79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" березня 2021 р. Справа №909/759/19
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.
суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Кришталь М.Б.
представники сторін не забезпечили явки свого представника в судове засідання,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради “Теплий дім” від 14.01.2021
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2020 про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказів від 09.11.2020, виданих на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019
у справі № 909/759/19 (суддя Максимів Т.В., м. Івано-Франківськ)
стягувач: Антимонопольного комітету України, м.Київ
боржник: Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (перейменовано на Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради “Теплий дім”), м. Івано-Франківськ
про стягнення штрафу та пені в сумі 400 000 грн та зобов'язання виконати рішення
Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції:
03.12.2020 Антимонопольний комітет України (далі - АМК, стягувач)звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказів Господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2020 №909/759/19 до виконання.
Вказана заява обгрунтована тим, що на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та постановою Верховного Суду від 08.10.2020, суд першої інстанції 09.11.2020 видав наказ про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України штрафу в сумі 200 000,00грн та пені в сумі 200 000,00грн та наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 6 000,00грн судового збору. Разом з тим, у вказаних наказах зазначено строк для пред'явлення їх до виконання з 17.06.2020 по 17.09.2020. Оскільки АМК отримав вказані накази лише 16.11.2020, тобто після встановленого судом строку для їх пред'явлення до виконання, на підставі ст. 329 ГПК України стягувач просив поновити йому строк для пред'явлення цих наказів до виконання.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2020 у справі № 909/759/19 задоволено заяву Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказів у справі № 909/759/19. Поновлено Антимонопольному комітету України строк пред'явлення до виконання наказів від 09.11.2020 у справі № 909/759/19 за позовом Антимонопольного комітету України до КП Івано-Франківської міської ради про “Теплий дім” про стягнення штрафу та пені в сумі 400 000 грн та зобов'язання виконати рішення. Встановлено строк пред'явлення наказів від 09.11.2020 у справі № 909/759/19 до виконання з 23.12.2020 до 23.03.2021.
При прийнятті вказаної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення стягувачу строку для пред'явлення наказів до виконання, вказавши, що Антимонопольний комітет України був позбавлений можливості пред'явити накази до виконання протягом визначеного у них строку - з 17.06.2020 по 17.09.2020 у зв'язку з наявністю об'єктивних причин, які не залежали від нього, а саме: тривалим розглядом справи в порядку апеляційного та касаційного провадження і отриманням наказів після встановленого строку пред'явлення.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
КП «Теплий дім» (боржник) не погодилось з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу та відмовити стягувачу у задоволенні заяви про поновлення строку на пред'явлення до виконання наказів.
Апеляційна скарга обгрунтована, зокрема, тим, що, на думку скаржника, у виконавчих документах від 09.11.2020 міститься помилка щодо дати пред'явлення їх до виконання, а тому вказані недоліки може бути усунено шляхом виправлення помилки у виконавчому документі відповідно до ч.1 ст. 328 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу стягувач просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу боржника - без задоволення.
Стягувач зазначає, зокрема, що він був позбавлений можливості пред'явити накази на виконання рішення протягом визначених у них строку у зв'язку з тим, що він отримав їх після встановленого строку для пред'явлення. Відтак вказує, що з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили, суд першої інстанції правомірно задоволив його заяву та поновив строк для пред'явлення наказів від 09.11.2020 до виконання.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 (колегія суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Якімець Г.Г. та Матущака О.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП Івано-Франківської міської ради “Теплий дім” від 14.01.2021 та призначено розгляд справи до судового розгляду на 02.03.2021.
Ухвалою від 02.03.2021 розгляд справи відкладено на 29.03.2021.
У зв'язку з перебуванням члена колегії судді Матущака О.І. у відпустці автоматизованим розподілом до складу колегії замість судді Матущака О.І. введено суддю Зварич О.В.
У судове засідання 29.03.2021 учасники справи не забезпечили явки своїх представників
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Одним із принципів господарського судочинства відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України є обов'язковість судового рішення.
