88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
24.03.2021 м. Ужгород Справа № 907/916/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/916/20
за позовною заявою приватного підприємства «СМВ-ТРАНС», с. Липини Луцького району Волинської області до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРБРЮГЕР ВАЙСС», м. Мукачево про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог -
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про визнання недійсним односторонній правочин про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» №02/12/20 від 02.12.2020 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою припинено зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зобов'язання ТОВ «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» щодо сплати на користь ПП «СМВ-Транс» боргу в сумі 31158,10 грн. за договором № 12/2 від 31.08.2020 р. частково на суму 24 159,61 грн.; зобов'язання ПП «СМВ-Транс» на користь ТОВ «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» за фактом завдання ПП «СМВ-Транс» збитків на суму 24 159,61 грн. повністю, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 11, 202, 601, 602 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/916/20, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 01.03.2021.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала суду від 19.01.2021 була надіслана відповідачу на його електронну адресу, що міститься в матеріалах справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїми правами на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
31 серпня 2020 року між Приватним підприємством «СМВ-Транс» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» (Експедитор) було укладено Договір №12/2. За умовами п.2 якого взаємодія сторін регулюється: - Конвенцією про договір міжнародного вантажного перевезення автомобільним транспортом; - Положеннями даного договору та його додатків. Особливі умови кожного вантажного транспортного перевезення зазичаються у замовленні (заявці) на перевезення, яка має бути надіслана по факсу.
Відповідно до умов п.4 Договору перевізник зокрема зобов'язується надати транспортні засоби для перевезення вантажу в Європу, враховуючи умови, необхідні для проведення замовленого міжнародного перевезення. Приймати на себе відповідальність за збереження і своєчасну доставку транспортованих вантажів до місця призначення та їх передачу одержувачу. Інформувати Експедитора про затримку транспортного засобу в дорозі, що ведуть до затримки своєчасної поставки вантажу, що перевозиться.
Уразі невиконання або неналежного виконання зобов'язань і організації перевезення та оплати перевезення перевізник і експедитор несуть відповідальність у відповідності до Конвенції про договір міжнародного вантажного перевезення автомобільним транспортом (КДПВ 1975) і діючого договору. У разі прострочення вантажу винна у простроченні сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п.п. 5.1, 5.6 Договору).
Оплата згідно п. 6 Договору здійснюється за рахунок перевізника в гривні. Строк оплати 14 днів після надання CMR накладної (оригіналу), якщо інше не обумовлено заявкою.
Договір вступає в силу з моменту підписання та діє 31.12.2020 (п.п 9.1 Договору).
На виконання укладеного Договору та відповідно до Замовлення на транспортні послуги № 8208202704 від 27.08.2020 року ПП «СМВ-Транс» надав послуги перевезення, доставив вантаж - заморожену ягоду загальною вагою 21872,00 кг, адреса розвантаження: компанія Frost- Import GmbH (Brachwitzer Strasse 38, De-061 18 НаІІе/Salle).
За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» не провів оплату наданих ПП «СМВ-Транс» послуг перевезення, а надіслав останньому претензію від 06.10.2020 року (отримано 16.10.2020р.) щодо компенсації додаткових витрат Вантажоотримувача (повторна заморозка, витрати на склад та ін.) у зв'язку із підвищенням температури рефрижираторного обладнання.
ПП «СМВ-Транс» у відповіді на претензію повідомило про те, підвищення температури (до «-13») в рефрижираторі 09.09.2020 року тривало незначний проміжок часу та не могло вплинути на якість вантажу, більше того стати причиною пошкодження вантажу.
23 листопада 2020 року Позивач отримав повторну претензію від ТОВ «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» щодо компенсації додаткових витрат Вантажоотримувача, на яку ПП «СМВ -Транс» надав повторну відповідь про відсутність підстав для задоволення претензії, оскільки: Вантажоотримувач прийняв доставлений ватаж, що підтверджується відміткою в CMR, факт порушення умов Договору перевезення не зафіксований належним чином; - відсутні докази, які підтверджують понесені додаткові витрати; акт фотофіксації, доданий до претензії не містить кількості та вартості пошкодженого вантажу.
