов Договору складає 2 288 131, 24 грн (16 006 730, 40 грн - 13 718 599, 16 грн), яка відповідачем на день звернення з позовом сплачена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відносини, що виникають з укладенням договору підряду, регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.
Предметом договору про надання послуг є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються).
Послуги відрізняються також від робіт. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.
Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що укладений сторонами договір, предметом якого зазначено надання послуг та виконання робіт, має елементи змішаного договору: договору підряду і послуг.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Як вже зазначалось позивачем виконанні роботи по договору на загальну суму 16 006 730, 40 грн в підтвердження чого є відповідні Актами здачі-приймання робіт (надання послуг).
Пунктом 3.2. Договору сторони визначили порядок розрахунків за виконані роботи, а саме: 15 % оплати авансу від суми протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору, 80 % від суми протягом 21 календарного дня - пропорційно виконанню робіт кожні 2 тижні після підписання актів прийому виконаних робіт (10 та 25-го числа кожного місяця) та 5 % - після фінального акту прийняття після усунення усіх недоліків.
Господарський суд зазначає, що умовами договору не визначено порядок складання та підписання фінального акту після усунення всіх недоліків.
Зауважень до актів, що підписані між сторонами матеріали справи не містять, а отже і відсутні недоліки по виконаній роботі, акт № 118 (який слід вважати фінальним) підписаний з боку відповідача без зауважень, замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт не має, а тому у суду відсутні підстави для відстрочення сплати 5 % вартості робіт за умовами договору після підписання фінального акту.
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Договором передбачена поетапна оплата виконаної роботи, а також повний розрахунок після підписання останнього акта виконаних робіт, який складений 12.11.2019. Отже, з 13.11.2019 у відповідача виник обов'язок щодо повної оплати вартості виконаних робіт.
Щодо наявного в матеріалах справи не підписаного Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.07.2019 № 76 на суму 236 827, 20 грн, який був надісланий позивачем відповідачу для підписання, суд зазначає, що розділом договору приймання робіт визначено порядок складання дефектного акту із переліком необхідних доробок та строки його виконання. Матеріали справи не містять доказів складання будь-яких дефектних актів чи будь-якої зафіксованою у встановленої законом порядку незгоди відповідача з вказаним актом.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача від 11.06.2020, в якому відповідач визнав борг та не зазначив ніяких зауважень до виконаної роботи позивачем за умовами договору.
За наведених обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за договором виконував з порушенням умов договору, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 2 288 131, 24 грн позивачем доведено у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 641 240, 49 грн пені за період з 13.11.2019 по 27.09.2020.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 10.8. Договору за порушення термінів платежів відповідно до статті 3 договору, замовник на вимогу виконавця сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Господарський суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку пені, дійшов висновку про його неточність, виходячи з того, що позивачем з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України невірно визначено період закінчення нарахувань.
Отже, враховуючи наведене, суд здійснив власний розрахунок пені, за розрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 531 361, 53 грн пені.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 86 951, 18 грн 3 % річних та 27 728, 66 грн інфляційних втрат.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних за період з 13.11.2019 по 07.09.2020, суд дійшов висновку про його неточність, а тому здійснивши власний розрахунок, вважає, що вимога позивача про стягнення 3 % підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 83 200, 14 грн.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмір 27 728, 66 грн, господарський суд відмовляє в її задоволені, оскільки позивачем не зазначено період, за який нараховано вказану суму, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заявленої суми чи здійснити власний розрахунок.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним судовим вимогам.
Керуючись ст. 74, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РМ ХОЛДИНГ» (61001, Харківська обл., місто Харків, вул. Хмельницького Богдана, будинок 24, ідентифікаційний код 42388643) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОЛАР СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 36 А, ідентифікаційний код 38677882) заборгованість у розмірі 2 288 131 (два мільйона двісті вісімдесят вісім тисяч сто тридцять одна) грн 24 коп., пені у розмірі 531 361 (п'ятсот тридцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн 53 коп., 3 % річних у розмірі 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) грн 14 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 43 540 (сорок три тисячі п'ятсот сорок) грн 39 коп.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 31.03.2021
Суддя І.В. Алєєва