Частинами 1 та 2 ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 р.).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 р., невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 у справі № 909/759/19 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з КП Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (перейменовано на Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради “Теплий дім”) штраф у сумі 200 000,00грн, пеню у сумі 200 000,00 грн і зараховано зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України. Присуджено до стягнення з КП Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" на користь Антимонопольного комітету України - 6 000,00 грн судового збору. В частині позовних вимог про зобов'язання КП Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" виконати п.6 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у п.3 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк, шляхом забезпечення укладання договорів з кожним споживачем відповідно до чинного законодавства та зазначення у рахунках-фактурах, що надсилаються споживачам, інформації про вартість кожної складової тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову КП Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України щодо викладення неправдивих відомостей (висновків) у п.3 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк у справі №97/І-2012 - відмовлено(том 4,а.с. 67-80).
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та постановою Верховного Суду від 08.10.2020 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін (том 5,а.с. 39-59; 275-300).
Отже, відповідно до приписів ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 у даній справі набрало законної сили з дати прийняття постанови апеляційного суду - 16.06.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
09.11.2020 на виконання рішення від 18.12.2019 Господарський суд Івано-Франківської області видав наступні накази (том 5,а.с. 302-303):
- наказ № 961 про стягнення з Комунального підприємства "Теплий дім" Івано-Франківської міської ради штрафу в сумі 200 000 грн, пені у сумі 200 000 грн і зарахування зазначених сум в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва.
- наказ № 962 про стягнення з Комунального підприємства "Теплий дім" Івано-Франківської міської ради на користь Антимонопольного комітету України 6000 грн судового збору.
При цьому, суд встановив строк пред'явлення вказаних наказів до виконання з 17 червня 2020 до 17 вересня 2020.
Згідно з відміткою на зворотній стороні наказів такі надіслані 12.11.2020.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 вказаної статті).
Згідно з ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
03.12.2020 Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказів Господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2020 №909/759/19 до виконання, мотивуючи свою заяву тим, що він отримав вказані накази 16.11.2020, тобто після встановленого строку для їх пред'явлення до виконання.
За змістом частин 1, 2 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання безпосередньо пов'язана з наявністю поважних причин його пропуску. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред'явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред'явити відповідний наказ до виконання (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 917/1431/14 та від 11.12.2019 у справі № 904/10099/13).
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з переглядом рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку (постанова апеляційного суду винесена 16.06.2020, касаційного суду - 08.10.2020) та отриманням стягувачем наказів лише в листопаді 2020року, тобто після визначеного судом строку для пред'явлення їх до виконання (з 17.06.2020 по 17.09.2020), стягувач був позбавлений можливості пред'явити накази на виконання рішення суду у цій справі протягом визначеного у них строку з 17.06.2020 до 17.09.2020 з незалежних від нього причин.
Доводи скаржника про те, що у наказах від 09.11.2020 міститься помилка щодо дати пред'явлення їх до виконання, а тому вказані недоліки можуть бути усунені шляхом виправлення помилки у виконавчому документі відповідно до ч.1 ст. 328 ГПК України, колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на наступне.
Згідно з вищевказаною ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 вказаної статті).
Згідно з ст. 1 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Оскільки рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 у даній справі набрало законної сили з дати прийняття постанови апеляційного суду - 16.06.2020, суд першої інстанції правильно визначив, що строк пред'явлення наказів розпочинається з наступного дня після набрання ним законної сили-17.06.2020. З урахуванням того, що стягувачем по виданих 09.11.2020 наказах є Антимонопольний комітет України, який є державним органом, суд першої інстанції правомірно визначив строк пред'явлення вказаних наказів до виконання протягом 3 місяців - з 17 червня 2020 до 17 вересня 2020.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2020 у справі № 909/759/19 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269,271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради “Теплий дім” від 14.01.2021 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2020 у справі № 909/759/19 - без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 30.03.2021.
Головуючий суддя Т.Б.Бонк
суддя О.В. Зварич
суддя Г.Г. Якімець