03 грудня 2020 року від Відповідача отримано Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (Вих.№02/12/20 від 02.12.2020р.) згідно якої ТОВ «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» повідомив, що Зобов'язання ТОВ «Гебрюдер Вайсс» щодо сплати на користь ПП «СМВ-Транс» боргу в сумі 31158, 10 грн. за Договором 12/2 від 31.08.2020 року - припинено частково на суму 24 159, 61 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;
Зобов'язання ПЛ «СМВ-Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» за фактом завдання Приватним підприємством «СМВ-Транс» збитків на суму 24 159,61 грн. - припинено повністю на суму 24 159,61 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Внаслідок припинення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» перед Приватним підприємством «СМВ-Транс» щодо сплати на користь Приватного підприємства «СМВ-Транс» боргу на суму 24 159,61 грн. за Договором №12/2 від 31.08.2020 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, заборгованість ТОВ «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» перед ПП «СМВ - Транс» за Договором №12/2 від 31.08.2020 року після проведеного зарахування згідно з цією заявою становить 6998,49 грн.
23 грудня 2020 року ПП «СМВ-Транс» надіслало ТОВ «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» свої заперечення проти проведення вищезазначеного зарахування.
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання недійсним одностороннього правочину.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір №12/2 від 31.20.2020.
Відповідно до умов п.4 Договору перевізник зокрема зобов'язується надати транспортні засоби для перевезення вантажу в Європу, враховуючи умови, необхідні для проведення замовленого міжнародного перевезення. Приймати на себе відповідальність за збереження і своєчасну доставку транспортованих вантажів до місця призначення та їх передачу одержувачу. Інформувати Експедитора про затримку транспортного засобу в дорозі, що ведуть до затримки своєчасної поставки вантажу, що перевозиться.
У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами спору відноситься до змішаного договору, що має ознаки договору транспортного експедирування.
У відповідності до ст. ст. 929, 931 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Нормами ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи встановлено, що на виконання укладеного Договору та відповідно до Замовлення на транспортні послуги № 8208202704 від 27.08.2020 року ПП «СМВ-Транс» надав послуги перевезення, доставив вантаж - заморожену ягоду загальною вагою 21872,00 кг, адреса розвантаження: компанія Frost- Import GmbH (Brachwitzer Strasse 38, De-061 18 НаІІе/Salle).
03 грудня 2020 року позивачем отримано заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог (Вих.№02/12/20 від 02.12.2020р.) згідно якої ТОВ «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» повідомив, що Зобов'язання ТОВ «Гебрюдер Вайсс» щодо сплати на користь ПП «СМВ-Транс» боргу в сумі 31158, 10 грн. за Договором 12/2 від 31.08.2020 року - припинено частково на суму 24 159, 61 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; Зобов'язання ПЛ «СМВ -Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» за фактом завдання Приватним підприємством «СМВ-Транс» збитків на суму 24 159,61 грн. - припинено повністю на суму 24 159,61 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог статті 601 Цивільного кодексу України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування частини 1, пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Статтями 202, 203 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Матеріалами справи встановлено, надсилання відповідачем претензій, щодо компенсації позивачем додаткових витрат Вантажоотримувача (повторна заморозка, витрати на склад та ін.) у зв'язку із підвищенням температури рефрижираторного обладнання.
Відповідач відповідями на претензії заперечував наявність підстав для задоволення претензії та відповідно для виплати суми 24 159,61 грн. яка є предметом одностороннього правочину.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що грошові вимоги відповідача до позивача у сумі 24 159,61 грн., що зазначені у Заяві (Вих.№02/12/20 від 02.12.2020р.) про зарахування зустрічних однорідних вимог, є спірними з огляду на заперечення позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність всіх необхідних умов передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України для здійснення такого зарахування.
Відтак позовні вимоги приватного підприємства «СМВ-ТРАНС», с. Липини Луцького району Волинської області правомірні та такі, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги приватного підприємства «СМВ-ТРАНС», с. Липини Луцького району Волинської області до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРБРЮГЕР ВАЙСС», м. Мукачево про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» №02/12/20 від 02.12.2020 року про зарахування зустрічних однорідних вимог.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕБРЮДЕР ВАЙСС» (89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вулиця Недецеї, будинок 39, Код ЄДРПОУ 33379209) на користь Приватного підприємства «СМВ-ТРАНС» (45601, Волинська обл., Луцький р-н, село Липини, вулиця Шкільна, будинок 23, квартира 8, Код ЄДРПОУ 39028162) суму 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 31.03.2021.
Суддя О.Ф. Ремецькі